Справа № 308/4861/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 грудня 2017 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Джуги С.Д., Мацунича М.В.,

за участі секретаря - Сочка І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 27 березня 2017 року по справі № 308/4861/16-ц (суддя Монич О.В.) за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

У травні 2016 року ПАТ «УкрСиббанк» (далі: Банк) звернулося до суду із даним позовом, Посилалося на те, що 13.07.2005 між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є Банк) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 36/164/05-Р, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 15 000,00 доларів США зі сплатою 10% річних за користування кредитом, з кінцевим строком повернення до 13.07.2012.

19.09.2005 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору, згідно якої змінено кінцевий термін повернення кредиту - до 13.07.2020.

16.08.2006 між ними було укладено додаткову угоду до кредитного договору, згідно якої збільшено обсяг кредитування до 19 000,00 доларів США та встановлено збільшену процентну ставку у розмірі 11,8% річних.

16.10.2006 було укладено додаткову угоду №10303591000 до кредитного договору, згідно якої у зв'язку зі змінами у програмному забезпечення, змінено реєстраційний номер договору в системі обліку банку на № 10303591000, змінено метод нарахування процентів та штрафних санкцій.

Для забезпечення виконання зобов'язань боржника за вказаним кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк», позичальником ОСОБА_1 та поручителем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 36/162/05-Р від 13.07.2005.

16.08.2006 між АКІБ «УкрСиббанк», позичальником ОСОБА_1 та поручителем ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до договору поруки, відповідно до умов якої ОСОБА_2 надала згоду забезпечувати змінене основне зобов'язання.

Позивач зазначав, що позичальник свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку із чим станом на 04.05.2016 утворилась заборгованість у розмірі 17 597,43 доларів США, з яких: 15 313,62 доларів США - за кредитом; 2 283,81 доларів США - за відсотками; а також нарахована у гривні пеня у розмірі 13073,47 грн.

Посилаючись на дані обставини, Банк просив стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 597,43 доларів США, а також нараховану у гривні пеню у розмірі 13073,47 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 27.03.2017 позов Банку задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму боргу, процентів нарахованих за кредитним договором № 36/164/05-Р (№10303591000) від 13.07.2005 у розмірі 17597,43 дол. США та пеню за несвоєчасне погашення процентів в розмірі 13073,47 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Поручителем ОСОБА_2 дане судове рішення не оскаржено.

На це рішення подав апеляційну скаргу ОСОБА_1 Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що розмір заборгованості, з урахуванням встановлених строків виконання боржником окремих щомісячних зобов'язань, слід обчислювати з урахуванням строку загальної та спеціальної давності після несплати чергового платежу. Також апелянт вважає, що порука ОСОБА_3 припинилась, оскільки Банком протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов'язання не було пред'явлено вимогу до поручителя.

В запереченнях на апеляційну скаргу Банк просив рішення суду залишити без змін, вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими.

Учасники справи в судове засідання у визначений час не з'явились повторно, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином (а.с. 123-126). Зважаючи на те, що доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі, позивачем подано заперечення на апеляційну скаргу, а отже, позиції сторін апеляційному суду відомі, судова колегія, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності учасників справи. Відповідно до положень ст. 247 ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до положень статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 13.07.2005 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 36/164/05-Р, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 15 000,00 доларів США зі сплатою 10% річних за користування кредитом, з кінцевим строком повернення до 13.07.2012 (а.с.4-6).

В подальшому між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладались Додаткові угоди до Кредитного договору: - Додатковою угодою від 19.09.2005 було змінено кінцевий термін повернення кредиту - до 13.07.2020 (а.с.7); - Додатковою угодою від 16.08.2006 було збільшено обсяг кредитування до 19 000,00 доларів США, встановлено збільшену процентну ставку у розмірі 11,8% річних, визначено графік погашення кредиту (а.с.8-10); - Додатковою угодою від 16.10.2006, у зв'язку зі змінами у програмному забезпечення, змінено реєстраційний номер договору в системі обліку банку на № 10303591000, змінено метод нарахування процентів та штрафних санкцій (а.с.11).

