копія
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
категорія статобліку-2.11.17 справа № 2-а-3172/09/0470
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2009 року м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді – Єфанової О.В.,
при секретарі Попович Н.М.
за участю представників:
позивача - Мусієнко Т.В., Белінський В.Є., Дейнега Н. Є.
відповідача – Варданян Г.С.
прокурора - Зіма В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську
адміністративну справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Дніпропетровській олійноекстракційний завод»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
в с т а н о в и в:
Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстраційний завод" (далі – ЗАТ з ІІ «ДОЕЗ») звернулося з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську (далі – податкова інспекція, відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень СДПІ від 14.02.2005року №0000081312/0/4555 (щодо завищення суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету), 0000071312/0/4556 (щодо заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету), прийняті на підставі акту про результати позапланової перевірки з питання правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, відображених у деклараціях з ПДВ за листопад та грудень 2004р. Закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстраційний завод" від 10.02.2005року №16-13-312-21-00374385.
Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з твердженням відповідача про необхідність використання придбаного товару в обороті в період формування податкового кредиту за цими витратами.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що за спірними витратами підприємство не використало товар у власній господарській діяльності та не сплатило податок на всю суму, яка заявлена до відшкодування з бюджету. Крім того, за результатами наступних перевірок, стало відомо про подальшу часткову реалізацію придбаного товару по ціні нижче ціни його придбання.
Прокурор здійснив вступ у справу з боку відповідача та підтримав його позицію.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ЗАТ з ІІ «ДОЕЗ» надало до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську податкові декларації за листопад та грудень 2004 року, в яких було віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ.
Податкова інспекція не погодилась з значеннями відображеного податкового кредиту та прийняла рішення щодо проведення позапланової документальної перевірки з питань правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, ідображених у деклараціях за листопад та грудень 2004 року ЗАТ з ІІ «ДОЕЗ». Перевірка проводилась з 17.01.2005 року по 09.02.2005 рік та охоплювала період з 1.11.2004 р. по 31.12.2004р.
За результатами перевірки відповідач склав акт від 10.02.2005року №16-13-312-21-00374385 на підставі зазначених в ньому встановлених в ході перевірки обставин та висновків про порушення позивачем п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" та 14.02.2006 року прийняв податкові повідомлення-рішення згідно з п.п. „б" п.4.2.2 ст.4, п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» за №0000071312/0/04556 про визначення суми податкового зобов'язання у зв'язку з заниженням суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету всього на 2244299 грн., із яких 1726384 грн. основного платежу та 517915 грн. штрафних фінансових санкцій, за №0000081312/0/4555 про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2004року та грудень 2004року в розмірі 51354571 грн.
Видання спірних повідомлень-рішень пов'язується з наступним обставинами, які викладені в акті перевірки.
Позивач придбав у дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Сантрейд» насіння соняшника у листопаді 2004р. на загальну суму 208295901,17 грн., в тому числі сума ПДВ складає 34715983,53 грн., у грудні 2004р. на загальну суму 165659381,11грн., у тому числі ПДВ - 27609896,86 грн.. У листопаді придбано та не використано у господарській діяльності підприємства протягом місяця насіння соняшника на суму 173430004,53 грн.
Станом на 01.12.2004 року Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстраційний завод" за отримане насіння соняшника має кредиторську заборгованість перед дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями «Сантрейд» у сумі 24520507,41 грн.
Оскільки до складу податкового кредиту за листопад 2004р. віднесено податок на додану вартість, сплачений у складі вартості товарних запасів, невикористаних за кінець звітного періоду у господарській діяльності, актом перевірки зазначається, що підприємством необґрунтовано занижена сума податкового зобов'язання звітного періоду, а саме у листопаді 2004р., що підлягає сплаті до бюджету, на суму 28038601,95 грн. (173430004,53*20%)-6647398,96 грн.)
У грудні 2004р. придбано та не використано позивачем у господарській діяльності підприємства протягом місяця насіння соняшника на суму 125211767грн.
Станом на 01.01.2005 року ЗАТ з ІІ «ДОЕЗ» за отримане насіння соняшника має кредиторську заборгованість перед дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями «Сантрейд» у сумі 102048888,52 грн.
Оскільки до складу податкового кредиту у грудні 2004 року віднесено податок на додану вартість, сплачений у складі вартості товарних запасів, невикористаних на кінець звітного періоду у господарській діяльності, актом перевірки зазначається, що підприємством необґрунтовано занижена сума податкового зобов’язання звітного періоду, а саме в грудні 2004 року, що підлягає сплаті до бюджету на суму 25042353,40 грн.
За підсумовуючим висновком відповідача з наведених в спірному акті перевірки обставин підприємством необґрунтовано збільшено суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на листопад 2004 р. на суму 26312218 грн. та занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету на суму 1726384 грн., а також підприємством необґрунтовано збільшено суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за грудень 2004 р. на суму 25042353 грн.
Аналіз положень законодавства, чинного на день спірних відносин, в податковій галузі та фактичні обставини справи, що мали місце станом на день прийняття спірних рішень, показав наступне.
Порядок формування податкового кредиту регулюється ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість"(в редакції, яка діяла в спірний період), яким встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду (пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону).
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону).
Наведеними нормами Закону чітко визначено можливість віднесення до складу податкового кредиту витрат платника податку за фактом придбання товару та незалежно від наявності оподатковуваних оборотів з цим товаром в період його придбання.
Як свідчать матеріали справи, віднесення спірних витрат підприємства з придбання насіння соняшника до складу податкового кредиту відбувалося за першою подією, а саме за фактом придбання товару на підставі актів прийому-передачі соняшника, складських квитанцій на зерно та податкових накладних.
