Номер провадження 2/754/1607/17

Справа №754/17820/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

11 грудня 2017 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Клочко І.В.

при секретарі Шевчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про зобов'язання виконати умови кредитного договору, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «ОТП Банк», посилаючись на те, що 01.08.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ним було укладено кредитний договір № ML-008/233/2008, за умовами якого банк зобов'язався надати йому грошові кошти у розмірі 74 286 доларів 56 центів США зі сплатою 5,49 % річних, строком до 01.08.2023 року. Також, 01.08.2008 року на забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором між ним та банком було укладено іпотечний договір, предметом якого є земельна ділянка, загальною площею 0,1122 га, що знаходиться у садівницькому товаристві «Рибак» у с. Трипіллі Обухівського району Київської області та земельна ділянка, загальною площею 0,120 га, що знаходиться у садівницькому товаристві «Рибак» у с. Трипіллі Обухівського району Київської області.

Позивач зазначає про те, що 01.08.2008 року банк надав йому транш у розмірі 30 450 доларів США, а також 07.10.2008 року надав транш у розмірі 8 062 долари 21 цент США. Однак, починаючи з початку 2009 року на його неодноразові звернення від 11.03.2009 року, 12.06.2009 року, 01.04.2010 року та 25.09.2015 року відповідач безпідставно відмовляє у наданні останнього траншу в сумі 36 216, 56 доларів США, чим істотно порушує його права та не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, в той час, як він (позивач) своєчасно та в повному обсязі виконує всі взяті на себе зобов'язання, не має простроченої заборгованості.

Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що зобов'язання мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору, позивач просить задовольнити його вимоги, зобов'язати ПАТ «ОТП Банк» виконати умови кредитного договору №ML-008/233/2008, укладеного 01.08.2008 року між ним та ЗАТ «ОТП Банк» та надати йому транш в сумі 36216,56 доларів США.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили про їх задоволення.

Представник відповідача Чорний А.М. в судовому засіданні проти позову заперечував. При цьому зазначив, що дійсно між сторонами було укладено кредитний договір на вищевказаних умовах. Однак, на момент звернення позивача із заявою про видачу останнього траншу, у зв'язку із складною економічною ситуацією в країні, Національним банком України було прийнято постанову від 04.12.2008 № 413 «Про окремі питання діяльності банків», відповідно до якої було рекомендовано банками у разі погіршення ліквідності, відмовитися від укладання договорів про відкриття кредитних ліній і надання інших безумовних кредитних зобов'язань. Відтак, банком відмовлено у наданні позивачу останнього траншу.

Представник відповідача зазначив про те, що умовами договору визначено момент виникнення права позичальника на отримання кредиту. Так, листом від 31.03.2009 банк повідомив позивача про необхідність надання документу, що підтверджує наявність у нього доходів у валюті кредиту в сумі, не меншій за суму кредиту, однак, позивач не виконав вимоги банку. Крім того, за договором кредиту кожний наступний транш надається позичальнику за умови підтвердження ним цільового використання попереднього траншу, однак, підтвердження позивачем також не було надано.

Крім того, представник відповідача вказав, що договором надається право банку не виконувати будь-яких вимог позичальника, в тому числі не надавати кредит, якщо їх виконання суперечать зобов'язанням позичальника чи Рішенню Кредитного комітету банку. Згідно протоколу №182.2 від 02.10.2015 Рішенням Кредитного комітету банку у наданні дозволу позивачу ОСОБА_1 на отримання останнього траншу кредиту в розмірі 36 216,56 доларів США було відмовлено. Представник банку зазначив, що на час постановлення 02.10.2015 року Рішення Кредитним комітетом ПАТ «ОТП Банк» відбулося значне знецінення національної валюти, в результаті чого майно, передане ОСОБА_1 в іпотеку банку, не забезпечує в повному обсязі суму кредиту, що також вплинуло на постановлення Кредитним комітетом банку негативного рішення. Крім того, представник відповідача зауважив про те, що при заповненні анкети-заявки фізичної особи на отримання іпотечного кредиту, позивач був ознайомлений з тим, що банк має право відмовити у видачі кредиту без пояснення причин, а тому він вважає доводи позивача та його представника в обґрунтування позову безпідставними.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначив про те, що в разі задоволення позову банк буде змушений порушити вимоги ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки сума невиданого траншу становить 36 216, 56 доларів США, а з урахуванням вимог ст. 11 вказаного Закону, починаючи з 22.09.2011 надання споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

