Справа №  2-951/2009р.

                            РІШЕННЯ  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

 10 листопада 2009 року                      Якимівський районний суд Запорізької області

        в складі: головуючого - Бойчевої Н.В.

при секретарі - Колєдаєвої Л.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Якимівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Якимівський завод керамічних виробів» про   стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку,                                                                                                                                                  встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом  » про   стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку, мотивуючи тим, що 15 січня 2007 року його було прийнято на роботу до ТОВ «Якимівський завод керамічних виробів», що розташований в смт. Якимівка, Запорізької області

Як зазначає позивач, згідно з довідкою-викликом на сесію №2123/09 з 16 березня 2009р по 08 липня 2009р. він знаходився у додатковій відпустці по здачі державних іспитів, підготовки і захисту дипломного проекту. При цьому, 08 травня 2009р. його було повідомлено про скорочення штату на підприємстві згідно наказу №20 від 08 травня 2009р, але по цей час позивач не отримав розрахункових.

Зазначені дії відповідача ТОВ «Якимівський завод керамічних виробів» ОСОБА_2 вважає незаконними, оскільки у відповідності ч. 1 ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки, підприємство, установа, організація згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивач вказує, що 22 серпня 2009р. йому дали так звану довідку про заробітну плату, з якої не зрозуміло, де нарахована додаткова відпустка, де невикористана основна відпустка, де вихідна допомога по скороченню.

На думку позивача є незрозумілими нараховані за квітень, травень, червень, по 380 гривень, т.я. мінімальна нарахована заробітна плата повинна бути не нижче 625 гр. ОСОБА_3 з відповіді Прокурору Якимівського району від 19 березня 2009р Директор ТОВ «Якмівський завод керамічних виробів» повідомляє, що заробітна плата за лютий 2009р становила 700гр, а в довідці зазначено 605 гр. ОСОБА_4 зрозуміло, чому преміальні станом на 03.09 року у сумі 3054,36 гр. не ввійшли до розрахунку , чому 1346 гр преміальних за жовтень і частково за листопад 2008р не ввійшли до розрахунку .

ОСОБА_1 стверджує, що, якщо рахувати по 700 гр. за січень та лютий, то за додаткову відпустку 115 днів з 16 березня по 9 липня повинно бути нараховано 4025гр. 00 коп. (1400гр. /фактична заробітна плата за останні два місяці роботи / : 40 дні / кількість фактично відпрацьованих робочих днів за два останні місяці роботи / = 35 гр. / розмір середньоденної заробітної плати / х 115 днів / кількість днів додаткової відпустки/ ).

Позивач вважає, що станом на 9 вересня 2009р сума середнього заробітку, який відповідач зобов'язаний сплатити на його користь за час затримки розрахунку складає 2100 гр. 00 коп. (1400гр. /фактична заробітна плата за останні два місяці роботи / : 40 дні / кількість фактично відпрацьованих робочих днів за два останні місяці роботи / = 35 гр. / розмір середньоденної заробітної плати / х 60 днів / кількість днів затримки / ).

Згідно   ст   44      КЗпП   України      в   наслідок   порушення   власником   або уповноваженим ним органом  законодавства про працю вихідна допомога повинна бути не менше ніж трьохмісячного середнього заробітку (700гр х 3 місяця) 2100гр. При цьому, не врахована основна відпустка . І розмір середньоденної заробітної плати / х 24 дня / /35гр 00 коп х 24 дня відпустки   дорівнює 840гр. 00 коп.

 Відповідно до Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р.№159/з урахуванням унесених змін за постановами від 09.08.2001р.№958і від 31.03.2003р.№430 врахувати компенсацію, як здобуток нарахованого, але не виплаченого грошового періоду.

 В зв»язку з чим позивач просить суд стягнути з ТОВ «Якимівський завод керамічних виробів» смт. Якимівка на його користь нараховану, але не виплачену плату за відпустку додаткову за період з 16 березня 2009 року по 9 липня 2009 року в сумі 4025гр.00 коп, також компенсацію за основну але не використану відпустку в 840гр. 00 коп., вихідну допомогу в сумі 2100гр.00 коп. і середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 9 липня 2009 року по 9 вересня 2009 року в сумі 2100 гр. 00 коп.  