Для забезпечення виконання зобов'язань боржника за вказаним кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк», позичальником ОСОБА_1 та поручителем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 36/162/05-Р від 13.07.2005 (а.с.12).

16.08.2006 між АКІБ «УкрСиббанк», позичальником ОСОБА_1 та поручителем ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду до договору поруки, відповідно до умов якої ОСОБА_2 надала згоду забезпечувати змінене основне зобов'язання, термін повернення кредиту - до 13 липня 2020 року (а.с.13).

Оскільки позичальник свої зобов'язання належним чином не виконував, станом на 04.05.2016 перед Банком утворилась заборгованість у розмірі 17 597,43 доларів США, з яких: 15 313,62 доларів США - за кредитом; 2 283,81 доларів США - за відсотками; а також нарахована у гривні пеня у розмірі 13073,47 грн.

Визначений позивачем розмір заборгованості ОСОБА_1 у суді першої та апеляційної інстанції не оспорював.

Відповідачами у встановленому процесуальному порядку не спростовано тієї обставини, що сума заборгованості перед кредитором є іншою, ніж та, що зазначена у розрахунку позивача; не надано контррозрахунку; не доведено належними й допустимими доказами даних щодо погашень боргу, у більшому розмірі ніж зазначено позивачем.

Відтак, відповідачами не наведено доводів і не подано належних і допустимих доказів на спростовання розрахунку заборгованості банку.

Натомість доводи ОСОБА_1 щодо стягнення меншого розміру заборгованості зводяться до твердження про застосування загальної та спеціальної позовної давності. При цьому ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи (а.с. 71) не заявляв про застосування позовної давності у суді першої інстанції.

Із наданого Банком розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж, зокрема за відсотками, здійснено позичальником у березні 2015 року (а.с. 24), у зв'язку з чим ним було повністю погашено прострочену заборгованість за відсотками, при цьому із позовом до суду Банк звернувся у травні 2016 року із дотриманням трирічного строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України. До того ж пеня за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 13073,47 грн. обчислена Банком за рік перед зверненням до суду - із травня 2015 по травень 2016.

Крім того, судова колегія зазначає, що за змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Тобто, при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції.

Оскільки стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права, а вимога про застосування позовної давності в суді першої інстанції не заявлялась, тому суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.

Посилання скаржника щодо припинення поруки також є необґрунтованим, виходячи з наступного.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

Статтею 554 ЦК України встановлено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до п. 3.2. Договору поруки № 36/162/05-Р та п. 3.2. Додаткової угоди від 16.08.2006 до договору поруки, порука припиняється з припиненням всіх зобов'язань Позичальника по Кредитному договору. Як зазначалось вище, додатковими угодами до Кредитного договору та до Договору поруки термін повернення кредиту визначено до 13.07.2020.

В той же час, Банк направляв боржнику ОСОБА_1 та поручителю ОСОБА_2 вимоги від 27.10.2015 про те, що в разі непогашення простроченої заборгованості за процентами протягом 31 календарного дня, Банк вимагає на 32-й день із дня отримання такої вимоги сплатити заборгованість у повному обсязі достроково (а.с. 14-17).

Дана вимога отримана ОСОБА_1 та ОСОБА_2 02.11.2015 (а.с. 18).

Отже кредитор, пред'явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, який настав на 32-й день із дня отримання вимоги, а саме 04.12.2015.

Позов, в тому чсилі, до поручителя пред'явлено Банком у травні 2016 року - із дотриманням установленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку від дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України.

За таких обставин, висновок місцевого суду про задоволення позову Банку є правильним.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Тому, відповідно до ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - залишити без змін.

Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 27 березня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 грудня 2017 року.

Головуюча: Судді: