ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий  господарський  суду  України  в складі колегії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 28.02.2006  (суддя Василяка К.Л.) в задоволенні позовних вимог СФГ „Альпи” про визнання недійсним договору оренди землі від 01.06.2004, укладеного між Доманівською селищною радою Миколаївської області і СПД фізичною особою  ОСОБА_1, відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що фактично позивач за договором від 25.12.2003, укладеним з ВТО “Миколаївкоопавтомех”, придбав не нерухомість, а основні фонди 1-ї групи, про що свідчить сам предмет і назва договору, придбані позивачем об'єкти без наявності технічної документації та погодження її у відповідних інстанціях є самовільно збудованими, підтвердженням чого є та обставина, що тільки у березні 2005 позивач звернувся до сільської ради з проханням надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,823 га і передачу її в оренду строком на 5 років. Згідно виготовленого КП Вознесенським МБТІ техпаспорту від 12.02.2004 на нежитловий об'єкт - комплекс будівель по АДРЕСА_1 власником будівель є Доманівська колону автотранспорту і механізації (КАТіМ), тому позивач до завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію є власником матеріалів, які були використані Доманівською КАТіМ для будівництва, отже, позивач не довів належними засобами доказування його право на земельну ділянку площею 0,823 га, яка на праві постійного землекористування .належала КАТіМ. Спірний договір носить похідний характер, оскільки був укладений на виконання рішення Доманівської селищної ради №39 від 22.10.2003 „Про надання в оренду земельної ділянки для ведення підприємницької діяльності”, яким ПП ОСОБА_1 була надана в оренду строком на 5 років земельна ділянка площею 300 м² по вул. Радянської Армії, 2, однак, зазначене рішення не оскаржено і не визнане недійсним, як і наступні рішення Доманівської селищної ради: №5 від 16.06.2004 „Про припинення права користування земельними ділянками”, яким було припинено право Доманівської КАТіМ постійного користування земельною ділянкою площею 0,82 га, та №1 від 17.08.2005 “Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ПП ОСОБА_1”, яким ПП ОСОБА_1 продано у власність земельну ділянку площею 300 м² для обслуговування магазину будматеріалів та доручено селищному голові укласти від імені селищної ради договір купівлі-продажу, а 19.10.2005 такий договір було укладено, отже, відповідач є законним землекористувачем. В обґрунтування свого рішення суд послався на п.1 ст. 120 ЗК України та ст. 331 ЦК України.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду (у складі головуючого судді Мирошниченко М.А.., суддів Бєляновського В.В., Шевченко В.В.), здійснюючи апеляційну перевірку в зв'язку зі скаргою СФГ “Альпи”, постановою від 25.04.2006 рішення у справі скасувала, позовні вимоги задовольнила, визнавши недійсним , припинивши його дію на майбутнє.

Постанова мотивована тим, що позивач, будучи власником придбаних об'єктів нерухомості, які розташовані на земельній ділянці площею 0,823 га, має матеріально-правовий інтерес до спірного договору оренди частини цієї земельної ділянки і, відповідно, право вимагати визнання його недійсним, неоскарження позивачем відповідних рішень селищної ради щодо надання СПД ФО ОСОБА_1 права на оренду, а згодом купівлю спірної земельної ділянки, не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог та не унеможливлює визнання недійсною угоди, яку було укладено в порушення прав позивача на цю ділянку та вимог чинного законодавства, зокрема, на час укладення спірного договору земельна ділянка знаходилась у постійному користуванні іншої особи -КАТіМ -і не була у неї вилучена у встановленому порядку.

СПД ФО ОСОБА_1 та Доманівська селищна рада з прийнятою у справі постановою не згодні, в своїх касаційних скаргах просять її скасувати, рішення у справі залишити без змін.

Свої вимоги скаржники обґрунтовують тим, що, за їх переконанням, згідно ст.331 ЦК України СФГ “Альпи” не набуло законного права на новостворене чи недобудоване майно (будівлі, споруди), яке відповідно до ст. 376 ЦК України вважається самочинним, тому за приписами ст. 377 ЦК України у нього не виникло право на користування земельною ділянкою, отже, позовні вимоги є безпідставними.

СФГ “Альпи” у наданому відзиві на касаційні скарги, а його представник в судових засіданнях касаційної інстанції, проти задоволення касаційних скарг заперечує і просить постанову у справі залишити без змін, як таку, що відповідає вимогам чинного матеріального та процесуального права, прийнята внаслідок всебічного і повного встановлення всіх обставин справи, отже, підстави для її зміни або скасування вважає відсутніми.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.07.2006  розгляд скарг був відкладений до 27.07.2006 до 10 год. 45 хв.

Представники скаржників своїм процесуальним правом на участь в судових засіданнях касаційної інстанції 20.07.2006 та 27.06.2006 не скористались

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення Доманівської селищної ради №39 від 22.10.2003 “Про надання в оренду земельної ділянки для ведення підприємницької діяльності” між Доманівською селищною радою і СПД ОСОБА_1 укладено договір оренди землі від 01.06.2004, зареєстрований в книзі записів 01.06.2004 за НОМЕР_1, предметом якого є земельна ділянка площею 300 м² розташована у АДРЕСА_1.

