Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/906/16-к

Провадження №: 1-кп/332/12/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2017 р.м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді:Безлер Л.В.

при секретарях: за участю прокурорів: захисників:Мельнік Д.А., Ковтуні В.І., Васильченко Н.О., Чебикіній Н.А., Жечевій А.В., Приладишевої О.Г., Ахмедової М.П., Бахмута С.І., Науменка М.В., Хіврича Р.М., Беценка Д.В., Рукавишнікова Р.А., Батрака А.І., Цикіна М.В., Наливайка В.Є., Турчинського М.І.

перекладача ОСОБА_18

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12016080030000182 від 15.01.2016 року за обвинуваченням:

ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

31.08.1993 року Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.141 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік з конфіскацією майна. Звільнений 17.06.1994 року за відбуттям строку покарання;

19.07.1996 року Ленінським районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.140, ст.17, ч.2 ст.81 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з конфіскацією майна. Звільнений 20.10.1990 року у зв'язку з відбуттям строку покарання;

22.11.2002 року Ленінським районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.309 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки;

27.05.2003 року Заводським районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України до остаточного, на підставі ч.4 ст.70 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці;

29.09.2006 року Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.309 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки;

21.12.2006 року Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч.4 ст.70 КК України остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць. Звільнений 24.10.2008 року за відбуттям строку покарання;

24.03.2009 року Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.309, ч.2 ст.185 КК України до остаточного, на підставі ст.70 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців. Звільнений 06.07.2011 року у зв'язку з відбуттям строку покарання;

19.04.2012 року Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.309 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки з випробуванням, відповідно до ст.75 КК України, на 1 рік 6 місяців;

26.02.2013 року Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі на 1 рік. На підставі ч.4 ст.70 КК України, з урахуванням попереднього вироку від 19.04.2012 року, визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць. За ч.2 ст.185, ч.2 ст.263, ч.2 ст.309 КК України до покарання, на підставі ст.70 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці. На підставі ст.71 КК України, частково приєднано невідбуте покарання за вироком від 19.04.2012 року, та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці. Звільнений 11.08.2015 року за відбуттям строку покарання;

24.02.2016 року Ленінським районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України до арешту на строк 5 місяців,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з пред'явленим органом досудового розслідування обвинуваченням, викладеним в обвинувальному акті, 24.12.2015 року близько 17-00 години ОСОБА_19, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи повторно, з корисливих мотивів, знаходячись на зупинці громадського транспорту «Кінцева» по вул.Лізи Чайкіної в м.Запоріжжі, підійшовши до раніше незнайомого йому ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_4, під приводом здійснення телефонного дзвінка, заздалегідь не збираючись його повертати та, скориставшись тим, що останній в той час відвернувся, заволодів мобільним телефоном «LG G1600» в корпусі сірого кольору, який належить ОСОБА_20, який в подальшому реалізував, чим завдав останньому матеріальну шкоду на суму 208, 00 гривень.

Окрім того, 25.12.2015 року близько 18-00 години ОСОБА_19, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи повторно, з корисливих мотивів, знаходячись поблизу будинку 69 по вул.Історичній в м.Запоріжжі, підійшовши до раніше незнайомого йому ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_5, під приводом здійснення телефонного дзвінка, заздалегідь не збираючись його повертати, скориставшись тим, що останній в той час відвернувся, заволодів мобільним телефоном «Alcatel OT-701» в корпусі чорного кольору, який належить ОСОБА_21, який в подальшому реалізував, чим завдав останньому матеріальну шкоду на суму 233,00 гривні.

Також, 29.12.2015 року близько 18-00 години, ОСОБА_19, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи повторно, з корисливих мотивів, знаходячись поблизу будинку 15 по вул.Орджонікідзе в м.Запоріжжі, підійшовши до раніше незнайомої йому ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_6, під приводом здійснення телефонного дзвінка, заздалегідь не збираючись його повертати, скориставшись тим, що остання в той час відвернулася, заволодів мобільним телефоном «Nokia 6111» в корпусі сіро-чорного кольору, вартість якого згідно з товарознавчою експертизою №182 від 11.03.2016 року становить 140,00 гривень, який належить ОСОБА_22, який в подальшому реалізував, чим завдав останній матеріальну шкоду на вищезазначену суму.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_19 кваліфіковані за ч.2 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_19 свою вину не визнав, заперечував факт вчинення вказаних злочинів, зазначив, що шахрайським шляхом будь-якими речами ніколи не заволодівав, потерпілих перший раз побачив у залі судового засідання, із свідком ОСОБА_23 знайомий, проте мобільні телефони йому ніколи не передавав. Показання під час досудового розслідування надавав на прохання співробітників поліції, оскільки є особою наркотично залежною.

