Номер провадження: 11-кп/785/660/17

Номер справи місцевого суду: 496/2438/15-к

Головуючий у першій інстанції Груца Є.Є.

Доповідач Котелевський Р. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2017 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Котелевського Р.І.

суддів: Кадегроб А.І., Прібилова В.М.,

за участю:

секретаря - Стоянової Л.І.

прокурора - Нікітіна Ю.М.

потерпілої - ОСОБА_2

представника потерпілої - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Одесі матеріали кримінального провадження №12015160250000080 від 26.01.2015 року за апеляційними скаргами адвоката Кравцової Н.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_4 та прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Богомолова Г.Ю., на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 11 травня 2016 року,-

встановив:

згідно вироку Біляївського районного суду Одеської області від 11.05.2016 року:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця республіки Росія місто Грозний, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу в сумі 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк на 3 ( три ) роки. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 3532 грн., 80 коп., за проведення авто-технічних експертиз ОНДІСЕ. Цивільний позов ОСОБА_2 залишений без розгляду для подальшого розгляду в порядку цивільного судочинства. Доля речових доказів вирішена у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Обвинуваченого ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що він 26.01.2015 року, близько 01 години 00 хвилин, на 14 кілометрі + 900 метрів автодороги «Одеса-Рені» водій ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючі автомобілем НОМЕР_1 рухаючись у напрямку міста Одеса з боку міста Рені не врахував дорожню обстановку та умови які виражалися в мокрому покритті дороги проїжджої частини, застосувавши неправильні методи управління, не обрав безпечну швидкість руху в результаті чого допустив виїзд керованого ним автомобіля НОМЕР_2 на полосу зустрічного руху, в результаті чого скоїв передньою правою частиною свого автомобіля зіткнення із передньою правою частиною автомобіля НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_8, який рухався в зустрічному напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Шевролет Лачеті» ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритого перелому лівої променевої кістки, тупої травми живота, забій і садна м'яких тканин голови, кінцівок, тулуба, забитої рани м'яких тканин 1-го пальця правої кисті, які згідно висновку судово-медичної експертизи №70 від 08.04.2015 спричинили тривалий розлад здоров'я понад трьох тижнів і по цьому критерію відносяться до категорії середньої тяжкості.

Згідно висновку транспортно-трасологічної експертизи №468 від 26.03.2015 в умовах даної події у первинний контакт вступили права половина передньої частини автомобіля «Деу Ланос» та середина передньої частини автомобіля «Шевролет Лачеті» під кутом близько 165-175 градусів між поздовжніми осями даних транспортних засобів, який відраховувався проти ходу годинникової стрілки у плані від поздовжньої осі автомобіля «Деу Ланос» до поздовжньої осі автомобіля «Шевролет Лачеті». Зіткнення даних автомобілів мало місце на лівій стороні дороги при русі зі сторони Рені в бік м. Одеси, в районі основного осипу деталей автомобілів, скла та пластмаси, розташованого між кінцевими положеннями транспортних засобів. В умовах даної події обидва автомобіля до моменту зіткнення рухалися.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася в зв'язку з порушенням водієм ОСОБА_4, який керував автомобілем НОМЕР_1, положень п.п. 1.5, 2.3, 12.1, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись з вироком суду прокурор Іллічівської місцевої прокуратури Богомолов Г.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та постановити новий, яким визнати ОСОБА_4 винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді арешту строком на 6 (шість) місяців з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, не заперечуючи кваліфікацію та доведеність вини обвинуваченого, прокурор зазначає, що суд першої інстанції при призначенні покарання не врахував, що обвинувачений скоїв кримінальне правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, як обставину, яка відповідно до ч.2 ст.67 КК України обтяжує покарання, безпідставно врахував як обставини, які пом'якшують покарання позитивну характеристику та відсутність попередньої судимості, а тому вважає призначене судом покарання занадто м'яким.

Не погоджуючись з вироком районного суду захисник Кравцова Н.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та постановити новий, яким виправдати ОСОБА_4