Посилаючись на викладені обставини, а також на те що під час укладання Кредитного договору сторони визначили на власний розсуд умови договору, кредитний договір був підписаний обома сторонами, чим сторони підтвердили згоду з усіма його умовами, представник ПАТ «ОТП Банк» Чорний А.М. просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши письмові докази, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого ПАТ «ОТП Банк», 01.08.2008 року уклали Кредитний договір № МL-008/233/2008, за умовами якого Банк надає позичальнику Кредит у розмірі 74.826,56 доларів США доларів США, зі строком повернення грошових коштів до 01.08.2023 року, зі сплатою за користування кредитними коштами плаваючої процентної ставки, яка складається із фіксованого відсотку 5,49 % річних, плюс FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку) ( а.с. 6-9).

Відповідно до п.4 ч.1 Кредитного договору, повернення кредиту та сплати процентів здійснюється шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів.

Згідно п.5 ч.1 Кредитного договору, кредитні кошти банку чи їхня частина, надаються позичальнику однією сумою чи частинами («Траншами») в розмірі та на умовах, визначених кредитним договором. Надання кредиту є банківською послугою.

Відповідно до п. 1.7.1. ч.2 Кредитного договору, банк здійснює видачу кредиту лише за умови відповідності умов цього договору умовам Рішення Кредитного комітету банку.

Згідно з п. 1.7.2 ч.2 кредитного договору, банк здійснює видачу кредиту позичальнику однією сумою чи траншами згідно з кредитною/ними заявкою/ами позичальника. Кредит надається однією сумою чи траншами шляхом дебетування позичкового рахунку позичальника та перерахування кредитних коштів за реквізитами, вказаній/их у кредитній/их заявці/ках позичальника, зменшених на утриману комісію Банку у відповідності до тарифів та умов цього Договору. Кожний наступний транш надається позичальнику за умови підтвердження ним цільового використання кожного попереднього траншу, якщо інше не передбачено цим Договором.

Згідно п. 2.1.1 ч.2 Кредитного договору, за умови беззастережного виконання позичальником прийнятих на себе зобов'язань за цим договором, банк зобов'язаний надати позичальнику кредит у порядку та на умовах, визначених в цьому договорі.

Відповідно до п. 2.2.1 ч.2 Кредитного договору, крім інших передбачених чинним законодавством та цим договором, права банку включають: не виконувати будь-яких вимог позичальника, в тому числі не надавати кредит позичальнику, якщо їх виконання протирічать зобов'язанням позичальника за цим договором чи Рішенню Кредитного комітету Банку.

Відповідно до п. 2.2.2 ч.2 Кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника надання документів, які підтверджують виконання умов цього договору, договору іпотеки, а також оцінювати такі документи для цілей цього договору в односторонньому порядку.

Крім того, в якості забезпечення належного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі, між сторонами було укладено договір іпотеки, предметом якого є 2 земельні ділянки, а саме: земельна ділянка, загальною площею 0,1122 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Трипільська сільська рада, СТ «Рибак»; земельна ділянка, загальною площею 0,120 га, кадастровий номер НОМЕР_2 що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Трипільська сільська рада, СТ «Рибак», загальна вартість яких на момент укладання кредитного договору, відповідно до незалежної експертної оцінки, складала 105.219,71 доларів США, що на 100 % забезпечувало розмір кредитного договору (а.с. 10-16).

01.08.2008 банк надав позивачу ОСОБА_1 транш у розмірі 30 450 доларів США, а також 07.10.2008 надав транш у розмірі 8 062,21 доларів США.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою надати наступний транш у розмірі 36 216,56 доларів США .