Під час судового розгляду, на підтвердження вини ОСОБА_19 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.190 КК України, сторона обвинувачення посилалась на наступні докази: показання потерпілих ОСОБА_24, ОСОБА_21, ОСОБА_20, свідка ОСОБА_23, протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, постанови про приєднання до провадження речових доказів, заяви про добровільну видачу речей, висновок експерта, звіт оцінки майна.

Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення, відповідно до вимог ст.337 КПК України.

Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, суд приходить до висновку що кожний з наданих доказів окремо та їх сукупність не доводять, що інкриміноване ОСОБА_19 кримінальне правопорушення вчинене ним, а за епізодом від 24.12.2015 року не доводять, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_19

Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_24 суду зазначила, що не вважає себе потерпілою у даному кримінальному провадженні, з обвинуваченим не знайома.ІНФОРМАЦІЯ_7 померла її онука ОСОБА_22, яка вела аморальний спосіб життя, була особою наркотично залежною. Їй відомо, що колись, за життя онуки, мав місце випадок крадіжки в останньої мобільного телефону, який, як їй здається, так і не знайшли. Якої марки, моделі та кольору був належний ОСОБА_22 телефон їй не відомо так само, як і місце його перебування на даний час.

Допитаний потерпілий ОСОБА_21 суду надав такі показання. Так, 25.12.2015 року близько 18-00 години він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вийшов зі своєї квартири у двір будинку АДРЕСА_2, тримаючи у руці мобільний телефон Alkatel чорного кольору. На вулиці було темно. До нього підійшов невідомий чоловік та попросив телефон для здійснення дзвінку. Він надав йому телефон, а сам при цьому, стоячи на місці, відвернувся на 15-20 хвилин, оскільки щось його відволікло. Під час допиту згадав, що також за цей час мав розмову з малознайомим чоловіком на ім'я ОСОБА_17. Коли через 15-20 хвилин повернувся в бік незнайомця, останнього з його телефоном вже не було. Він вирішив повідомити правоохоронні органи про даний факт на наступний день, оскільки був у стані сп'яніння. 26.12.2015 року він подав до поліції заяву про злочин, яку написав власноруч під диктовку співробітників поліції. Пізніше телефон йому було повернуто, проте коли саме та ким він не пам'ятає. Також потерпілий зазначив, що не пам'ятає номеру належного йому мобільного телефону Alkatel чорного кольору. Телефон був придбаний ним приблизно в 2011 році за ціною близько 50,00 чи 70,00 гривень у когось «з рук». Після повернення йому телефону, він його десь загубив та з тих пір мобільного телефону не має. Після подання заяви про злочин, він також надавав слідчому власноруч написані показання, а також з ним проводилося впізнання особи за фотознімками, під час якого співробітники поліції надали йому чотири чи п'ять викладених в один ряд фотокарток із зображенням осіб, серед яких він впізнав обвинуваченого як особу, яка вчинила відносно нього злочин. Також потерпілий зазначив, що фотокартка із зображенням особи, яка вчинила відносно нього злочин, знаходилася посередині, тобто точно не була під першим чи останнім номером. Впізнав він обвинуваченого за зачіскою. При проведенні впізнання був присутній він та два чи три співробітника поліції, які були вдягнені у поліцейську форму, інших осіб в приміщенні не було під час цієї дії.

Потерпілий ОСОБА_20 29.05.2017 року особисто у судовому засіданні подав письмову заяву про те, що не є потерпілим у даному кримінальному провадженні, оскільки ніколи не мав у користуванні мобільного телефону та, відповідно, ніколи не надавав його ОСОБА_19, а останній в нього телефон не брав. У зв'язку з цим просив суд розглядати кримінальне провадження відносно ОСОБА_19 без його участі. (т.2 а.с.74, 81).

