Справа № 2-445/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2011 року                                                            Лубенський міськрайонний суд

                                                                                          Полтавської області

В складі: головуючого судді - Яценко В. В.

при секретарі – Білик Т.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лубни справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Позивачка мотивує позов тим, що 15 жовтня 2008 року вона позичила відповідачу 60000 грн., а ОСОБА_2 зобов’язався виплачувати по 5 тисяч гривень щомісяця і остаточно повернути борг до 15 жовтня 2009 року. Відповідач порушив умови договору, у встановлені строки гроші не повернув, не дивлячись на неодноразові звернення позивача, заборгованість погасив частково – 15 тисяч гривень. Позивачка прохає стягнути на її користь з ОСОБА_2 45000 грн. боргу.

В судовому засіданні позивачка зменшила позовні вимоги, прохає стягнути з відповідача 40500 грн. та судові витрати.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином та в певний строк відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Стаття 527 ЦК України встановлює, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що позивачка, ОСОБА_1, та відповідач, ОСОБА_3, 15 жовтня 2008 року уклали між собою договір позики, згідно якого відповідач отримав від ОСОБА_1 60000 гривень з умовою щомісячної сплати 5000 грн. та повного повернення боргу до 15 жовтня 2009 року. Відповідач на момент розгляду справи в суді повернув позикодавцю 19500 грн., іншу частину позики на прохання позикодавця не повертає, чим порушує прийняте зобов’язання. /а.с. 2-5/

За обставин, коли відповідач в добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов’язання, відсутність у нього коштів не є підставою для відмови у заявлених вимогах, позов слід задовольнити в межах наявної заборгованості.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 526, 527, 530, 551, 612, 1054 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 40500 грн., судовий збір в сумі 450 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а всього 41070 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області протягом 10 діб з дня проголошення рішення або отримання його копії.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду                                                                      ОСОБА_4