Листами від 06.01.2009 вих. №008-01-3/15, від 10.07.2009 вих. №008-01-3/950, від 31.03.2009 вих. №008-01-3/466 та від 20.10.2015 вих. №008-5/996 ПАТ «ОТП Банк» відмовляв позивачу у видачі вказаного траншу, з посиланням на Постанову НБУ № 413 від 04.12.2008 та положення п. 1.3.1.13 частини 2 укладеного між сторонами кредитного договору, а саме листом від 31.03.2009 року банк вимагав вчинення юридичних дій, а саме надання ОСОБА_1 документу, що підтверджує наявність у нього, як позичальника, доходів у валюті кредиту в сумі, не меншій за суму кредиту (а.с. 19, 21-22, 23, 25).

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимог ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1056 ЦК України визначено, що кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.

Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом та відсотками, шляхом сплати ануїтентних платежів згідно з графіком, який є додатком до укладеного між сторонами договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 своєчасно та належним чином виконує взяті на себе зобов'язання, що підтверджується довідками ПАТ «ОТП Банк» від 13.07.2017 року вих. № 008-5/1009 та 08.08.2017 року вих. № 008-5/1131 (а.с.225, 226).

Згідно п.1.7.2. Кредитного договору № ML-008/233/2008 від 01.08.2008 року, банк здійснює видачу кредиту позичальнику однією сумою чи траншами, згідно з кредитною/ними заявкою/ами позичальника. Кредит надається однією сумою чи траншами шляхом дебетування позичкового рахунку позичальника та перерахування кредитних коштів за реквізитами, вказаними в кредитній/их заявці/ках позичальника, зменшених на утриману комісію банку у відповідності до тарифів та умов цього договору. Кожний наступний транш надається позичальнику за умови підтвердження ним цільового використання кожного попереднього траншу, якщо інше не передбачено цим договором.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 дійсно не отримав від ПАТ «ОТП Банк» частину (транш) кредитних коштів згідно умов Кредитного договору № МL-008/233/2008 від 01.08.2008 року у розмірі 36 216,56 доларів США.

Так, судом встановлено, що позивач неодноразово, починаючи з 2009 року, звертався до ПАТ «ОТП Банк» із заявами про видачу останнього траншу за Кредитним договором № МL-008/233/2008 від 01.08.2008 року у розмірі 36.216,56 доларів США.

Як вбачається з листів ПАТ «ОТП Банк» №008-01-3/15 від 06.01.2009 року та № 008-01-3/950 від 10.07.2009 року, банк повідомив позивача, що на підставі Постанови НБУ № 413 від 04.12.2008 р. не може на даний час задовольнити його прохання про видачу чергового траншу у розмірі 36.216,56 доларів США (а.с.19,21).

Посилання представника банку в обґрунтування заперечень проти позову на Постанову Національного банку України від 04.12.2008 № 413 «Про окремі питання діяльності банків» не можуть бути прийняті судом, оскільки за змістом вказаної Постанови у разі погіршення ліквідності банкам слід відмовитися від укладання договорів про відкриття кредитних ліній і надання інших безумовних кредитних зобов'язань. Тобто, вказані рекомендації стосуються саме питань укладання договорів про відкриття кредитних ліній, в той час, як на момент винесення вказаної Постанови, кредитний договір було укладено, підписано сторонами та узгоджено його умови. Крім того, зазначеною Постановою рекомендовано банкам переглянути в бік зменшення процентні ставки за кредитами, наданими в іноземній валюті, з урахуванням якості стану обслуговування позичальниками заборгованості за основним боргом та відсотками/комісіями за ним, а також стану дохідності банку, з метою зниження ризиків невиконання позичальниками своїх зобов'язань за такими кредитами.

Суд звертає увагу і на те, що зазначена Постанова носить рекомендаційний характер. Крім того, представником відповідача на надано доказів того, що на момент звернення позивача до банку із заявами про видачу траншу в банку мало місце погіршення ліквідності.

Посилання представника відповідача на те, що договором надається право банку не виконувати будь-яких вимог позичальника, в тому числі не надавати кредит, якщо їх виконання суперечать зобов'язанням позичальника чи Рішенню Кредитного комітету банку, а також та те, що згідно протоколу №182.2 від 02.10.2015 року Рішенням Кредитного комітету банку у наданні дозволу ОСОБА_1 на отримання останнього траншу кредиту в розмірі 36 216,56 доларів США було відмовлено, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що на звернення позивача від 25.09.2015 року до ПАТ «ОТП Банк» про видачу недоотриманої частини кредиту, банк своїм листом №008-5/996 від 20.10.2015 року повідомив ОСОБА_1 про остаточне рішення банку щодо неможливості задовольнити його прохання (а.с.25).