Свідок ОСОБА_23 суду пояснив, що з обвинуваченим його познайомила ОСОБА_22 на початку грудня 2015 року під час спільного вживання алкогольних напоїв. Під час цього ОСОБА_19 запропонував йому придбати мобільні телефони. Така пропозиція його не зацікавила внаслідок відсутності коштів, проте він надав обвинуваченому номер свого мобільного телефону, щоб він з приводу такого питання зателефонував через деякий час. Наприкінці грудня 2015 року ОСОБА_19 зателефонував йому, вони зустрілися і він купив в нього мобільний телефон, проте який саме не пам'ятає. Після цього, на протязі тижня він ще придбав в нього два мобільних телефону. Таким чином, він купив у ОСОБА_19 три мобільних телефони за ціною близько 200,00 гривень кожен, кольори не пам'ятає, марки «Alkatel», «LG» та «Nokia». Після цього, один телефон він надав знайомому, другий - залишив собі, третій - здав до ломбарду. В січні-лютому 2016 року до нього приїхали працівники поліції і запитали щодо придбання ним мобільних телефонів. Він відповів, що дійсно купляв телефони у чоловіка на ім'я ОСОБА_19. Працівники поліції, сказали, що це ОСОБА_19 та показали його фотокартку. У той же день він видав працівникам поліції усі три телефони, а саме, той, що залишався в нього, другий на його прохання повернув знайомий, третій - забрав в ломбарді на «Критому ринку» разом з працівниками поліції. Також свідок пояснив, що йому відомо про втрату ОСОБА_22 чи крадіжку в неї мобільного телефону, однак подробиці такої події йому не відомі, телефон її він не знаходив. Після спільного із ОСОБА_19 та ОСОБА_22 вживання алкогольних напоїв на початку грудня 2015 року, бачив та спілкувався з останньою ще два-три рази в січні-лютому 2016 року, через деякий час вона померла. Крім того, свідок зазначив, що має судимості, неодноразові приводи до поліції, по деяких справах залучений в якості понятого, а також перебуває на обліку у лікаря-нарколога з 1999 року по даний час.

Суд був позбавлений можливості допитати в судовому засідання інших осіб, зокрема безпосередньо потерпілу ОСОБА_22 та осіб, залучених органом досудового розслідування в якості понятих під час проведення впізнання особи за фотознімками - ОСОБА_25 та ОСОБА_26

Так, відповідно до копії свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 17.03.2016 року, ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_6, померла ІНФОРМАЦІЯ_7 від гострого отруєння наркотиками (т.2 а.с.157).

Судова повістка надіслана на адресу ОСОБА_26 повернулася з відміткою «адресат помер, будинок продано» (т.1 а.с.24), аналогічна інформація міститься і в даних «АРМОР» (т.2 а.с. 217). Судові повісти, направлені на адресу ОСОБА_25 (т.1 а.с.248, т.2 а.с.38, 67, 72,) повернуті з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Аналізуючи доказову базу сторони обвинувачення в частині показань потерпілих та свідка, суд приходить до такого.

Потерпіла ОСОБА_24 повідомила про необізнаність щодо обставин вчинення злочину відносно її онуки ОСОБА_22, померлої ІНФОРМАЦІЯ_7, тобто не вказала на причетність ОСОБА_19 до вчинення кримінального правопорушення.

Потерпілий ОСОБА_20 взагалі подав суду заяву про те, що ніколи не мав мобільного телефону та, відповідно, ОСОБА_19 ним не заволодівав.

При цьому, суд звертає увагу на те, що самої заяви про вчинення злочину від ОСОБА_27 до суду не надано. Така заява в матеріалах провадження відсутня.

Жодного витягу з ЄРДР суду не надано, матеріали даного кримінального провадження такі витяги не містять.

Таким чином, суд не має можливості перевірити, що саме стало підставою для початку досудового розслідування.

Показання потерпілого ОСОБА_21 щодо обставин скоєння відносно нього злочину є нелогічними, неповними та суперечливими, оскільки потерпілий не зміг пояснити суттєві деталі вчинення відносно нього злочину, ознак належного йому мобільного телефону та його номеру. Сам факт наявності у власності потерпілого на той час вищевказаного мобільного телефону нічим не підтверджено. Не зміг пояснити потерпілий і яким чином, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, взимку, у темний час доби, зміг запам'ятав особу, що заволоділа його телефоном, за зачіскою, та в подальшому саме за цими зовнішніми даними за фотокарткою зміг впізнати її. Нелогічними, зокрема, є показання потерпілого стосовно відволікання його на 15-20 хвилин, стоячі на одному місці, після того як надав незнайомій особі свій телефон. Також показання ОСОБА_21 не узгоджуються з іншими дослідженими у справі доказами, а відтак викликають обґрунтовані сумніви в їх правдивості.

