Справа № 167/1168/17 Провадження №33/773/1021/17 Суддя в 1 інстанції: Сіліч І. І.

Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАПДоповідач: Денісов В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2017 року місто Луцьк

Суддя Апеляційного суду Волинської області Денісов В.П., за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 - адвоката Карпюк Л.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника Карпюк Л.В. на постанову судді Рожищенського районного суду від 13 листопада 2017 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

Оскаржуваною постановою судді ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, житель АДРЕСА_1, громадянин республіки Казахстан, непрацюючий,

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

Крім того, стягнуто з ОСОБА_2 в користь держави 320 грн. судового збору.

ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 25.08.2017 о 00 год. 11 хв. ОСОБА_2 по а/д М-19 «Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече» на 137 км. керував автомобілем марки ВАЗ 35, д.н. НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, почервоніння обличчя) та від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.

У поданій 24.11.2017 апеляційній скарзі та змінах до неї захисник Карпюк Л.В. в інтересах ОСОБА_2 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не брав участі у розгляді справи, а вона, як його захисник, фотокопію оскаржуваної постанови судді отримала лише 23.11.2017. Також просить скасувати постанову судді та прийняти нову, якою закрити провадження у справі у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Посилається на те, що ОСОБА_2 не повідомлявся про час та місце розгляду справи, не міг прибути в судове засідання, оскільки перебував за межами країни, прибувши 26.10.2017 в м.Алмата (Казахстан), повернувшись в Україну лише 19.11.2017, що стверджується відповідними документами (копіями авіаквитків і паспорта ОСОБА_2 про дати виїзду та в'їзду на територію України), доданих до апеляційної скарги. Стверджує, що ОСОБА_2, як громадянин Республіки Казахстан, не розуміє української мови і йому, всупереч вимогам закону, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та інших документів, не було надано перекладача, чим порушено його право на захист. Дані обставини змусили ОСОБА_2 відмовитись від проходження огляду на стан сп'яніння. Крім того, працівниками поліції порушено вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного …. сп'яніння № 1452/735 від 09.11.2015, оскільки при складанні акту огляду на стан сп'яніння не було долучено жодних доказів, крім пояснень свідка, які свідчать про наявність в ОСОБА_2 ознак алкогольного сп'яніння. Встановлені працівниками поліції ознаки цього сп'яніння не є переконливими, на думку захисника, оскільки працівники поліції не мають медичної освіти, тому не можуть стверджувати про ознаки сп'яніння особи. Таким чином, апелянт вважає, що постанова судді не ґрунтується на належних доказах, є незаконною та необґрунтованою.

Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_2 - адвоката Карпюк Л.В., яка підтримувала апеляційну скаргу і просила поновити строк апеляційного оскарження, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Клопотання апелянта про поновлення строку апеляційного оскарження постанови слід задовольнити, оскільки ОСОБА_2 не брав участі у розгляді справи та фотокопію оскаржуваної постанови судді отримав його захисник Карпюк Л.В. 23.11.2017, що стверджується матеріалами справи (а.с.21). Тому, на думку апеляційного суду, строк апеляційного оскарження пропущений із поважних причин.

Разом з тим, не заслуговують на увагу твердження захисника в апеляційній скарзі, що працівниками поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та інших документів, всупереч вимогам закону, не було залучено перекладача, оскільки ОСОБА_2 не розуміє українську мову, бо є громадянином іншої держави.

Як убачається із відеозапису з нагрудних камер (бодікамер) працівників поліції, який міститься у матеріалах справи, після зупинки транспортного засобу працівниками поліції чи під час складання відносно ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення та інших документів, ОСОБА_2 не висловлював будь-яких заяв про те, що він не розуміє українську мову, а навпаки, спілкувався із працівниками поліції, відповідав на їх питання, стверджував про те, що сам раніше працював в органах поліції, що свідчить про те, що він в повному обсязі розуміє українську мову.