Таким чином, позивачем дотримано вимог податкового Закону щодо формування податкового кредиту, тому нарахування відповідачем податку на додану вартість за листопад 2004 року на суму 1726384грн. основного платежу та 517915грн. штрафних санкцій слід визнати безпідставним.
Суд не приймає посилання відповідача на акт планової виїзної документальної перевірки діяльності позивача від 14.04.2006 року за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005року, в якому стверджується про подальшу часткову реалізацію товару підприємством по ціні нижче його придбання. Підставою видання спірних повідомлень-рішень був акт перевірки від 10.02.2005 року №16-13-312-21-00374385 за період з 01.11.2004 року по 31.12.2004 року, в якому зазначені обставини відсутні, тому вони не беруться судом до уваги.
Також, аргументи відповідача про неможливість включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі вартості товарних запасів, не використаних на кінець звітного періоду не заслуговують на увагу, оскільки закон України «Про податок на додану вартість» не пов’язує право на податковий кредит з необхідністю використання придбаних товарів, вартість яких відносить до складу валових витрат виробництва, в одному і тому ж звітному періоді.
При прийнятті рішення суд також враховує пояснення та докази позивача щодо продажу невикористаних запасів, на думку відповідача, за ціною, нижчою за ціну придбання. Як пояснив представник ЗАТ з ІІ «ДОЕЗ», продаж частини запасів здійснено у зв’язку з неможливістю переробки всього обсягу насіння внаслідок модернізації виробництва та зупинення цеху переробки насіння соняшникового. До того ж реалізовано біля 30% від загального об’єму придбаної продукції в період листопад – грудень 2004 року та січень – лютий 2005 року. При цьому факт продажу насіння придбаного саме у листопаді – грудні за ціною нижчою за ціни придбання є не доведеним, тому що на момент реалізації в березні 2005, та подальшому у червні - вересні 2005 р. на Новоолексіївському елеваторі зберігалось насіння більшої кількості ніж реалізовано. Тому ідентифікацію насіння соняшнику, яке реалізовано за ціною нижчою від придбання відповідач суду не довів.
Таким чином, аргументи відповідача про те, що придбаний товар у листопаді - грудні не використаний у господарській діяльності, суд визнає такими, що не доводяться матеріалами спірної перевірки.
Виникнення права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість пов'язуються з визначенням, що міститься в п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість", яким встановлено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Як свідчить акт спірної перевірки, твердження відповідача про відсутність надмірної сплати податку ґрунтується на даних кредиторської заборгованості позивача за отриманим товаром у листопаді та грудні 2004р. на суму 24520507,41 грн. та 102048888,52 грн. відповідно. Також за результатами перевірки встановлено, що у листопаді 2004 р. позивачем придбано насіння соняшника на загальну суму 208295901,17 грн., у т.ч. ПДВ - 34715983,53 грн., а у грудні 2004 р. - на суму 165659381,11 грн., у т.ч. ПДВ - 27609896,86 грн.
З огляду наданих з боку позивача доказів у вигляді платіжних доручень та банківських виписок вбачається сплату ним у листопаді 2004 року всього 143891000,0 грн. та у грудні 2004 року - 88131000,0 грн., що за вимогами податкового законодавства включає до себе суму податку на додану вартість в розмірі 23981833,33 грн. та 14688500 грн. відповідно.
З аналізу податкових декларацій позивача з ПДВ за листопад 2004 р. та грудень 2004 р. та визначених сум в спірних податкових повідомлення-рішеннях судом вбачається, що позивачем включено до відшкодування з бюджету суму ПДВ, як сплачену, так і несплачену в спірний період, тоді як відповідачем зменшено суму бюджетного відшкодування в цей період на суму, яка перевищує суму несплаченого податку.
Враховуючи викладене, суд вважає, що акт перевірки фактично не містить обґрунтованого висновку відповідача про відсутність надмірної сплати податку, оскільки відповідачем в акті перевірки не визначена сума ПДВ, яка пов'язується з цими обставинами.
Відповідно до ч.2 статті 11 Кодексу адміністративного сдуочинства України Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи, що предметом спору є визначення протиправності винесення повідомлень-рішень СДПІ від 14.02.2005 року №0000081312/0/4555 та №0000071312/0/4556, прийняті за результатами позапланової перевірки, що здійснена у лютому 2005 р. та оформлена актом від 10.02.2005 року №16-13-312-21-00374385, усі події, які відбулись після складення акту перевірки та винесення рішень, такі як повторна перевірка суб’єкту підприємницької діяльності, перевірки контрагентів, продаж товару та інше, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки не стосуються предмету позову.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем не надано відповідних доказів, які обґрунтовували б законність його дій, не доведено правомірність та обґрунтованість спірних повідомлень-рішень обставинами справи
На підставі вищевикладеного, враховуючи ч.1 ст.2 КАС України згідно з якою завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську від 14.02.2005р за №00081312/0/4555 щодо завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, прийняте на підставі ату про результати позапланової перевірки від 10.02.2005 року за №16-13-312-21-00374385.
Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську від 14.02.2005р. за №0000071312/0/4556 щодо визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, прийняте на підставі ату про результати позапланової перевірки від 10.02.2005 року за №16-13-312-21-00374385
Стягнути з Державного Бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Дніпропетровській олійноекстракційний завод» витрати по сплаті держмита і судові витрати в розмірі 203 грн..
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження відповідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі, та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова складена в повному обсязі 18.11.2009 року.
Суддя (підпис) О.В. Єфанова
З оригіналом згідно
Постанова не набрала законної сили станом на 18.11.2009р.
Суддя О.В. Єфанова