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати,
але не більше ніж за один місяць. На день виплати врахувати компенсацію як добуток нарахованого,але не виплаченого грошового доходу .

Крім того, змінити дату його звільнення з роботи з ТОВ «Якимівський завод керамічних виробів», смт. Якимівка, Запорізької області з 9 липня 2009 року на день отримання розрахункових .

 В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

 Представник відповідача в судове засідання не з»явився, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відгук на позовну заяву, в якому позовні вимоги ОСОБА_1 визнав частково, посилаючись на те, що загальна заборгованість по виплатам підприємства перед ОСОБА_1 після його звільнення складає 2 307, 92 грн., з яких 2 340,25 гривень борг за додаткову відпустку, 223,56 гривень компенсація за невикористану відпустку, 396,60 гривень становить вихідна допомога. При цьому позивачу 20.05.2009 року було сплачено суму в розмірі 129,98 гривень за учбову відпустку. Вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та значно завищеними. Позовні вимоги позивача визнає частково, на суму 2 307, 92 гривень, в іншій частині позову просять суд відмовити.

 Розглянув матеріали справи, заслухав думку сторін по справі, суд вважає, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:  

   Відповідно до ст. 47ч.1 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов»заний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, передбачені ст. 116 КЗпП, яка передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

      В позові ОСОБА_1 вказує, що ТОВ «Якимівський завод керамічних виробів» має перед ним заборгованість за додаткову відпустку, яка становить 115 днів, у розмірі 4 025 гривень.  

 На думку суду такі висновки позивача не відповідають дійсності, при цьому суд вважає, що зазначена сума заборгованості за додаткову відпустку позивачем значно завищена.  

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв»язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні дванадцять календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

      Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв»язку з навчання творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки дванадцять місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду. При цьому одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.  

      Як вбачається з довідки про заробітну плату позивача, загальний оклад за останні дванадцять місяців перед наданням відпустки становить 7 222, 87 гривень, кількість календарних днів без урахування святкових і неробочих за цей період становить 355 днів, тобто, приймаючи до уваги тривалість відпустки – 115 днів, заборгованість перед ОСОБА_1 за додаткову відпустку становить 2340, 25 гривень.  

      Що стосується, вимог позивача стосовно стягнення на його користь з відповідача компенсації за невикористану основну відпустку, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині також істотно завищені. Так, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 840 гривень , посилаючись на те, що невикористана основана відпустка становить 24 дні, яка помножена на середньоденний заробіток ОСОБА_1, який, як він зазначає, становить 35 гривень.  

      Суд звертає свою увагу на положення ст.83 КЗпП України, відповідно до якої в разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки. Тобто за неповний робочий 2009 рік позивачу повинна бути виплачена грошова компенсація за дванадцять днів невикористаної відпустки. Такі висновки суд робить посилаючись на те, що основана відпустка ОСОБА_1 становить 24 календарних днів, тобто за 2009 року ( шість відпрацьованих місяців перед звільненням) вона становить 12 календарних днів. При цьому, визначаючи розмір стягненої компенсації за невикористану основну відпустку, суд посилається на загальну суму окладу за останні 12 місяців роботи позивача в ТОВ «Якимівський завод керамічних виробів», яка становить 6 614, 92 гривень та поділену на кількість робочих днів – 355, помножену на кількість днів невикористаної основної відпустки – 12 днів. Тож загальна сума компенсації за невикористану основну відпустку, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 223, 56 гривень.

      Позивач вказує на те, що чинним законодавством передбачена виплата працівникові вихідної допомоги не менш ніж трьохмісячного заробітку, при цьому в цій частині позову просить суд стягнути з відповідача на його користь суму невиплаченої вихідної допомоги у розмірі 2100 гривень, посилаючись на те, що його середньомісячний заробіток становить 700 гривень. Проте, розмір таких вимог не відповідає положенням ст.ст. 40, 44 КЗпП України

 Так, відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності штату працівників.  

