Справа № 2-3248\09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2009 року м. Сімферополь
Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді Томащака А.С.,
при секретарі Шляхтіной О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом про шлюбу зареєстрованого 26.07.2008 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 відділом реєстрації актів цивільного стану Сімферопольського районного управління юстиції АР Крим недійсним, оскільки шлюб з боку відповідачки було укладено без наміру створення сім’ї та набуття прав та обов’язків подружжя.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.07.2008 року між сторонами по справі було укладено шлюб, однак після реєстрації шлюбу відповідач, дізнавшись, що квартира АДРЕСА_1, в який вони спільно проживали, належить на праві власності не йому і отримавши відмову про переоформлення вказаної квартири на неї, відносини між ними різко погіршились і в жовтні 2008 року відповідач переїхала до своїх батьків, після цього відносини вони більше не підтримують. Враховуючи, що його робота пов’язана з відрядженнями, їх шлюбні відносини продовжувались 44 доби, при цьому у ці дні відповідач намагалась знайти будь-які причини, щоб не знаходитись вдома, тому він прийшов до висновку, що відповідач укладав шлюб без наміру створення сім’ї і набуття прав та обов’язків подружжя, а лише для можливості отримати житло.
В судовому засіданні позивач, його представник заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд їх задовольнити.
Відповідач заявлені позовні вимоги не визнала, просила суд у їх задоволенні відмовити, пояснивши, що укладала шлюб з позивачем з метою створення сім’ї та набуття прав та обов’язків подружжя, під час шлюбу завагітніла та народила дитину, що свідчить про її намір мати сім’ю, що стосується доводів позивача, про те, що вона укладала шлюб з метою отримання права на житло, то вони необґрунтовані, оскільки на час укладення шлюбу їй було відомо, що квартира належить на праві власності його батькам, тому вона не могла мати будь-яких прав на цю квартиру, крім того вона забезпечена власним житлом. Причиною розпаду їх сім’ї є неправомірна поведінка позивача, яка стала підставою того, що вона вимушена у стані вагітності повернутися проживати до свої батьків, однак і до сьогодні вона бажає зберегти їх сім’ю, на що позивач відповідає категоричною відмовою.
Заслухавши пояснення сторін по справі, допитавши свідків, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до свідоцтва про одруження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одружилися 26.07.2008 року.
Відповідно до пояснень сторін сторони з жовтня 2008 року спільно не проживають, спільного господарства не ведуть, сімейних стосунків не підтримують.
Відповідно до ст..61 ЦПК України обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню
З ухвали Сімферопольського районного суду АР Крим від 10.09.2009 року вбачається, що ОСОБА_1 в судовому порядку оспорив своє батьківство відносно ОСОБА_4 09.06.2009 року, по даній справі призначена експертиза та провадження по справі зупинено.
Відповідно до ухвали Сімферопольського районного суду АР Крим від 18.02.2009 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу подана до суду 09.12.2008р., залишена без розгляду на підставі його заяви.
При цьому з змісту позовної заяви поданої ОСОБА_1 про розірвання шлюбу вбачається, що він бажав розірвати шлюб з ОСОБА_2 оскільки їх спільне життя склалося невдало.
За таких обставин суд приймає до уваги пояснення відповідача ОСОБА_2 про те, що коли вона надала до суду довідку про те, що вона знаходиться у стані вагітності, про що при подачі позову ОСОБА_1 приховав від суду, останній змушений був написати заяву про залишення позову без розгляду, оскільки відповідно до вимог ст.. 110 СК України позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини.
Отже в силу викладеного суд вважає, що шляхом пред’явлення позову про недійсність шлюбу ОСОБА_1 фактично таким чином бажає офіційно розірвати шлюб з відповідачем, оскільки розірвати шлюб в судовому порядку на даний час від позбавлений можливості.
Крім того доводи позивача, що єдиною метою укладення шлюбу з боку відповідача було бажання отримати житло є бездоказовими, оскільки в ході судового засідання встановлено, що квартира АДРЕСА_2 позивачу не належала, під час укладання шлюбу відповідач жодних вимог відносно цієї квартири не висувала, відповідно до договору купівлі-продажу квартири має у власності житловий будинок, тобто забезпечена власним житлом.
З пояснень відповідачки остання завжди пропонувала позивачу спільно жити у її будинку в сільській місцевості, на що не погоджувався останній.
В обґрунтування своїх висновків, щодо безпідставності позовних вимог суд бере до уваги і той факт, що відповідачкою пі час шлюбу народжена дитина, незважаючи на те, що на даний час цей факт оспорюється позивачем в судовому порядку. Крім того в ході судового засідання відповідач наполягає, що незважаючи на усі негаразди у їх сім’ї вона і на даний час бажали би зберегти сім’ю з ОСОБА_5, однак останній в судовому засіданні категорично заперечував, вказуючи, що жодних стосунків з відповідачем не бажає підтримувати.
Не спростовують висновки суду щодо безпідставності позовних вимог і покази свідків ОСОБА_6А та ОСОБА_6, батьків позивача, які в ході судового засідання лише підтвердили той факт, що після одруження між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подружні стосунки не склалися, що стало підставою їх розставання. При цьому їх впевненість, що єдиною підставою, що стала причиною розпаду сім’ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було лише те, що ОСОБА_2 було відмовлено у переоформлені на неї прав на квартиру АДРЕСА_2, не може вважатися безумовним доказом, того, що ОСОБА_2 укладала шлюб без наміру створення сім’ї.
Відповідно до ст.. 40 ч.2 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду в разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком, або одним з них без наміру створення сім’ї та набуття прав та обов’язків подружжя.
Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В ході судового засідання позивачем по справі не надано суду належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували його позовні вимоги в частині визнання їх шлюбу з відповідачем фіктивним, в зв’язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.. 38, 40, 42 СК України, керуючись ст.. 213-215 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу зареєстрованого 26.07.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 відділом реєстрації актів цивільного стану Сімферопольського районного управління юстиції АР Крим недійсним – відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд АР Крим через Сімферопольський районний суд шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження рішення і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги на рішення суду або у порядку ч.4 ст.295 ЦПК України
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у зазначений вище строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя А.С. Томащак