Судами під час розгляду справи встановлено, що зазначена земельна ділянка входить до складу земельної ділянки площею 0,823 га, яка знаходилась в постійному користуванні Доманівської колони автотранспорту та механізації (КАТіМ), що підтверджується рішенням Доманівської селищної ради №147 від 11.12.1996, Державним актом на право постійного користування землею з додатками до нього, рішенням Доманівської селищної ради №39 від 22.10.2003, технічним паспортом комплексу будівель Доманівської КАТіМ та схемами до нього, довідкою голови Доманівської селищної ради №170 від12.12.2005.

Згідно з договором купівлі-продажу від 25.12.2003, укладеним між СФГ „Альпи” та ВТО „Миколаївкоопавтомех”, позивач придбав у останнього у власність основні фонди 1-ї групи, а саме: незавершене будівництво, асфальтове покриття  та огорожу, яке належало Доманівській КАТіМ. Це майно було оплачено позивачем та передано йому у власність згідно акту приймання - передачі від 27.12.2003.

Право ВТО „Миколаївкоопавтомех”, яке входило до складу Миколаївської обласної спілки споживчих товариств і об'єднувало підприємства (юридичні особи), в т.ч. Доманівську КАТіМ, на продаж майна останньої підтверджено наявними в матеріалах справи документами, зокрема, постановою правління Миколаївської облспоживспілки від 09.12.2003 № 335.

З наявних у матеріалах справи документів також вбачається, що попередній власник майна -  Доманівська КАТіМ -свого часу прийняв незавершене будівництво від Доманівської районної дорожньо - будівельної ділянки за актом приймання-передачі від 15.02.1991, розпорядженням виконкому Доманівської районної ради від 20.02.1991 № 20 отримав дозвіл на проектування та будівництво виробничих об'єктів, а рішенням виконкому Доманівської селищної ради від 11.12.1996 № 147 йому надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,823 га згідно фактичного користування..

Таким чином, судом апеляційної інстанції було достеменно встановлено, що позивач у встановленому порядку набув право власності на нерухоме майно: незавершене будівництво, асфальтове покриття та огорожу, що належало Доманівській КАТіМ і займало земельну ділянку площею 0,823 га, яка перебувала в постійному користуванні КАТіМ.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані, без зміни її цільового призначення, якщо ці будівлі і споруди розташовані на земельній ділянці, наданій в користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані, на підставі договору оренди.

Отже, виходячи з викладеного, позивач, придбавши у Доманівської КАТіМ будівлі і споруди, що були розташовані на земельній ділянці площею 0,823 га, має право на отримання в оренду земельної ділянки саме цією площею.

За таких обставин, та оскільки судом першої інстанції не були встановлені факти незаконного придбання майна позивачем у особи, якій під це майно було відведено у встановленому порядку земельну ділянку у постійне користування, посилання скаржників на те, що придбані позивачем будівлі і споруди є самовільно збудованими, як і аналогічні висновки суду першої інстанції з цього приводу, спростовуються матеріалами і фактичними обставинами справи та не впливають на права позивача на отримання в оренду земельної ділянки, на якій вони розташовані, оскільки згідно ч. 3 ст. 376 ЦК України навіть на самовільно збудоване майно може бути визнане право власності за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже збудоване нерухоме майно.

Крім того, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції також було встановлено, що рішення про припинення права постійного користування КАТіМ земельною ділянкою площею 0,823 га було прийнято Доманівською селищною радою 16.06.2004, в той час як спірний договір оренди був укладений 01.06.2004, тобто до припинення права постійного користування  КАТіМ земельною ділянкою площею 0,823 га, до складу якої входила земельна ділянка площею 300 м²,  передана в оренду ОСОБА_1 за спірним договором.

Відповідно до ч.5 ст.116 Земельного Кодексу України, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку передбаченому цим Кодексом.

При таких обставинах слід визнати законним та обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що на час укладання спірного договору оренди земельна ділянка знаходилась на законних підставах у постійному користуванні у іншої особи -КАТіМ, тобто, були відсутні законодавчі підстави для надання частини цієї земельної ділянки в оренду іншій особі.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що спірний договір оренди був укладений всупереч вимогам чинного на момент його укладання матеріального законодавства, тому згідно з приписами статей 203, 215 Цивільного Кодексу України  наведені обставини є  підставою для визнання такого договору недійсним на вимогу зацікавленої особи.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивач, будучи власником об'єктів нерухомості (незакінчене будівництво, асфальтове покриття, огорожа), які розташовані на земельній ділянці площею 0,823 га, має матеріально-правовий інтерес до цієї земельної ділянки і, відповідно, право вимагати визнання спірного договору недійсним, а, отже, позовні вимоги є законними та обґрунтованими.

Наведене свідчить про те, що під час прийняття постанови у справі, суд апеляційної інстанції не припустився порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для її скасування або зміни відсутні.

Керуючись статтями 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу  України, Вищий господарський суд України   

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від     25.04.2006 у справі господарського суду Миколаївської області № 11/359      залишити без змін.

Касаційні скарги СПД ФО ОСОБА_1 та Доманівської      селищної ради  залишити без задоволення.

Головуючий                                                                     К.В.Грейц

            Судді                                                                                О.І.Глос

                                                                                                       С.В.Бакуліна