Справа № 466/8733/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В.

Провадження № 22-ц/783/4514/17 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія: 43

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - судді Мельничук О.Я.,

суддів Крайник Н.П. і Савуляк Р.В.

при секретарі Фейір К.О.

з участю представників позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6, третіх осіб ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 17 травня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 17 травня 2017 року позов ОСОБА_9, ОСОБА_4 задоволено.

Визнано ОСОБА_5 таким, що втратив право користування жилим приміщенням у будинку АДРЕСА_1 під літерою А-2.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач - ОСОБА_5. Вважає рішення суду незаконним, оскільки таке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу, що не вчинялися дії якими б порушувалися права позивачів. В апеляційній скарзі просить рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 17 травня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_5 слід відхилити із наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст.11,59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов"язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування .

У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів вважає що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом встановлено, що житлові будинки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 належали на праві приватної власності позивачу ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 22 червня 2010 року (а.с. 7). В цілому житловий будинок під літерою "А-2" складається з житлової площі 114,9 кв.м, всього по будинку 172,6 кв.м; житловий будинок під літерою "Б-1" житловою площею 35,8 кв.м, всього по будинку 51,1 кв.м, літня кухня під літерою "Е", сарай під літерою "Д", сарай під літерою "М" згідно з технічним паспортом.

Свідоцтво про право власності від 22.06.2010 року видане на підставі наказу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 22.06.2010 №1051-Ж-Ш та видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОКП ЛОР»БТІта ЕО» від 10.08.2010 року, в якому зазначено, що житлові будинки літ."А-2","Б-1" за адресою АДРЕСА_1 належать на праві приватної власності ОСОБА_9 (а.с. 8).

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 29.02.2016 року (цивільна справа № 466/5245/14ц, т.2 а.с.162) визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на житловий будинок від 22.06.2010 року Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про приналежність ОСОБА_9 житлового будинку під літ. "Б-1" житловою площею 35,8 кв.м, всього - 51,1 кв.м, літньої кухні під літ. "Е", сараю під літ. "Д" по АДРЕСА_1.

Таким чином до адреси АДРЕСА_1 яка належить на праві власності ОСОБА_9 будівля під літерою Б-1 не відноситься.

В судовому засіданні в суді першої інстанції встановлено, що будинок по АДРЕСА_1 належить позивачам на праві приватної власності, так як він був побудований за спільні заощадження в період 1999-2004 рр., є спільно нажитим новоствореним майном, хоча свідоцтво про право власності на даний будинок і витяг з реєстру видано на позивача ОСОБА_9

Згідно довідки з місця проживання про склад сім'ї і прописки, виданої 10.10.2016 ЛКП Рясне 402 у будинку АДРЕСА_1 проживають та постійно зареєстровані члени сім'ї позивачів, їх три сини, треті особи по справі, з їх дітьми. Зокрема: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, дружина сина та їх діти, їх неповнолітні внуки: ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 9).

Окрім того, у будинку АДРЕСА_1 зареєстрований, але не проживав жодного дня відповідач по справі - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, син рідної сестри позивача ОСОБА_14, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 року та яка проживала у будинку під літерою Б-1, по АДРЕСА_1.

Факт непроживання відповідача в спірному будинку стверджується актами ЛКП "Рясне 402" від 22.10.2015 року, 25.01.2016 року та 22.04.2016 року, показами свідків даних в суді першої інстанції - ОСОБА_15, ОСОБА_16

Відповідач ОСОБА_5 не є членом сім'ї ОСОБА_17 та ОСОБА_4, ніколи не здійснював оплату за житлово-комунальні послуги будинку по АДРЕСА_1, який на законних підставах належить ОСОБА_9 Оплата за всі житлово-комунальні послуги здійснювалась і здійснюється виключно позивачами про що надано квитанції про оплату, які знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_9 та ОСОБА_4, суд виходив з тих обставин, що відповідач не є членом сім"ї власника, не проживав в спірному будинку та не несе жодних витрат по оплаті комунальних послуг.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст.10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Наявна в матеріалах справа довідка з місця проживання про склад сім"ї і прописку /а.с.9/ є належним доказом в підтвердження факту реєстрації осіб по АДРЕСА_1 - ОСОБА_5.

Представлено позивачами докази на підтвердження позовних вимог, якими підтверджується факт фактичного непроживання відповідача в згаданому будинку, а також те, що останній не несе жодних витрат по оплаті комунальних послуг.

Твердження відповідача про те, що він не вчиняв жодних дій по реєстрації його місця проживання в збудованому в 2010 році житловому будинку "А-2", який відноситься до домоволодіння АДРЕСА_1 не спростовує того факту, що він там не є зареєстрованим, оскільки факт його реєстрації підтверджений належними доказами, в зв"язку з чим колегія вважає, що між позивачем і відповідачем існує спір з приводу його реєстрації в згаданому будинку.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 жодним чином правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому у задоволенні такої скарги апелянту слід відмовити, а рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 17 травня 2017 року слід залишити без змін.

Згідно з вимогами ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст. ст.315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 17 травня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвали законної сили.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

Р.В. Савуляк