При цьому, згідно Протоколу Кредитного Комітету ПАТ «ОТП Банк» № 182.2 від 02.10.2015 року, ОСОБА_1 відмовлено у наданні останнього траншу по кредиту на суму 36.216,56 доларів США за Кредитним договором № МL-008/233/2008 від 01.08.2008 року, без пояснення причин (а.с.43-44).

Так, дійсно, пп. 2.2.1. п. 2.2. частини 2 кредитного договору передбачено, що права банку не виконувати будь-яких вимог позичальника, у тому числі не надавати кредит позичальнику, якщо їх виконання протирічить зобов'язанням позичальника за цим договором чи рішенню кредитного комітету банку.

Однак, суд звертає увагу на те, що звернення позивача до банку щодо отримання останнього траншу відбулося 05.01.2009 року, на яке банком була надана відповідь з посиланням на Постанову Національного банку України від 04.12.2008 № 413 «Про окремі питання діяльності банків». Аналогічні звернення мали неодноразовий характер протягом тривалого часу. При цьому, Рішенням Кредитного комітету банку про відмову у видачі траншу було прийнято лише 02.10.2015 року.

Крім того, аналізуючи зміст умов договору, суд приходить до висновку, що п.2.2.1 ч.2 кредитного договору стосується питання видачі кредиту, а не частини кредитних коштів (траншу), за договором, який фактично укладений, та за яким позичальник отримав попередні транші, а також виконав всі взяті на себе за договором зобов'язання. Також, відповідно до умов даного кредитного договору, питання щодо подальшої видачі останньої частини кредитних коштів (останнього траншу) не потребує постановлення додаткового рішення Кредитного комітету Банку, оскільки сума кредиту остаточно визначена сторонами при укладанні кредитного договору.

Суд зауважує і на те, що дійсно, при заповненні анкети-заявки фізичної особи на отримання іпотечного кредиту, позивач був ознайомлений з тим, що банк має право відмовити у видачі кредиту без пояснення причин. Однак, вказана умова застосовується банком до моменту укладення договору, тобто за заявою на отримання кредиту, особа яка звернулася до банком може отримати відмову у видачі кредиту без пояснення причин. Але в даному випадку, договір кредиту між сторонами був укладений, сторони дійшли згоди між собою щодо його умов, остаточно визначили загальну суму кредиту, банком були надані грошові кошти позичальнику частково, а в подальшому банк відмовився виконувати свої зобов'язання без належним на те підстав. Крім того, така відмова суперечить положенням ч.1 ст.1056 ЦК України.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що задоволення позову не буде жодним чином суперечити пп. 2.2.1. п. 2.2. ч.2 Кредитного договору, на що посилався представник відповідача в своїх запереченнях.

Посилання представника відповідача на те, що в разі задоволення позову банк фактично буде зобов'язаний банк порушити вимоги ЗУ «Про захист прав споживачів», суд до уваги не приймає, оскільки зміни щодо заборони надання споживчих кредитів в іноземній валюті на території України, на які посилається представник відповідача, були внесені до вказаного Закону 22.09.2011 року, в той час, як кредитний договір № ML-008/233/2008 був укладений сторонами 01.08.2008 року.

При цьому суд враховує, що згідно ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як вбачається з кредитного договору, сторони дійшли згоди про надання та отримання кредиту в іноземній валюті. Відповідач зобов'язався повертати суму кредиту також в іноземній валюті.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача вказував на вимоги пп.1.3.1.13 п.1.3 ч.2 кредитного договору, згідно яких у випадку використання позичальником кредиту на придбання нерухомого майна, право позичальника на отримання кредиту виникає з моменту виконання умов, серед яких є укладення інших договорів (правочинів) чи вчинення інших юридичних дій за вимогою банку. Представник відповідача вказав, що банком направлялася позивачу вимога щодо надання документів, які підтверджують наявність доходів у валюті у сумі, не меншій за суму кредиту, яка позивачем виконана не була.

