2а-1917/09/0523
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2009 року м. Донецьк
Київський районний суд м. Донецька
в складі:
головуючого судді: Павленко Л.М.
при секретарі: Малаховой О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Київського районного суду м. Донецька справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київського районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих грошових виплат
ВСТАНОВИВ
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Донецька з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Київського районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих грошових виплат у сумі 7709,50гр.
В обгрунтування позову ОСОБА_1 посилається на наступні підстави: він є інвалідом 3-ї групи та знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Київського районної у м. Донецьку ради. Відповідно до ст. 48 ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи” йому передбачені щорічні компенсаційні виплати на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат: за період з 2002-2005 р.р., та з 2007-2008р.р. у розмірі 7709,50гр., однак відповідач відмовляється виплатити недораховані компенсаційні виплати, а тому він вимушений звернутись до суду.
Позивач просив справу розглянути без нього на позові наполягає.
Представник відповідача-Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради про час розгляду справи сповіщений належним чином. До суду не прибув, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутність. Згідно зі ст. 122 КАСУ суд розглядає справу за відсутністю сторін.
Суд, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції та інвалідом 3-ої групи.
Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ щорічна допомога інвалідам 3-ої групи виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ).
Відповідно до відомостей про виплату щорічної допомоги на оздоровлення позивачу судом, встановлено, що відповідачем позивачу щорічна допомога на оздоровлення сплачувалась таким чином: допомога за 2002р. – у розмірі 21,50гр. виплачена– 03.03.2005р.; 2003 р., в розмірі 21,50 гр. виплачена 30.04.2004р., за 2004р. - в розмірі 21,50 гр. – 28.12.2004р., допомога за 2005 р., виплачена у розмірі 90 гр. – 17.11.2005р.; 2006р. –90гр. 09.06.2006р.; 2007р.- у розмірі 90 гр.- 18.10.2007р., 2008р. – 90гр. 30.01.2008р.
Відмовляючи позивачу в задоволенні його вимог про виплату допомоги в повному бсязі, відповідач посилається на ст. 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до якої роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Суд не може погодитися з такими висновками відповідача з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836 всупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якій встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначену законом на час здійснення виплати, установлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі, зокрема, для інвалідів 3 групи- 2002-2004р.р. по 21,50 гр., а на 2005р.- постановою Кабміну України № 562 від 12.07.2005 р. у розмірі 90 гр.
Між тим, з моменту прийняття вказаної постанови встановлені нею розміри щорічної допомоги залишалися незмінними до 2005 р., коли був встановлений розмір такої допомоги в сумі 90 гр., у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.
Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, оскільки до 1 січня 2006 р. правова норма про розмір щорічної допомоги на оздоровлення, встановлена ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була діючою, виходячи із загальних засад пріорітетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закону України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік", яким встановлений розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.02 - 140 гр., з. 01.07.02 –165гр, Закону України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік, встановлений розмір мінімальної заробітної плати 205 гр., "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", яким встановлений розмір мінімальної заробітної плати 237 гр., Закон України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", відповідно до якого розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2005 г. становить 262 гр., з 01.04.2005 р.- 290 гр., з 01.07.2005 р.- 310 гр., з 01.09.2005 р.- 332 гр., Закон України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2006 рік, яким встановлений розмір мінімальної заробітної плати 400гр.; ст. 76 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", якою розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 1 січня 2007 року- 400 гр. на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 гр., з 1 липня 2007 року - 440 гр. та з 1 жовтня 2007 року - 460 гр., Закону України від 28.12.2007р. №107-У1, розмір мінімальної заробітньої плати за 2008р. встановлено з 01.01.-по 31.03. –515гр., з 01.04 – 525гр., з 01.10. –545гр., з 01.12. – 605 гр., а не постанови Кабінету Міністрів України.
Суд вважає, що дії відповідача щодо виплати щорічної компенсації на оздоровлення позивачу за 2002-2005рр. та 2007-2008 р у розмірах менших від чотирьох мінімальних заробітних плат є неправомірними.
Таким чином, позов підлягає задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача грошових сум згідно наступного розрахунку.
2002р.-262гр.х4-21,50гр.(фактично сплачена сума)=1026.50гр.
2003р.-205гр.х4.-21,50гр.(фактично сплачена сума) =798,50гр.
2004р.-237гр.х4-21,50гр.(фактично сплачена сума) =926,50гр.
2005р.-332гр.х4.-90гр.(фактично сплачена сума) =1238гр.
2007р.-460гр.х4-90гр.=1750гр.
2008р.-515гр.х4-90гр.=1970гр.
А усього підлягає стягненню з відповідача 7709,50гр.
Згідно зі ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Виходячи з вказаних засад Конституції, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був скерувати свою діяльність на своєчасне виконання ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в межах своїх повноважень, тобто нарахувати та виплатити позивачу належну йому допомогу , однак він цього не зробив, чим порушив права позивача. Оскільки відповідач не виконав своїх конституційних обов»язків перед позивачем, тобто з моменту появи у позивача права на вказану допомогу та до цих пір, не виконав ЗУ ««Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд вважає, що позивач не пропустив строк позовної давнини, а тому нема потреби його поновлювати.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ст. 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
На підставі викладенного, керуючись ст.ст.2,4,8,11,17,88,158-163 КАС України, Конституцією України, ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",суд
ПОСТАНОВИВ
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірними дії посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради.
Зобов*язати та провести перерахунок сум належних позивачеві ОСОБА_1 та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради на користь позивача недоотриману компенсацію на оздоровлення за 2002, 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 р.р. в розмірі 7709 (сім тисяч сімсот дев*ять) гр. 50 коп.
Заява на апеляційне оскарження постанови може бути подана у 10 денний строк.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана у 20 денний строк після подачі заяви.
Суддя Л.М. Павленко
Справа № 2-а-1917/09/0523
УХВАЛА
17 листопада 2009 року м. Донецьк
Київський районний суд м. Донецька
в складі:
головуючого судді: Павленко Л.М.
при секретарі: Малаховой О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Київського районного суду м. Донецька справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київського районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих грошових виплат
В С Т А Н О В И В
До Київського районного суду м. Донецька надійшов зазначений адміністративний позов.
Справа призначена по суті на 17.11.2009 року.
До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі.
Відповідно до ст. 122 КАС України у разі надходження від усіх осіб, які беруть участь у розгляді справи, клопотання про розгляд справи без їхньої участі , справа розглядається у порядку письмового провадження відповідно до ст. 122 КАС України.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Керуючись ст. 122 КАСУ, суд
П О С Т А Н О В И В
Розгляд адміністративної справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київського районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих грошових виплат провести у порядку письмового провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДЯ Л.М.ПАВЛЕНКО