ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" листопада 2009 р. Справа № 59/291-09
вх. № 8645/4-59
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Ізмаілофф Ю.М. за довіреністю №5 від 06.01.2009р.; відповідача - ОСОБА_2, особисто;
3-ої особи - ОСОБА_3 за довіреністю №25-22/8430 від 09.12.2008р.; ОСОБА_4 за довіреністю №25-22/8393 від 10.11.2009р.;
розглянувши справу за позовом Обласного комунального підприємства "Харківський державний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка", м. Харків; 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Контрольно-ревізійне управління в Харківській області, м. Харків;
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків
про стягнення 84224,79 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача суму недоотриманої орендної плати 84224,79грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн., судовий збір 842,25грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.10.2009р. за позовною заявою було порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Контрольно-ревізійне управління в Харківській області та призначено до розгляду у судовому засіданні.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, наполягає на їх задоволені; 13.11.2009р. (супровідний лист за вих. №810 від 13.11.2009р.) та 16.11.2009р. надав до канцелярії суду додаткові пояснення та документи для долучення до матеріалів справи.
Відповідач проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в позові.
Представники 3-ої особи підтримують позовні вимоги; 12.11.2009р. до канцеляріїї суду були надані пояснення та документи для долучення до матеріалів справи.
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення учасників судового процесу суд встановив наступне.
15 січня 2001 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди (суборенди) комунального майна, відповідно до п.1.1. якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове користування приміщення площею 142,0кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, вартість якого визначена відповідно до експертної оцінки складеної станом на 15.09.200р. та становить 1156,00грн.
Факт передачі орендованого майна підтверджується актом прийома-передачі від 15.01.2001р., що був підписаний сторонами.
Відповідно до п.3.1. договору орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати затвердженої КМУ і становить 2312,00грн. (без урахування ПДВ та індексів інфляції).
Відповідно до п.1 додаткової угоди від 01.08.2006р. до договору оренди, визначено, що орендна плата визначається на підставі нової редакції методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженої рішенням Харківської обласної ради 36 сесії 4 скликання від 31.01.2006р. і становить за рік 4624,00грн. (без урахування ПДВ та індексів інфляції). Орендна плата за перший місяць оренди - січень місяць 2006 року становить 586,11грн., без урахування ПДВ.
Додатковою угодою №1 від 30.12.2003р. був продовжений з 15.01.2004р. до 15.01.2009р.
Відповідач свої зобов"язання за договором щодо сплати олрендної плати виконував належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, починаючи з 2007 року пропонував відповідачу переглянути договір оренди, а саме в частині розміру орендної плати шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди. В своїх зверненнях позивач зазанчав, що будуть переглянуті орендні відносини та будуть проведені розрахунки за оренду майна, що знаходиться на балансі позивача, з 01.01.2007р., вказуючи на ст. 118 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" та постанову КМУ від 27.12.2006 року №1846, якою встановлена процедура перегляду договорів оренди нерухомого майна з метою визначення орендної плати згідно ринкової вартості.
Відповідач відповідної додаткової угоди не підписав.
В обгрунтування суми заявленої до стягнення позивач посилається на те, що сума недоотриманої орендної плати згідно довідки (додаток №23 до акту ревізії від 03.08.2009р. №032-12/79, проведеної Контрольно-ревізійним управлінням в Харківській області) за період з 01.10.2007р. по 31.12.2008р. складає 84224,79грн.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованості у відповідача за договором оренди не має, а сума нарахована позивачем до стягнення розрахована не у відповідності до договору оренди, а за методикою.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
Згідно ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. У відповідності до ч.1 ст.2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”. Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Відповідно ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
У відповідності до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, у тому числі пояснень позивача, в договір оренди зміни розрахунку орендної плати не вносилися.
Відсутність укладеної додаткової угоди свідчить про відсутність виникнення, зміни та припинення прав та обов’язків сторін договору.
Суд критично оцінює зауваження позивача, який стверджує, що Зміна методики розрахунку орендної плати є підставою для зміни умов договору в односторонньому порядку. Це твердження позивача не може бути застосоване, оскільки вони суперечать ст.21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”. Згідно зазначеної норми Закону розмір орендної плати може бути змінено лише за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.
Отже, зміна методики розрахунку орендної плати не тягне за собою автоматичну зміну умов договору. Такі обставини можуть виступати підставою для заінтересованої сторони для звернення із пропозицією про укладення додаткової угоди про застосування нової методики, або у визначених законом випадках (ст. 652 ЦК України, ст. 188 ГК України, ст. 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”), може виступати підставою для передачі позивачем відповідного спору на вирішення суду. В даному разі позивачем доказів внесення змін до договору оренди від 15.01.2001р. не надано.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за оренду в сумі 84224,79 грн., нарахованої згідно нової вартості орендованого майна та за новими ставками, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 530, 626, 628, 629, 654, 759 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 21, 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
В задоволені позову відмовити повністю.
Суддя
/59/291-09/