справа № 631/604/17

провадження № 2/631/545/17

ряд. 49

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2017 року

Нововодолазький районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

при секретарі Євсюковій О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду в селищі міського типу ОСОБА_1 Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 «Про стягнення аліментів на утримання дитини», -

в с т а н о в и в:

17 серпня 2017 року до суду надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 «Про стягнення аліментів на утримання дитини», на обґрунтування якого позивач зазначила, що 20 листопада 2015 року вони одружилась й від шлюбу мають дитину - ОСОБА_4, яка мешкає з нею та знаходиться на її забезпеченні. Відповідач матеріальної допомоги не надає, хоча має можливість, однак сплачує аліменти на утримання сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Просила стягнути з відповідача на її користь на утримання доньки аліменти у розмірі ? його заробітку (доходу) до досягнення дитиною повноліття (а. с. 1).

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи була сповіщена своєчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, однак надала заяву, зареєстровану за вхідним № 3313/17-вх від 10.11.2017 року, з проханням справу розглянути за її відсутності, зазначивши, що позов підтримує в повному обсязі й просить його задовольнити (а. с. 15).

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання також не з’явився, про місце та час розгляду справи був сповіщений своєчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, однак надав заяву, зареєстровану за вхідним № 3314/17-вх від 10.11.2017 року, з проханням справу розглянути за його відсутності, зазначивши, що позов визнає в повному обсязі (а. с. 16).

Згідно із частиною 2 статті 158 Цивільного процесуального кодексу України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у сторін по справі свідчать їх відповідні заяви, долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання сторонами особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Повно та всебічно з’ясувавши всі обставини справи, на які позивач посилалась як на підставу своїх вимог та відповідач при їх визнанні, перевіривши їх доказами, що досліджені у судовому засіданні й відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, а саме: дослідивши матеріали справи, що містять письмові докази, - суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Відповідно до Свідоцтва про шлюб (серії I-ВЛ № 287745), повторно виданого 27.05.2016 року Нововодолазьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 20.11.2015 року, про що в цей же день складено відповідний актовий запис № 151. Прізвища після реєстрації шлюбу: чоловіка – ОСОБА_3, дружини – ОСОБА_3 (а. с. 3).

Як убачається із Свідоцтва про народження (серії 1-ВЛ № 479754), виданого 18.04.2017 року Нововодолазьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_4 народилась 12.04.2017 року, про що 18.04.2017 року складено відповідний актовий запис № 23, та її батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а. с. 2).

Згідно довідки, виданої Головою правління ОСМД «ДЕУ» ОСОБА_7 12.07.2017 року за вихідним № 62, ОСОБА_2 мешкає за адресом: АДРЕСА_1, селище міського типу ОСОБА_1 Харківської області, - та має склад сім’ї: чоловіка – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, й дочку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 6).

Таким чином, на підставі зазначених документів судом встановлено факт сумісного проживання малолітньої ОСОБА_8 з матір’ю - ОСОБА_2

Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами Сімейного кодексу України № 2947-ІІІ від 10.01.2002 року (із змінами та доповненнями).

Відповідно до положень частини 1 статті 1 та частини 1 статті 2 Сімейного кодексу України зміст майнових прав та обов’язків батьків і дітей, а також регулювання майнових відносин між батьками та дітьми визначається зазначеним кодексом.

Положеннями частини 1 статті 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Тотожне за своїм правовим змістом роз’яснення міститься також й у пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Крім того, суд виходить з того, що зазначений обов’язок також закріплений нормами Конституції України та відповідно кореспондується з правом будь-якої дитини на отримання аліментів від своїх батьків до досягнення повноліття (стаття 51 Конституції України).

У свою чергу, положення Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-XІІ від 27.02.1991 року) передбачають, що дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.

Відповідно до положень частини 2 статті 181 Сімейного кодексу України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина 3 статті 181 Сімейного кодексу України).

