РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2007 року січня місяця 30 дня колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді                                        Берещанської І.І.

суддів:                                                            Новікова Р.В., Сокола B.C.

при секретарі:                                               Руденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Сакської районної державної адміністрації про визнання незаконною відмови в затвердженні проекту землеустрою по відводу земельних ділянок в приватну власність за апеляційною скаргою Сакської районної державної адміністрації на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

30 серпня 2006 року позивачі звернулись до суду з вище зазначеним позовом і мотивували вимоги тим, що розпорядженням голови Сакської районної державної адміністрації №НОМЕР_1 їм надано дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок безкоштовно в приватну власність для ведення особистого селянського господарства на території Молочненської сільської ради Сакського району. При виконанні розпорядження позивачами зроблено технічний проект, який пройшов землевпорядну експертизу, матеріали відповідають вимогам земельного законодавства і оцінюються позитивно. Крім того, позивачами отримані всі необхідні погодження державних органів щодо законності відведення земельних ділянок. Після отримання всіх необхідних дозволів позивачам в затвердженні проекту землеустрою відмовлено, оскільки земельні ділянки розташовані в прибережній захисній двох кілометровій смузі Чорного моря, вважають відмову незаконною, просять визнати її незаконною і зобов"язати Сакську районну державну адміністрацію затвердити проект землеустрою по відводу земельних ділянок.

Рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2006 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

На вказане рішення суду Сакська районна державна адміністрація принесла апеляційну скаргу, просить його скасувати і закрити провадження по справі, посилаючись на п. 1 ч.1 ст. 17 КАС України. Крім того вважає, що судом порушені норми матеріального права, а саме: вказується, що відповідно до ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів та згідно з п.п „1" п.3 ст. 83 ЗК України не можуть передаватися в приватну власність. Такі земельні ділянки можуть

Справа № 22-ц-946/2007 р.                               Головуючий суду першої інстанції

                                                                                              Бондарев Р.В.

                                                                                              Доповідач    Сокол B.C.

2

передаватися тільки на умовах оренди у відповідності з п.4 ст. 59 ЗК України. Також проект відводу земельних ділянок позивачів не погоджений з природоохоронним органом - Державною Азово-Чорноморською екологічною інспекцією.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивачі просили відхилити апеляційну скаргу, рішення суду залишити без змін, оскільки рішення суду відповідає вимогам ст.312 ЦПК України, тобто є законним і обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачів Цирульникової Т.Д., яка підтримала надані заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Задовольняючи вимоги позивачів, суд першої інстанції виходив з того, що місце розташування спірних земельних ділянок не суперечить вимогам Водного та Земельного кодексів України, проект відводу погоджено зі всіма встановленими законом органами, тому відмова Сакської районної державної адміністрації в затвердженні проекту є безпідставною.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки суд дійшов до них з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до норм матеріального права - ст. 88 Водного кодексу України

з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та

збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших

водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під

прибережні захисні смуги. Уздовж морів виділяється прибережна захисна смуга

шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Статею 58 ЗК України

визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними

захисними        смугами          вздовж                  морів,                  річок        та

навколо водойм, згідно з п.п „1" п.3 ст. 83 ЗК України такі землі не можуть передаватися в приватну власність. Такі земельні ділянки можуть передаватися тільки на умовах оренди у відповідності з п.4 ст. 59 ЗК України. Цих вимог закону суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував. Та обставина, що на місці розташування спірних земельних ділянок не встановлено водоохоронних зон, як вказав суд першої інстанції, не може являтись підставою для невиконання вимог закону.

Згідно з ч.9 ст. 118 ЗК України проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Як вбачається, з матеріалів справи суд першої інстанції не звернув увагу на те, що проект відводу земельних ділянок позивача не погоджений з природоохоронним органом, а саме з Державною Азово-Чорноморською екологічною інспекцією.

П. 1 наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 22.06,2006р. №293 „Про внесення змін до Положення про Державну Азово-Чорноморську екологічну інспекцію" передбачено, що діяльність Інспекції розповсюджується на територію шириною не менш двох кілометрів від урізу води вздовж Чорного моря і на всі розташовані на ній об'єкти (а.с. 54).

Вказані  підстави  свідчать  про те,  що затвердження  проекту відводу

   позивачам земельних ділянок, які розташовані 1,7-2,4 км. від урізу води вздовж

Чорного моря, без погодження з природоохоронним органом - Державною

Азово-Чорноморською екологічною інспекцією м.  Ялта,  є незаконним.  Не

3

давши належної оцінки даним обставинам, суд порушив ст. 213 ЦПК України і ухвалив незаконне і необгрунтоване рішення.

Відповідно до ст.309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права при розгляді справи в суді першої інстанції є підставою для скасування рішення і ухвалення нового рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки вказані доводи апеляційної скарги підтверджуються матеріалами справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції колегія суддів скасовує і ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позову за його необґрунтованістю.

Довід апеляційної скарги про те, що справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства не може бути прийнятий колегією суддів до уваги, оскільки позивачі звернулись за захистом земельних прав, що відповідно до ст.15 Цивільного процесуального кодексу України розглядається в порядку цивільного судочинства.

На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Сакської районної державної адміністрації задовольнити.

Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2006 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Сакської районної державної адміністрації повністю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.