Як убачається із вищевказаного відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення та інші документи справи складались у присутності ОСОБА_2 та свідків, після цього працівники поліції публічно оголосили зміст зазначеного протоколу, права особи, яка притягується до відповідальності, порядок і строк розгляду справи щодо ОСОБА_2 у Рожищенському районному суді (починаючи з 01 год 41 хв. 25.08.2017 відеозапису).

Разом з тим, ОСОБА_2 відмовився підписувати зазначений протокол, надавати будь-які письмові пояснення при цьому, мотивуючи це тим, що він, як колишній працівник поліції, знає свої права, а всі свої пояснення висловить у Рожищенському районному суді, де буде розглядатись його справа.

Таким чином, ОСОБА_2 було достовірно відомо про наявність у провадженні Рожищенського районного суду справи про адміністративне правопорушення відносно нього.

Однак, ОСОБА_2 не бажав одержувати адресовану йому поштову кореспонденцію про час та місце розгляду справи за місцем свого проживання, вказану ним під час складання протоколу, на території України за адресою: с.Немир, вул. Вишнева, 3, Рожищенського району, Волинської області, оскільки адресована йому судова повістка не була вручена адресату, а повернута в суд «через незапит».

Зокрема, 26.09.2017 судом направлено йому повістку про призначення розгляду справи на 20.10.2017.

На зазначений день ОСОБА_2 не з'явився у судове засідання, тому розгляд справи з ініціативи суду відкладено на 13 листопада 2017 року.

Судом першої інстанції вжито усіх заходів для повідомлення про час та місце розгляду справи ОСОБА_2, однак останній, не виявив бажання отримувати кореспонденцію суду, яка надсилалась на його адресу проживання, особисто не вживав будь-яких заходів (протягом двох місяців, починаючи з дня складання протоколу), щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження, а навпаки залишив територію України на час розгляду справи.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З аналізу зазначених норм Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст.17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

За таких обставин, суд першої інстанції не порушив вимоги законодавства та правильно розглянув справу без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та яка не висловила бажання реалізувати свої права особисто або через свого представника (захисника).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_2 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні даного правопорушення повністю доводиться зібраними по справі письмовими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії БР №210923 від 25.08.2017 (а.с.1), актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, поясненнями свідків від 25.08.2017, розпискою від 25.08.2017 (а.с.6).

Крім цього, факт відмови ОСОБА_2 від проходження медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння також підтверджується і відеозаписом, який здійснювався інспекторами поліції від моменту зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_2, і до складання відносно останнього протоколу про адміністративне правопорушення, на якому зафіксовано всі фактичні обставини справи, в тому числі, відмову ОСОБА_2 пройти медичний огляд на стан сп'яніння в присутності свідків (о 01 год 12 хв.25.08.2017).

Доказів, які б спростовували наведені вище письмові докази у справі, суду не надано.

Згідно з ст.16 КУпАП іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України.

Відповідно до вимог ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Згідно з ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Призначаючи адміністративне стягнення, суд першої інстанції в повному обсязі дотримався даних вимог закону та обґрунтовано призначив ОСОБА_2 безальтернативне адміністративне стягнення, визначене санкцією ч.1 ст.130 КУпАП.

Що стосується вимоги апелянта про закриття провадження у справі на підставі п.7 ст.247 КУпАП, то вона до задоволення не підлягає, оскільки приписами ч.2 ст.38 КУпАП встановлено, що якщо справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.

Як вбачається із матеріалів справи, правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП вчинено ОСОБА_2 25.08.2017 (а.с.1).

Стягнення на ОСОБА_2 накладено постановою Рожищенського районного суду від 13.11.2017, тобто в межах строків, визначених ч.2 ст.38 КУпАП.

Порушень норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи - не встановлено.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги захисника, з мотивів наведених в його скарзі, апеляційний суд не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Поновити апелянту строк на апеляційне оскарження постанови судді Рожищенського районного суду від 13 листопада 2017 року щодо ОСОБА_2.

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Карпюк Л.В. залишити без задоволення, а постанову судді Рожищенського районного суду від 13 листопада 2017 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Волинської області В.П. Денісов