Щодо показань свідка ОСОБА_23, суд відмічає, що вони також є неповними, мають суттєві розбіжності.

Так, свідок не зміг зазначити обставини, за яких він придбав телефони у ОСОБА_19, обставини видачі мобільних телефонів працівникам поліції. Крім того, свідок ОСОБА_23 повідомив суду про обізнаність щодо втрати чи крадіжки в ОСОБА_22 мобільного телефону, проте запевнив, що останній він не знаходив, у той час як органом досудового розслідування встановлено, що саме свідок видав працівникам поліції належний ОСОБА_22 мобільний телефон. Також, згідно із показаннями свідка, у січні-лютому 2016 року він спілкувався із ОСОБА_22 декілька разів, та остання не повідомляла йому про факт скоєння відносно нею злочину саме ОСОБА_19

Крім того, з досліджених судом даних «АРМОР» щодо особи свідка ОСОБА_23, наданих стороною захисту, вбачається неодноразове притягнення даної особи до кримінальної, адміністративної відповідальності, численні приводи до органів поліції, в основному з приводу скоєння правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Отже, дані про особу даного свідка свідчать про те, що він перебуває в полі зору правоохоронних органів, є наркотично залежною особою, і це дає суду обґрунтовані підстави сумніватися у правдивості наданих ним показань (т.2 а.с.216 зворотній бік).

Крім того стороною обвинувачення, на підтвердження вини ОСОБА_19 у вчиненні інкримінованого злочину, надані письмові докази: протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, постанови про приєднання до провадження речових доказів, висновок експерта, звіт оцінки майна, заяви про добровільну видачу речей, які безпосередньо досліджені судом.

Так, відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15 січня 2016 року, потерпіла ОСОБА_22, у присутності понятих ОСОБА_25 та ОСОБА_26, на запитання слідчого відповіла, що зможе впізнати маловідомого чоловіка, який шахрайським шляхом 29.12.2015 року близько 18-00 години за адресою м.Запоріжжя, вул.Орджонікідзе,15, заволодів її мобільним телефоном та вказала на особу на фото під номером 4 (т.2 а.с.153).

Як вбачається із вказаного документу, на фото під номером 4 зображений обвинувачений ОСОБА_19

У той же час даний протокол не узгоджується з наданими суду показаннями свідка ОСОБА_23, який зазначив, що саме ОСОБА_22 на початку грудня 2015 року познайомила його із ОСОБА_19, тобто останній не міг бути ОСОБА_22 маловідомою особою.

Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 січня 2016 року, потерпілий ОСОБА_21, у присутності понятих ОСОБА_25 та ОСОБА_26, впізнав невідомого чоловіка, який шахрайським шляхом 25.12.2015 року близько 18-00 години, біля будинку 69 по вул.Історичній в м.Запоріжжі, заволодів його мобільним телефоном та вказав на особу на фото під номером 4 (т.2 а.с.167).

Як вбачається із вказаного документу, на фото під номером 4 зображений обвинувачений ОСОБА_19

Вказаний документ не узгоджується із показаннями потерпілого ОСОБА_21, який суду безпосередньо повідомив про те, що при проведенні впізнання окрім нього були присутні лише працівники поліції, вдягнуті у поліцейську форму. Також, за його показаннями, фотокартки були розташовані в один ряд і він вказав на особу посередині, тобто ні на першу та ні на останню, у той час як відповідно до протоколу для впізнання особи за фотознімками були присутні поняті ОСОБА_25 та ОСОБА_26, фото були викладені в кількості чотирьох в два рядки, при цьому фото з зображенням ОСОБА_19 розташовано останнім.

Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19 січня 2016 року, потерпілий ОСОБА_20, у присутності понятих ОСОБА_25 та ОСОБА_26, впізнав невідомого чоловіка, який шахрайським шляхом 24.12.2015 року близько 17-00 години, на зупинці громадського транспорту «Кінцева» по вул.Лізи Чайкіної в м.Запоріжжі, заволодів його мобільним телефоном та вказав на особу на фото під номером 4 (т.2 а.с.173).