Норми права, які містяться у частині 2 статті 182 Сімейного кодексу України передбачають, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З огляду на положення частини 1 статті 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При цьому, суд враховує, що аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову (частина 1 статті 191 Сімейного кодексу України).

За досліджених обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 не виконує по відношенню до своєї малолітньої дитини – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, батьківські обов’язки, передбачені сімейним законодавством, та ухиляється від належної участі по її утриманню у грошовій чи будь-якій іншій формі.

Приймаючи до уваги викладені обставини, з урахуванням стану його здоров’я, сімейного та майнового положення, визнання позову відповідачем, відсутності доказів щодо існування інших дітей та осіб, які мають право на отримання аліментів від відповідача, суд вважає, що аліменти на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_4, необхідно встановити у частковому відношенні, тобто в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) її батька ОСОБА_2

На підставі приписів пункту 1 частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини за один місяць підлягає негайному виконанню.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 «Про стягнення аліментів на утримання дитини»повністю, суд вважає за необхідне вирішити згідно підпункту 6 частини 1 статті 214 Цивільного процесуального кодексу України питання про розподіл між сторонами у справі судових витрат.

Так, відповідно до вимог частини 1 статті 88 зазначеного цивільного процесуального кодифікованого закону України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

В той же час частина 3 цієї ж норми права обумовлює, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в доход держави пропорційно до задоволеної частини вимог.

При цьому приписи частини 1 та 2 статті 79 Цивільного процесуального кодексу України передбачають, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом є Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.11.2011 року (із змінами та доповненнями), який встановлює правові засади справляння, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та його повернення.

Положеннями статті 1 зазначеного Закону визначено, що судовий збір – це збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 3 вказаного вище нормативно-правового акту, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством України.

На підставі приписів частини 1, абзацу 1 підпункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (із змінами та доповненнями) за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1% ціни позову, але не менш 0,4 розміру та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Із зазначеним позовом ОСОБА_2 звернулась до суду у 2017 році.

Пунктом 9 частини 1 статті 40 Бюджетного кодексу України № 2456 – VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями) визначено, що розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення визначається Законом про Державний бюджет України.

Відповідно до приписів абзацу 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» № 18015-VІІІ від 21.12.2015 року (із змінами та доповненнями) з 01 січня 2017 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб встановлений в сумі 1600 гривень, а тому за подання до суду цієї позовної заяви позивач повинна була б сплатити судовий збір у розмірі 640 гривень, виходячи з розрахунку: 1600 гривень х 0,4 = 640,00 гривень.

Однак на підставі приписів пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» вона як позивач у справі про стягнення аліментів звільняється від сплати судового збору.

Отже, ухвалюючи рішення та задовольняючи позов ОСОБА_2 повністю, суд доходить й до висновку про те, що з відповідача слід стягнути в доход держави судовий збір у сумі 640,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-XІІ від 27.02.1991 року), статтею 51 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року, статтями 1, 2, 180 – 183, 191 Сімейного кодексу України № 2947-ІІІ від 10.01.2002 року (із змінами та доповненнями), статтею 40 Бюджетного кодексу України № 2456 – VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями), статтями 1, 3, 4 і 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.11.2011 року (із змінами та доповненнями), статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» № 18015-VІІІ від 21.12.2015 року (із змінами та доповненнями), Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25.05.2006 року “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів” та статтями 4, 8, 10, 11, 14, 57, 60, 79, 88, 158, 174, 208, 209, 212 - 215, 218, 223- 226, 228, 228, 292, 294, 296 та 367 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (із змінами та доповненнями), -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 «Про стягнення аліментів на утримання дитини»задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, аліменти на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 (п’ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісяця, починаючи з 17.08.2017 року, до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 гривень (шістсот сорок гривень 00 копійок).

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання малолітньої дитини на користь ОСОБА_2 у межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Нововодолазький районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Рішення, що набрало законної сили, обов’язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Рішення ухвалено, оформлено шляхом комп’ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя: С. В. Мащенко