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що судом були порушені права обвинуваченого, передбачені ст.42 КПК України, а саме приймати участь під час судового провадження у допиті свідків обвинувачення і вимагати їх допиту (понятих, які були на місці ДТП). Крім того, зазначає, що не було проведено за участю обвинуваченого слідчих дій, стосовно огляду місця ДТП, не були розглянуті клопотання обвинуваченого відносно допиту експерта авто-технічної експертизи, про призначення додаткової авто-технічної експертизи, не було взято до уваги інформацію Служби автомобільних доріг України в Одеській області, про встановлення дорожніх знаків. Захисник вказує, що районним судом не досліджена довідка МОЗ України, про визначення нормативів надання медичної допомоги, не були прийняті до уваги та не розглянуті протоколи свідка та потерпілої, в яких містяться розбіжності між досудовим слідством і судовим, не були взяті до уваги та не надано оцінки довідки про погоду Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів від 06.02.2015 року, не було встановлено та не взято до уваги аналіз гальмівного шляху автомобіля за різною швидкістю руху та коефіцієнту тертя від 18.04.2015 року, не було чітко встановлено місце зіткнення автотранспорту, чи це була зустрічна полоса руху чи полоса дороги або обочина дороги; судовим слідством не була встановлена швидкість двох автомобілів. Крім того, за твердженням захисника, районним судом не було взято до уваги та не досліджено те, чому у свідка учасника ДТП ОСОБА_8 не було взято кров на алкоголь який був на місці пригоди до евакуації транспортного засобу. Захисник просить скасувати вирок районного суду та постановити відносно обвинуваченого виправдувальний вирок.

Не погоджуючись з вироком районного суду обвинувачений ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій просить вирок суду скасувати та постановити новий, яким визнати його не винуватим у вчиненні злочину та виправдати, у зв'язку з відсутністю в його діях ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 зазначає, що вирок суду як незаконний, невмотивований підлягає скасуванню з підстав однобічності та неповноти досудового та судового слідства, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, істотному порушення вимог кримінального процесуального закону. Обвинувачений посилається на те, що районний суд поклав в основу вироку покази потерпілої та свідка ДТП, які мають суттєві розбіжності із схемою ДТП, протоколом огляду місця ДТП, висновками експертиз та з їх показаннями зазначеними в протоколах їх допитів під час досудового розслідування. Вказує, що суд невмотивовано відкинув всі докази захисту, зокрема дані щодо швидкості руху автомобілів в умовах обмеженої видимості, а також дані які містяться в довідці про погоду в місці ДТП надану Гідрометеорологічним центром Чорного та Азовського морів. Посилається, що суд відмовив у задоволенні клопотань про допит експертів і визнання деяких доказів обвинувачення сумнівними та недопустимими, а у вироку застосував неіснуючі терміни «зустрічна полоса» та «полоса дороги», що істотно вплинуло на висновки суду.

Крім того, обвинувачений посилається на те, що покази водія іншого автомобіля - свідка ОСОБА_8 та потерпілої ОСОБА_2 свідчили про перевищення швидкості руху свідком. Обвинувачений вказує, що ні в обвинувальному акті ні в судовому засіданні, ні у вироку суду координати кінцевих положень автомобілів, які зазначені в схемі ДТП та на масштабі схемі №2 продовжені таблиці №1, доданої до висновку транспортно-трасологічної експертизи не згадуються і не досліджувалися, а сам висновок наведений у вироку в спрощеному та викривленому вигляді, без застосування термінів передбачених п.1.10 ПДР. Обвинувачений посилається на те, що він стояв на узбіччі дороги у відповідності до п.15.1 та 15.3 ПДР в місці ДТП, та не здійснював рух. Стверджує, що за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, а також не піддав сумніву покази потерпілої та свідка із за їх непослідовності, які на досудовому слідстві давали інші пояснення з приводу ДТП. Обвинувачений посилається на те, що після ДТП не було проведено медичний огляд свідка - водія іншого автомобіля на перебування у стані алкогольного сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів. Обвинувачений посилається, що районний суд безпідставно прийшов до висновку про те, що він перебував в стані алкогольного сп'яніння, оскільки в матеріалах справи відсутні допустимі докази щодо встановлення в законному порядку стану алкогольного сп'яніння. Зазначає, що районний суд у вироку безпідставно послався як на докази на висновок експерта №467 щодо наявності на автомобілі «Шевролет Лачеті» під час ДТП світла.

Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора та заперечував проти задоволення апеляційних скарг захисника та обвинуваченого; потерпілу та її представника, які підтримали апеляційну скаргу прокурора та заперечували проти задоволення апеляційних скарг захисника та обвинуваченого; захисника та обвинуваченого, які підтримали свої апеляційні скарги та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; допитавши обвинуваченого, потерпілого, експерта; повторно дослідивши всі докази, які були надані в суді першої інстанції прокурором та стороною захисту; вивчивши матеріали кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційних скарг прокурора, обвинуваченого та його захисника; провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченому; апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Згідно ст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК Україниза обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в ній доказами, які районним судом були досліджені в повному обсязі, та повторно частково дослідженні апеляційним судом, а саме:

- показами потерпілої ОСОБА_2, згідно яких 26.01.2015 року, близько 01 годині ночі, вона разом з чоловіком ОСОБА_8 їхала в автомобілі «Шевролет Лачеті» під керування чоловіка з міста Одеса в м. Рені. В с. В. Дальник, їм на зустріч, на їхню полосу дороги раптово виїхав автомобіль під керуванням ОСОБА_4, в результаті чого відбулося зіткнення, після чого зустрічний автомобіль підняло і відкинуло на узбіччя. В наслідок ДТП вона отримала тілесні ушкодження, приїхала швидка допомога і відвезли її до лікарні.

