КОПІЯ:

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________________________________________________

Справа № 686/18550/16-ц

Проваджння № 22-ц/792/1954/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Костенка А.М.,

суддів: Ярмолюка О.І., Грох Л.М.

секретар Гриньова А.М.

з участю представника відповідача

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/18550/16-ц за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 9 жовтня 2017 року (суддя Продан Б.Г.) по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення боргу, в обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що 19 серпня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений договір позики грошових коштів, відповідно до умов якого він передав відповідачці в борг 50 000 доларів США з обов'язком повернути кошти до 19 серпня 2016 року. На підтвердження виконання умов договору, 23 серпня 2011 року, ОСОБА_1 написала розписку. Проте, відповідачка належним чином умови договору не виконала, кошти у визначений в договорі строк не повернула. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а позивач є його спадкоємцем, тому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь кошти в розмірі 50 000 доларів США, крім того просив стягнути 122, 95 долари США 3% річних.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9 жовтня 2017 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 50 000 доларів США боргу за договором позики, що згідно офіційного курсу НБУ становить 1 295 000 грн., 3% річних за прострочення повернення позики у розмірі 122, 95 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 3 184 грн. 43 коп., вирішено питання щодо стягнення судового збору.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не погодилися з таким рішенням суду першої інстанції подали апеляційну скаргу, посилаються на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що ОСОБА_1 не отримувала від позикодавця кошти в сумі 398 500 грн., що еквівалентно сумі 50 000 доларів США, з огляду на офіційний курс НБУ який був встановлений на час

_____________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції - Продан Б.Г. Провадження № 22-ц/792/1954/17

Доповідач - Костенко А.М. Категорія № 19, 27

підписання договору позики. Факт отримання коштів мав бути підтверджений її відповідною заявою, як прописано в умовах договору позики, але жодної такої заяви вона не писала, а надана суду копія розписки від 23 серпня 2011 року не є підтверджуючим документом про отримання грошових коштів за договором позики від 19 серпня 2011 року. Тому, апелянт та її представник, просили скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9 жовтня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України нова редакція, якого набрала чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах апеляційної інстанції, провадження по яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому діючою редакцією ЦПК України.

Так судом встановлено, що 19 серпня 2011 року між ОСОБА_6 від імені якого діяв ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, згідно умов якого представник ОСОБА_6 - ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_1 прийняла на протязі п'яти днів з дня підписання договору, в борг грошові кошти в сумі 398 500 грн., що еквівалентно 50 000 доларів США по офіційному валютному курсу НБУ на день укладення договору. Факт отримання коштів - буде підтверджуватись заявою позичальника про отримання коштів. Позичальник зобов'язується повернути позику позикодавцю борг в повному розмірі до 19 серпня 2016 року.

23 серпня 2011 року, ОСОБА_1 в межах п'ятиденного строку власноручно написала та передала ОСОБА_3 розписку про отримання від ОСОБА_3 коштів в сумі 50 000 доларів США згідно умов договору позики від 19.08.2011.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

Його єдиним спадкоємцем є ОСОБА_3, який у встановленому порядку прийняв спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майна у вигляді нерухомого майна та грошових вкладів.

Проте у зазначений в договорі строк відповідач вказані кошти позивачу як спадкоємцю не повернув.

Ці обставини підтверджуються письмовим договором позики від 19 серпня 2011 року, підписаним сторонами власноручно, розпискою, наданою суду позивачем,яка власноручно написана ОСОБА_1

Згідно ст.ст. 1216, 1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ст.ст. 1046, 1047, 1049, 1050 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку, що між сторонами було укладено договір позики, кошти за договором позики позичальником були отримані, однак позичальник у встановлений в договорі строк борг за договором позики не повернув, а тому кошти за договором позики підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Доводи апеляційної скарги, що грошові кошти за договором позики від 19 серпня 2011 року позичальником не були отримані від позикодавця, позичальник на виконання умов договору заяви про отримання позики не писала, розписка не є підтвердженням факту отримання грошових коштів за договором позики, в договорі позики зазначені грошові кошти в гривні, а не в доларах США, в розписці відсутнє зобов'язання повернути отримані грошові кошти слід відхилити.

Так як вбачається з договору позики сторони обумовили розмір позики в сумі 398 500 грн., що еквівалентно 50 000 доларів США по офіційному курсу НБУ на день укладення договору.

Як вбачається з наданої позивачем розписки ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_3 кошти в сумі 50 000 доларів США, а не в гривні, саме згідно умов договору позики від 19.08.2011. Факт написання даної розписки власноручно ОСОБА_1 нею не оспорювався, в судовому засіданні апеляційного суду її представник вказаний факт підтвердив.

Згідно ст. 545 Цивільного кодексу України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Отже, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Таким чином, наявність розписки ОСОБА_1 від 23 серпня 2011 року у позивача, з посиланням на договір позики від 19 серпня 2011 року, засвідчує отримання позичальником від позикодавця 50 000 доларів США саме на підставі даного договору, що відповідає і правовій позиції Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року по справі № 6-487цс17.

З врахуванням наведеного слід прийти до висновку, що відсутність заяви ОСОБА_1 про отримання коштів за договором позики за наявності розписки від 23 серпня 2011 року, якою засвідчено отримання нею в ОСОБА_6 як позику саме 50 000 доларів США на підставі цього договору позики не можу бути підставою для відмови в позові.

Крім того, сторони в договорі позики визначили еквівалент в доларах США та кошти були передані в борг саме в доларах США, що не суперечить умовам договору.

Відсутність в розписці зобов'язання повернути, отримані в борг кошти, не свідчить про відсутність обов'язку ОСОБА_1 повернути ці кошти, адже такий її обов'язок передбачений як умовами договору позики так і нормами ст. 1049 Цивільного кодексу України.

Разом із тим, визначаючи суму коштів, яка підлягає стягненню, суд припустився помилки.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 ЦК України).

Із норм ст. 524 ЦК України слідує, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Як передбачено ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання, є національна валюта України - гривня.

Саме до цього зводиться правовий висновок, що висловлений Верховним Судом України в постановах від 2 липня 2014 року (справа № 6-79цс14), від 1 березня 2017 року (справа № 6-284цс17).

Не врахувавши це, суд першої інстанції неправомірно визначив суму стягнення в іноземній валюті.

Враховуючи офіційний курс долара США до гривні України, встановлений Національним банком України на день ухвалення судом першої інстанції рішення, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 1 336 995 грн. боргу за договором позики (26,7399х50000) та 3287 грн. 67 коп. 3% річних (26,7399х122,95).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення валюти боргу підлягає зміні та з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ОСОБА_3 1 336 995 грн. боргу за договором позики та 3287 грн. 67 коп. 3% річних.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 9 жовтня 2017 року змінити.

Викласти абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції :

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1 336 995 грн. боргу за договором позики та 3287 грн. 67 коп. 3% річних.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 грудня 2017 року.

Головуючий (підпис) А.М. Костенко

Судді : (підписи) О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Згідно з оригіналом А.М. Костенко