Як вбачається із вказаного документу, на фото під номером 4 зображений обвинувачений ОСОБА_19

Достовірність вказаного документу спростовується особисто поданою суду заявою ОСОБА_20, який взагалі заперечував подію злочину.

Оцінюючі вказані докази, слід зазначити, що судом, за клопотанням захисника обвинуваченого, досліджені дані «АРМОР», відповідно до яких залучений в якості понятого під час проведення впізнання за фотознімками ОСОБА_25 неодноразово притягувався до кримінальної , адміністративної відповідальності, має численні приводи до поліції (т.2 а.с.215), що, серед іншого, дає суду підстави сумніватися у достовірності відомостей вказаних у зазначених протоколах. Як зазначалося вище, судова повістка надіслана на адресу ОСОБА_26 повернулася з відміткою «адресат помер, будинок продано» (т.1 а.с.24), аналогічна інформація містить і в даних «АРМОР» (т.2 а.с. 217).

Також, не зрозумілим є факт притягнення органом досудового розслідування в якості понятих кожного разу під час впізнання особи за фотознімками (15.01.2016, 18.01.2016, 19.01.2016 року) одних і тих самих осіб - ОСОБА_25 та ОСОБА_26

Відповідно до постанови про приєднання до провадження речових доказів від 15.01.2016 року у кримінальному провадженні №1201680030000182 від 15.01.2016 року, мобільний телефон «Nokia 6111» в корпусі сіро-чорного кольору, визнано речовим доказом та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_22 (т.2 а.с.154).

Згідно з постановою про приєднання до провадження речових доказів від 18.01.2016 року у кримінальному провадженні №1201680030000195 від 18.01.2016 року, мобільний телефон «Алкатель ОТ-701» в корпусі чорного кольору, визнано речовим доказом та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_21 (т.2 а.с.169).

Відповідно до розписки без дати, ОСОБА_21 отримав від працівників поліції мобільний телефон «Алкатель ОТ-701» (т.2 а.с.171).

Відповідно до постанови про приєднання до провадження речових доказів від 19.01.2016 року у кримінальному провадженні №1201680030000224 від 19.01.2016 року, мобільний телефон «LG G1600» в корпусі сірого кольору, визнано речовим доказом та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_20 (т.2. а.с.175).

Відповідно до розписки ОСОБА_20 без зазначення дати, ОСОБА_20 отримав від працівників поліції мобільний телефон «LG» G1600 imei 353928006530504 (т.2 а.с.165).

При цьому дана розписка очевидно за почерком та підписом відрізняється від написаної у судовому засіданні заяви ОСОБА_20, якою останній спростовує подію інкримінованого ОСОБА_19 злочину(т.2 а.с.74), що дає суду обґрунтовані підстави для сумніву у достовірності поданого стороною обвинувачення доказу, а саме розписки ОСОБА_20

Відповідно до протоколу огляду предмету від 15.01.2016 року, слідчим за участю потерпілої ОСОБА_22 оглянуто телефон «Nokia 6111» в корпусі сіро-чорного кольору (т.2 а.с.155).

Відповідно до протоколу огляду предмету від 18.01.2016 року, слідчим за участю потерпілого ОСОБА_21 оглянуто мобільний телефон «Алкатель ОТ-701» в корпусі чорного кольору (т.2 а.с.170).

Відповідно до протоколу огляду предмету від 19.01.2016 року, слідчим за участю потерпілого ОСОБА_20 оглянуто мобільний телефон «LG G1600» в корпусі сірого кольору (т.2 а.с.176).

Відповідно до письмових заяв ОСОБА_23 без зазначення дати, останній добровільно видав працівникам поліції мобільні телефони «Nokia 6111» в корпусі сіро-чорного кольору, Алкатель чорного кольору, «LG G1600» в корпусі бардово-сірого кольору, які раніше придбав у знайомого хлопця на ім'я ОСОБА_19 (т.2 а.с.156, 168, 174).

У той же час, стороною обвинувачення не надано для огляду до суду жодного речового доказу і можливість їх отримання для огляду судом вичерпана.

Так, потерпіла ОСОБА_24 суду показала, що їй невідомо який саме мобільний телефон належав ОСОБА_22, чи повертався він їй після втрати чи крадіжки та, відповідно, місце його знаходження. Потерпілий ОСОБА_20 суду надав заяву, за змістом якої злочин відносно нього не вчинявся, мобільного телефону ніколи не мав. Потерпілий ОСОБА_21 зазначив про втрату ним мобільного телефону після повернення його працівниками поліції.