- показами свідка ОСОБА_8 який в суді першої інстанції підтвердив пояснення потерпілої і пояснив, що 26.01.2015 року, близько 01 годині ночі, він разом з дружиною на автомобілі «Шевролет Лачеті» їхали з міста Одеси до м. Рені. По дорозі був сильний туман, низька видимість. Він їхав на швидкості 40-50 км/год притримуючись осевої лінії на ближньому світлі, та при увімкнутих протитуманних фарах. В с. В.Дальник, на зустріч йому, раптово, на великій швидкості, приблизно 80 км/год, з дальнім світлом, виїхав автомобіль, який знаходився на його полосі руху і допустив зіткнення з його автомобілем. Свідок повернув кермо на право щоб уникнути зіткнення, але йому це не вдалось.

Крім того винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджується повторно дослідженими апеляційним судом доказами:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схемою ДТП, з яких вбачається, що ДТП ОСОБА_4 допустив виїзд на зустрічну полосу руху в результаті чого сталося зіткнення автомобілів;

- речовими доказами: пошкодженими автомобілями « Деу Ланос «та «Шевролет Лачеті» та протоколами огляду транспортних засобів з яких вбачається, характер пошкоджень транспортних засобів внаслідок ДТП;

- висновком судової авто-технічної експертизи №467, з якої вбачається, що на момент ДТП автомобіль «Шевролет Лачеті» перебував в робочому технічному стані та не мав несправностей;

- висновком судової авто-технічної експертизи №466, з якої вбачається, що на момент ДТП автомобіль «Деу Ланос» під керуванням ОСОБА_4 не мав несправностей та його технічний стан забезпечував водієві технічну можливість контролювати напрямок руху автомобіля та не було несправностей, які могли б обумовити раптове для водія відведення автомобіля від напрямку руху;

- висновком судово-медичної експертизи №70 від 08.04.2015 року, згідно якої потерпіла ОСОБА_2, отримала тілесні ушкодження, які спричинили тривалий розлад здоров'я понад трьох тижнів і по цьому критерію відносяться до категорії середньої тяжкості;

- висновком судової транспортно-трасологічної експертизи №468 від 26.03.2015 року, згідно якої зіткнення автомобілів мало місце на стороні дороги по якій рухався автомобіль «Шевролет Лачеті» в якому перебувала потерпіла. При цьому обидва автомобіля на момент зіткнення рухалися.

Допитаний апеляційним судом судовий експерт ОСОБА_7 підтвердив висновки проведених ним експертиз, та пояснив, що в умовах події у первинний контакт вступили права половина передньої частини автомобіля «Деу Ланос» під керуванням ОСОБА_4 та середина передньої частини автомобіля «Шевролет Лачеті» під керуванням ОСОБА_8, в якому на пасажирському сидінні перебувала потерпіла ОСОБА_2 Зіткнення автомобілів мало місце на лівій стороні дороги в районі основного осипу деталей автомобілів, скла та пластмаси, розташованого між кінцевими положеннями транспортних засобів. Експерт категорично повідомив апеляційному суду та підтвердив свій висновок про те, що в умовах події обидва автомобіля до моменту зіткнення рухалися, що спростовує версію обвинуваченого, що він стояв на узбіччі дороги та не рухався.

В судовому засіданні апеляційного суду потерпіла ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_8 підтвердили свої показання, які вони дали в районному суді.

При цьому апеляційний суд вважає безпідставними доводи обвинуваченого та захисника про те, що районний суд не звернув уваги на протиріччя в показаннях потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_8, які містяться в протоколах їх допитів на стадії досудового розслідування з показаннями даними в судовому засіданні районного суду, оскільки у відповідності до вимог ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 цього кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

