Справа № 2-а-1959/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2011 року                                                            Лубенський міськрайонний суд

                                                                                          Полтавської області

В складі: головуючого судді - Чабаненка В. О.

при секретарі Шрейтер С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПФУ в м. Лубни, ГУПФУ в Полтавській області про перерахунок та виплату недорахованих сум пенсії як інваліду війни,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до УПФУ в м. Лубни про перерахунок та виплату недорахованих сум пенсії як інваліду війни .

У позовній заяві вказав, що він з грудня 2003року мав статус інваліда війни 3 групи, з грудня 2006р. по теперішній час інвалід 2 групи. Отримує в Лубенському ПФУ підвищення інваліду війни в значно меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Позивач вважає, що згідно ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пенсії інвалідам війни повинні підвищуватись: інвалідам 1 групи – 400% мінімальної пенсії за віком, 2 групи – 350% мінімальної пенсії за віком, 3 групи – 200% мінімальної пенсії за віком.

ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в м. Лубни, але отримав відмову. З такою відмовою позивач не погоджується та прохає суд:

-          Визнати дії відповідача неправомірними;

-          Зобов»язати відповідача провести перерахунок та виплатити утворену заборговагість та виплачувати підвищення до пенсії позивачу, згідно ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з 1 січня 2004р. по 31 грудня 2005р. у розмірі 200%, а з 2006р. у розмірі 350% мінімальної пенсії

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, на їх задоволенні наполягає.

Визнано співідповідачем по справі Головне управління ПФУ в Полтавській області.

          Представник відповідача – УПФУ в м.Лубни проти задоволення позову заперечує, наполягаючи на тому, що підвищення інваліду війни нараховуються згідно чинного законодавства, а ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в такій редакції «пенсії інвалідам війни повинні підвищуватись: інвалідам 1 групи – 400% мінімальної пенсії за віком, 2 групи – 350% мінімальної пенсії за віком, 3 групи – 200% мінімальної пенсії за віком» була змінена з 1.01.2006 року та в новій редакції є дійсною до цього часу. Позивач звернувся до суду 18.02.2011 року, перерахунок пенсії прохає провести з 1 січня 2004 року, тобто пропустив шестимісячний строк звернення до суду. Крім того позива перейшов на облік в УПФУ в м.Лубни з 9.09.2010 року, до цього отримував пенсію в ГУПФУ в Полтавській області.

          Представник ГУПФУ в Полтавській області в судове засідання не з»явився, надав суду листа з запереченням на позов, прохає при вирішенні справи застосувати строк позовної давності, з 1.01.2006 року норм закону,на яку посилається позивач, не існує,до 1.01.2007 року виплату пенсію позивачу здійснювало Головне управління МНС в Полтавській області.

          Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Встановлено, що позивач з грудня 2003року мав статус інваліда війни 3 групи, з грудня 2006р. по теперішній час інвалід 2 групи. Отримує в Лубенському ПФУ підвищення інваліду війни в значно меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». , так як позивач вважає, що згідно ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пенсії інвалідам війни повинні підвищуватись: інвалідам 1 групи – 400% мінімальної пенсії за віком, 2 групи – 350% мінімальної пенсії за віком, 3 групи – 200% мінімальної пенсії за віком.

Дізнавшись про порушення своїх прав, ОСОБА_1 звернувся з заявою до УПФУ в м. Лубни про виплату йому підвищення, як інваліду війни 3 групи, у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, як інваліду війни 2 групи, у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком на що отримав відмову.

Суд вважає відмову УПФУ в м. Лубни правомірною, оскільки до 01.01.2006р. діяла стаття 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в такій редакції, яку виклав позивач, а саме: пенсії інвалідам війни підвищують: інвалідам 1 групи – 400% мінімальної пенсії за віком, 2 групи – 350% мінімальної пенсії за віком, 3 групи – 200% мінмальної пенсії за віком.

З 01.01.2006р. набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яким ч. 3 ст. 13 було викладено в новій редакції, а саме: «Інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам війни – у розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, 2 групи – 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, 3 групи – 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність», тобто попередня частина 3 ст.13 зазначеного закону, на яку посилається позивач, скасована.

Зазначені зміни діють з 1.01.2006 року по цей час і не було прийнято жодних рішень Конституційного Суду щодо визнання їх неконституційними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно листа УПФУ в м. Лубни розмір підвищення позивачу з 01.01.2006р. і по даний час виплачується відповідно до внесених змін до Закону.

Якщо в один і той же закон вносяться зміни, то діють зміни, які прийняті пізніше.

Суд також не може задовольнити позовні вимоги позивача про перерахунок пенсії згідно ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до 1.01.2006 року, так як позивач пропустив строки звернення до суду, передбачені як адміністративним так і цивільно- процесуальним законам і підстав для поновлення строку звернення до суду не вбачається, так як закони України публікуються в офіційних виданнях, в інших газетах журналах, інтернеті і являються доступними для широкого загалу населення.

Виходячи з вищенаведеного, вимоги позивача є необгрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству.

Позивач при подачі позову як і відповідач звільнені від оплати судового збору, тому судовий збір слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.ст. 8-11, 71, 86 , 160 –163 КАС України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до УПФУ в м. Лубни про перерахунок та виплату недорахованих сум пенсії як інваліду війни – залишити без задоволення.

Судові витрати щодо сплати судового збору компенсувати за рахунок держави.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду                                                                      ОСОБА_2