Самі по собі вказані протоколи огляду предметів, постанови про приєднання до провадження речових доказів та вищевказані заяви ОСОБА_23 без можливості безпосереднього огляду судом відповідних речових доказів для переконання в їх наявності, в тому числі і наявності їх під час досудового розслідування, винуватість ОСОБА_19 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.190 КК України не доводять.

Впевнитися чи взагалі ці речові докази перебували у розпорядженні органу досудового розслідування суд, з вищезазначених підстав, можливості не має.

До того ж , із вищевказаних заяв ОСОБА_23 про добровільну видачу речей взагалі не вбачається до якого провадження вони відносяться та коли вони складені, оскільки не містять таких даних (т.2 а.с.156,168,174).

Згідно з висновком експерта №182 від 11.03.2016 року, ринкова вартість мобільного телефону«Nokia 6111» в корпусі сіро-чорного кольору, який був придбаний в червні 2015 року, з урахуванням зносу, на момент скоєння кримінального правопорушення, а саме, 29.12.2015 року, може складати 140,00 гривень (т.2а.с.161).

Як вбачається зі звіту про незалежну оцінку майна від 17.03.2016 року, ринкова вартість мобільних телефонів Alkatel OT-701 та LG G1600 становить 233,00 грн. та 208,00 грн., відповідно (т.2а.с.179).

У той же час, вказані документи, хоча і містять дані про вартість майна, самі по собі винуватість ОСОБА_19 у вчиненні інкримінованого йому злочину також не доводять.

Проаналізувавши всі надані стороною обвинувачення докази кожен окремо та в їх сукупності , суд приходить до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_19 за пред'явленим обвинуваченням - за епізодом від 24.12.2015 року за недоведеністю, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується, за епізодами від 25.12.2015 року та 29.12.2015 року - за недоведеністю, що кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим, оскільки переконливих доказів, які б поза розумним сумнівом доводили б винуватість ОСОБА_19 у вчиненні інкримінованих йому злочинів стороною обвинувачення не надано.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення право на справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом, який оцінює докази по своєму внутрішньому переконанню, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності. Ніякі докази наперед встановленої сили для суду не мають.

Таке ж положення закріплене і у ст.62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, який не може ґрунтуватися на припущеннях та постановляється тільки за умови, якщо в ході судового розгляду винуватість обвинуваченого в скоєнні злочину доведена. Усі сумніви доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до ст.17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Отже, відповідно до ч.3ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна правова конструкція закріплена й у ч. 4 ст. 17 КПК України. Зі змісту ч.2 ст.8 та ч.5 ст.9 КПК України випливає, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (п. 45), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Таким чином, здійснюючи судовий розгляд даного кримінального провадження відповідно до вимог ч. 6 ст.22, ч. 3 ст.26, ч. 1 ст.337 КПК України, оцінюючи досліджені у справі докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведено винуватість ОСОБА_19 у вчиненні інкримінованих йому злочинів за епізодами від 25.12.2015 року та 29.12.2015 року, а за епізодом від 24.12.2015 року відносно потерпілого ОСОБА_20 - що вчинено кримінальне правопорушення , в якому він обвинувачується.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, суд постановляє виправдувальний вирок, за недоведеністю стороною обвинувачення за епізодом від 24.12.2015 року вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_19, за епізодами від 25.12.2015 та 29.12.2015 року - за недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Цивільні позови у справі не заявлялися.

Оскільки суду не надано речових доказів та відсутня можливість перевірити взагалі їх наявність, долю речових доказів суд не вирішує.

Суд не вирішує питання щодо запобіжного заходу, оскільки обвинуваченому у даному кримінальному провадженні він не обирався, клопотань щодо його обрання від учасників кримінального провадження не надходило.

Керуючись ст.ст. 17, 368, 370, 373, 374, 376КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_19 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України визнати невинуватим та виправдати за епізодом від 24.12.2015 року на підставі п. 1 ч.1 ст. 373 КПК України, за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується; за епізодами від 25.12.2015 року та 29.12.2015 року - на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

Судові витрати по кримінальній справі віднести на рахунок держави.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області через Заводський районний суд м. Запоріжжя, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.В. Безлер