Справа №2-2977/2009р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2009 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді: Косторенко А.Ю.,
при секретарі: Сєдавних В.В.,
розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – Управління житлово-комунального господарства, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів та виділення частки померлого у спільній сумісній власності, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначив, що ОСОБА_4 була його бабусею. ІНФОРМАЦІЯ_4р. вона померла. За життя бабусі позивача, 22.01.1999р. він разом з дружиною – ОСОБА_2, донькою – ОСОБА_3, та бабусею – ОСОБА_4, приватизували квартиру АДРЕСА_1, яка є об’єктом спільної сумісної власності. Всі вони разом мешкали в цій квартирі. Після смерті бабусі він звернувся до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину, але йому було відмовлено, оскільки не виділена частка померлого у сільному майні. У співмешканців склався визначений порядок користування квартирою, вони володіли нею і вважали, що кожному з них належить по 1/4 її частині. В зв’язку з тим, що позивач не може переоформити спадщину, просить виділити частки в спільній сумісній власності - квартирі АДРЕСА_1 – по 1/4 частині за ним, відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та покійною бабусею ОСОБА_4 у рівних частках за кожним. Крім того, позивачем було зазначено, що у свідоцтві про право власності на житло прізвище його бабусі зазначено як «ОСОБА_4» українською мовою через літеру «и», тоді як насправді, її прізвище пишеться через букву «і» й така помилка допущена внаслідок неправильного перекладу. Як зазначає позивач, керівництво УЖКГ відмовилося змінювати прізвище покійної у свідоцтві, рекомендувавши в усному порядку звернутися до суду. В зв’язку з тим, що у свідоцтві про право власності на житло невірно вказане прізвище співвласника ОСОБА_4, та окрім того відповідачі добровільної згоди на поділ квартири не надають, у ОСОБА_1 наразі виникають труднощі в переоформленні документів на квартиру.
В попередньому судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю, надавши до суду заяву, в якій він наполягав на задоволенні його позову.
Відповідачі в судове засідання не з’явилася, кожен окремо надали суду заяву, в якій позов визнали, проти задоволення позовних вимог не заперечують, просять справу розглянути в попередньому судовому засіданні.
Представник третьої особи правом участі в судовому засіданні не скористався, надав заяву у якій вказав, що проти позову ОСОБА_1 заперечень не має.
Суд вважає можливим винести рішення при проведені попереднього судового засідання згідно зі ст. 130 ч. 4 ЦПК України у зв’язку з тим, що відповідачі визнали позов повністю, визнання позову відповідачами не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб та задовольнити позов згідно ст. 174 ч. 4 ЦПК України.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло № 62, виданого органом приватизації УЖКХ міськвиконкому від 22.01.1999р., житлове приміщення – квартира АДРЕСА_1 на праві приватної спільної сумісної власності належить: позивачу ОСОБА_1, як уповноваженому власнику, померлій ОСОБА_4, відповідачці ОСОБА_2 та відповідачці ОСОБА_3. (нині ОСОБА_3), як членам сім»ї позивача.
Судом встановлено, що у вказаному вище свідоцтві про право власності на житло прізвище покійної зазначено як «ОСОБА_4» українською мовою через літеру «и», тоді як насправді ж, її прізвище пишеться через букву «і», про що свідчать матеріали справи.
Пункт 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім’ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Частина 2 ст. 256 ЦПК України твердить, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як вбачається з відповідних копій паспортів, свідоцтв про народження та свідоцтв про укладення шлюбу позивач та покійна були чоловіком та дружиною, а відповідачі відповідно донька подружжя, зять та онук.
ІНФОРМАЦІЯ_4 року померла бабуся позивача ОСОБА_1, про що свідчать копія свідоцтва про смерть.
Після смерті дружини позивач звернувся до Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії вих.. №890 від 06.06.2007р. державний нотаріус відмовив в його видачі, у зв’язку з тим, що у праві власності – квартирі АДРЕСА_1, не виділені частки у спільній сумісній власності, частка в якій належала померлій, та рекомендовано з цього питання звернутися до суду.
В спірній квартирі позивач проживає до теперішнього часу, а покійна проживала до дня своєї смерті. Даний факт підтверджується копією паспорту позивача та відповідною довідкою з КЖП №45.
За життя покійної ОСОБА_4 в сім’ї склався визначений порядок користування квартирою, члени сім’ї володіли квартирою і вважали, що кожному з них належить по 1/4 її частині, спору з приводу рівності часток в спільному сумісному майні - квартирі АДРЕСА_1 у них не було.
Згідно ч.2 ст.370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співласників у праві спільної сумісної власності є рівними. Оскільки дана квартира була набута у власність відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, то за своєю правовою природою, набуття ними права власності на дану квартиру не залежало від трудового внеску кожного співвласника. Тобто, розподіл часток майна передбачає їх рівність, а отже, суд приходить до висновків, що кожному з вищевказаних власників квартири належить по 1/4 частині даної квартири.
За таких обставин, дослідивши матеріали справи, з урахуванням визнання позову всіма відповідачами, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги та встановити факт належності ОСОБА_4 свідоцтва № 62 про право власності на житло, виданого органом приватизації УЖКХ міськвиконкому від 22.01.1999р., а також визначити частки в об’єкті спільної сумісної власності, а саме - квартирі АДРЕСА_1, що належить позивачу, відповідачам та померлій ОСОБА_4 на праві приватної власності, – виділивши кожному з них по 1/4 частині даної квартири.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, ч. 2 п. 5 ст. 256, ч. 1 п. 6, ч. 2 ст. 256 ЦПК України, ст. 370, 371 ЦК України, суд –
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – Управління житлово-комунального господарства, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів та виділення частки померлого у спільній сумісній власності задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_4 свідоцтва № 62 про право власності на житло, виданого органом приватизації УЖКХ міськвиконкому від 22.01.1999р., згідно з розпорядженням №Д761 від 24.09.1998р.
Визначити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 частки в об’єкті спільної сумісної власності - квартирі АДРЕСА_1, виділивши кожному з них по 1/4 частині квартири АДРЕСА_1, визнавши за кожним з них право власності на 1/4 частину зазначеної квартири.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суд Дніпропетровської області через районний суд. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий-суддя А.Ю. Косторенко