За таких умов, приймаючи до уваги дослідженні апеляційним судом докази в їх сукупності, а саме показання самого обвинуваченого, потерпілої ОСОБА_2, свідка ОСОБА_8, експерта ОСОБА_7, дані, які містяться в: протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схеми ДТП; висновку судової транспортно-трасологічної експертизи №468 від 26.03.2015 року; висновку судової авто-технічної експертизи №467; висновку судової авто-технічної експертизи №466; апеляційний суд приходить до переконання про те, що саме в результаті необережних дій водія ОСОБА_4, 26.01.2015 року, близько 0100 год., на 14 кілометрі + 900 метрів автодороги «Одеса-Рені», він, керуючі автомобілем НОМЕР_1, рухаючись у напрямку міста Одеса з боку міста Рені, не врахував дорожню обстановку та умови які виражалися в мокрому покритті дороги проїжджої частини, застосувавши неправильні методи управління, не обрав безпечну швидкість руху в результаті чого допустив виїзд керованого ним автомобіля на полосу зустрічного руху, в результаті чого скоїв правою половиною передньої частини свого автомобіля зіткнення із серединою передньої частини автомобіля «Шевролет Лачеті» під керуванням ОСОБА_8

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що в діях обвинуваченого ОСОБА_4 наявний склад кримінального правопорушення. передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Разом з цим, зазначаючи у вироку про те, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, районний суд не звернув уваги на те, що на підтвердження перебування обвинуваченого на час ДТП у стані алкогольного сп'яніння, матеріали справи не містять достатніх та допустимих доказів.

Так, на підтвердження перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп'яніння, районний суд послався на довідку Одеського обласного наркологічного диспансеру №338 від 27.01.2015 року (т.1, а.с.30).

Поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що порядок проходження огляду на стан сп'яніння на час скоєння інкримінованого ОСОБА_4 злочину регламентувався затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» та «Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою спільним Наказом МВС та МОЗ України №400/666 від 09.09.2009 року.

Разом з цим, апеляційним судом встановлено, що матеріалах кримінального провадження відсутній висновок Одеського обласного медичного центру психічного здоров'я, а довідка цього центру, з урахуванням положень п.п. 1.1, 3, 3.7 «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», за відсутністю в матеріалах справи інших документів, оформлення яких передбачено законом під час встановлення стану алкогольного сп'яніння, вказує на те, що ця довідка не може бути достовірним та допустимим доказом.

За таких умов посилання районного суду у вироку на перебування обвинуваченого ОСОБА_4 на час вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку.

Що стосується фабули обвинувачення, викладеної в абзаці першому мотивувальної частини вироку, з урахуванням безпідставності посилання суду на перебування обвинуваченого на час скоєння ДТП в стані алкогольного сп'яніння, а також з урахуванням того, що незважаючи на об'єктивні обставини справи, зокрема встановлені під час досудового розслідування та судового розгляду обставини та механізм зіткнення автомобілів, який був встановлений за результатами проведеної судової транспортно-трасологічної експертизи №468 від 26.03.2015 року, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції допустив неточність викладення цих обставин у вироку, а тому абзац перший мотивувальної частини вироку суд апеляційної інстанції вважає за необхідне викласти в новій редакції.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону з огляду на його м'якість, то вони є безпідставними.

Вирішуючи питання про те, яке покарання має бути призначено обвинуваченому ОСОБА_4 і чи повинен він його відбувати, суд першої інстанції врахував, що обвинувачений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, відсутність як обтяжуючих, так і пом'якшуючих покарання обставин.

Таким чином, правильно врахувавши зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції, з урахуванням вимог ст.ст. 50, 65 КК України, прийшов до вірного висновку, про призначення йому покарання в мінімальній межі санкції ч.1 ст.286 КК України у виді штрафу, та вірно застосував додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

З огляду на встановлені апеляційним судом обставини, апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого та його захисника підлягають частковому задоволенню, а вирок у відповідності до положень ст.ст. 407, 408, 409 КПК України, підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційні скарги прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Богомолова Г.Ю., обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката Кравцової Н.М. - задовольнити частково.

Вирок Біляївського районного суду Одеської області від 11.05.2016 року відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого за ч.1 ст.286 КК України - змінити.

Викласти абзац перший мотивувальної частини вироку в такій редакції: «26.01.2015 року, близько 01 год. 00 хв., на 14 кілометрі + 900 метрів автодороги «Одеса-Рені» водій ОСОБА_4, керуючі автомобілем НОМЕР_1, рухаючись у напрямку міста Одеса з боку міста Рені, допустив необережність, не врахував дорожню обстановку та умови, які виражалися в мокрому покритті дороги проїжджої частини, застосувавши неправильні методи управління, не обрав безпечну швидкість руху, в результаті чого допустив виїзд керованого ним автомобіля НОМЕР_2 на полосу зустрічного руху, в результаті чого скоїв правою половиною передньої частини свого автомобіля зіткнення з серединою передньої частини автомобіля НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_8, який рухався в зустрічному напрямку.

Виключити з мотивувальної частини вироку суду посилання як на доказ, на довідку Одеського обласного наркологічного диспансеру №338 від 27 січня 2015 року.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

Р.І. Котелевський А.І. Кадегроб В.М. Прібилов