      Всупереч вимогам ОСОБА_1 положення ст.44 КЗпП України передбачають, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених в п.1 ст. 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середньомісячного заробітку.

 З матеріалів справи вбачається, що позивача було звільнено на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, тобто у зв»язку із скороченням чисельності штату.

      Розрахунок середньомісячного заробітку для виплати вихідної допомоги проводиться наступним чином:

 Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяця роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

 У разі коли середньомісячна заробітна плата визначається законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на два сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи  підприємства. Тобто, враховуючи викладені обставини та звертаючи увагу на те, що загальний оклад позивача за два останніх місяця , тобто за травень 2009 р. та червень 2009 р. становить 773, 22 гривні, а кількість календарних днів за цей період без урахування святкових і неробочих становить 39 днів, загальна вихідна допомога, яка підлягає стягненню на користь позивача з ТОВ «Якимівський завод керамічних виробів» становить 396,60 гривень.

      Таким чином, судом встановлено, що загальна нарахована заборгованість ТОВ «Якимівський завод керамічних виробів» перед ОСОБА_1 становить 2960, 41 гривень, а разом з утриманими податками ( 522,51 грн.) становить 2437,90 гривень, при цьому слід звернути увагу на те, що 20.05.2009 року позивачу було виплачено суму у розмірі 129,98 гривень за учбову відпустку, тобто стягненню підлягає сума у розмірі 2 307,92 гривень.

      Щодо заявленої вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь суми в розмірі 2100 гривень за час затримки розрахунку, суд виходить з наступного:

 Позивач просить суд стягнути на його користь вказану суму, посилаючись на те, що фактична заробітна плата за останні два місяці роботи становить 1400 гривень, кількість робочих днів становить 40, з цього, на думку позивача, випливає, що його середньоденний заробіток становить 35 гривень, помножений на 60 днів.

      Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

      Визначаючи розмір стягненої заборгованості за весь час затримки розрахунку на користь позивача, суд спирається на встановлену в судовому засіданні загальну суму заборгованості за додаткову відпустку, компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги, що становить 2 307, 92 гривень, поділену на 4 відпрацьованих місяців та на 30 календарних днів, при цьому отримано середньоденний заробіток у розмірі 19,23 гривні, помножений на кількість днів затримки розрахунку – 125 днів. Таким чином розмір заборгованості перед позивачем ОСОБА_1 за затримку розрахунку становить 2404, 08 гривень.

      На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 208, 209 ЦПК України, ч.1 ст. 47, п. 1 ст. 40, 44, ч.1 ст. 116, ч.1 ст. 117 КЗпП України, суд  

                                ВИРІШИВ:  

      Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Якимівський завод керамічних виробів» про  стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.

      Стягнути з   ТОВ «Якимівський завод керамічних виробів» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 2 307,92 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 2404,08 гривень, всього 4 712 гривень.

      Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати в межах одного місяця.

 В іншій частині позовних вимог відмовити.

      Стягнути з ТОВ «Якимівський завод керамічних виробів» на користь держави держмито у розмірі 51 гривень. ( Отримувач: Місцбюджет Якимівська селищна рада; коп. ЄДРПОУ – 34676885; МФО банка 813015; банк ГУДКУ в Запорізькій області, КОД БК 22090100 р/р 31418537700017 ).

      Стягнути з ТОВ «Якимівський завод керамічних виробів» на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу по справі № 2-1143/09 у розмірі 120 гривень ( Отримувач: Держбюджет Якимівського району; коп. ЄДРПОУ – 34676885; МФО банка 813015; банк ГУДКУ в Запорізькій області, код БК 22050000, р/р 31214259700016 ).

  На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Якимівський районний суд Запорізької області  протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження подається до Якимівського районного суду Запорізької області протягом 10 днів з моменту проголошення рішення.

 Суддя-