Вимогами п. 1.3. ч.2 кредитного договору, передбачено момент виникнення права позичальника на отримання кредиту.

У пп. 1.3.2.12. п. 1.3.2. частини 2 кредитного договору вказано, що у випадку використання позичальником кредиту на проведення ремонту чи на інші споживчі цілі, право позичальника на отримання кредиту виникає з моменту укладення інших договорів (правочинів), чи вчинення інших юридичних дій за вимогою банку.

Згідно з пп. 1.7.2. п. 1.7 ч.2 кредитного договору банк здійснює видачу кредиту позичальнику однією сумою чи траншами відповідно до кредитних заявок позичальника. Кожний наступний транш надається позичальнику за умови підтвердження ним цільового використання кожного попереднього траншу, якщо інше не передбачено цим договором.

Враховуючи викладене, суди у порушення вимог ст. ст. 212-214, 303, 315 ЦПК України належним чином не дослідили, чи вчинено позивачем юридичні дії за вимогою банку, чи надавалося ним до банку підтвердження цільового використання кожного попереднього траншу, а у разі не вчинення таких дії чи виникло у позивача право на отримання наступного траншу.

Суд не приймає до уваги дані заперечення представника відповідача, оскільки, як встановлено в судовому засіданні та вбачається з умов кредитного договору, кредитні кошти надавалися позивачу для споживчих цілей, в той час, як зазначені представником банку положення договору (пп.1.3.1.13 п.1.3 ч.2) стосуються виключно придбання нерухомого майна.

Таким чином, враховуючи, що цільове призначення кредиту, який отримувався позивачем, є споживчі цілі, жодного обов'язку щодо надання документів про наявність доходів у валюті у сумі не меншій за суму кредиту на позичальника не покладається. Положення пп. 1.7.2. п. 1.7 ч.2 кредитного договору в даному випадку не можуть бути застосовані з вищенаведених підстав.

Крім того, подальші відмови банку на звернення позивача щодо отримання наступного траншу не містять вимоги про надання документів про цільове використання кредитних коштів.

Наведене свідчить про порушення відповідачем умов кредитного договору та норм чинного законодавства.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що на час постановлення 02.10.2015 року Рішення Кредитним комітетом ПАТ «ОТП Банк» відбулося значне знецінення національної валюти, в результаті чого майно, передане ОСОБА_1 в іпотеку Банку, не забезпечує в повному обсязі суму кредиту, оскільки питання розміру вартості заставного майна було вирішено та погоджено сторонами під час укладання 01.08.2008 року Кредитного договору № МL-008/233/2008 від 01.08.2008 року. Також, слід звернути увагу на те, що Рішення Кредитного комітету ПАТ «ОТП Банк» взагалі не містить обґрунтування, а посилання представника відповідача на те, що на прийняття такого рішення вплинуло зменшення вартості заставного майна носить характер припущення, а тому не може бути прийнято судом і з цієї підстави.

Згідно з ч.3 ст.10 ЦПК України та ч.ч.1,4 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Тобто, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку, що відповідач ПАТ «ОТП Банк», який є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк», належним чином не виконав свої зобов»язання відповідно до умов Кредитного договору № № МL-008/233/2008 від 01.08.2008 року та не надав позивачу ОСОБА_1 останній (третій) транш у сумі 36 216,56 доларів США.

Відповідно до умов вказаного договору, відповідач зобов'язався надати позивачу кредит в іноземній валюті у розмірі 74 826,56 доларів США, а позивач ОСОБА_1 зобов'язався повертати кредит також в іноземній валюті шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів згідно Графіку платежів, який є невід'ємною частиною кредитного Договору.

При таких обставинах, вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача надати йому транш по кредитному договору № МL-008/233/2008 саме в іноземній валюті у сумі 36.216,56 доларів США, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, то, відповідно до ст.88 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 551,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 213-215 ЦПК України, ст.ст.525, 526, 533, 610, 626, 627, 629, 1054, 1056 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про зобов'язання виконати умови кредитного договору - задовольнити.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» виконати умови кредитного договору №ML-008|233|2008 укладеного 01 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 та надати ОСОБА_1 транш в сумі 36216,56 доларів США.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 551,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Головуючий