ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
03.12.09р. Справа № 8/315-09
За позовом Закритого акціонерного товариства "Юрія" (м. Черкаси)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Дніпродзержинськ)
про стягнення заборгованості за договором на виготовлення та поставку молочної продукції у розмірі 12 757,79 грн.
Суддя Дубінін І.Ю.
Представники:
Від позивача: Старіков М.Г. - юрисконсульт (дов. № 1313 від 12.11.09р.)
від відповідача: ОСОБА_1 - підприємець (свідоцтво від 13.01.09р., паспорт)
СУТЬ СПОРУ:
Закрите акціонерне товариство "Юрія" (далі-позивач) звернувся до господарського суду із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач), з урахуванням уточнення позовних вимог, про стягнення заборгованості за договором на виготовлення та поставку молочної продукції, а саме: 12 465,62 грн. - основний борг, 177,27 грн. - індекс інфляції, 124,50 грн. - 3% річних, а всього 12 757,79 грн.
Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором, в частині розрахунку за поставлену продукцію.
Відповідач відзиву на позов не надав, у судовому засіданні визнав позовні вимоги позивача у повному обсязі. Крім того, до матеріалів справи долучено акт звірки взаєморозрахунків позивача з відповідачем за період з 01.03.2009-02.12.2009р., підписаний обома сторонами, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивача складає 12 456,62 грн.
Вислухавши позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -
В С Т А Н О В И В:
29.01.2009р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 37 на виготовлення і поставку молочної продукції, відповідно до умов якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити молочну продукцію (далі-продукція), а відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити таку продукцію.
На виконання даного договору позивач поставляв, а відповідач приймав та частково оплачував продукцію.
Позивач зобов'язання за договором виконував належно, що підтверджується товарно-транспортними накладними.
Відповідач зобов'язання за договором виконував неналежно, а саме не оплачував отриману продукцію в повному обсязі, в результаті чого за ним утворилась заборгованість станом на 15.10.2009 року в сумі 12 456,62 грн. за наступними неоплаченим видатковим накладним:
- № 15336 від 24.03.2009р.;
- № 15829 від 26.03.2009р.;
- № 16077 від 28.03.2009р.
Розрахунки за продукцію повинні були здійснюватися відповідачем в безготівковому порядку або готівкою на умовах відстрочки платежу на три календарних дні, але не більше шести тисяч гривень (п. 2.3. договору).
У зв'язку з тим, що в договорі не було вказано конкретно з якого моменту відповідачу оплачувати продукцію, керуючись ст. 530 ЦК України позивач 15.05.09р. відправив претензію відповідачу з вимогою оплатити продукцію, яку відповідач отримав, але не оплатив. Відповідач на цю вимогу належно не відреагував і у законодавчі строки (у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги) не оплатив продукцію.
У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Доказів виконання зобов'язання по оплаті отриманої продукції у сумі 12 456,62 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав.
При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 17 670,00 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно із п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 12 456,62 грн. Крім того, відповідач визнав наявність вказаної заборгованості, а також до матеріалів справи долучено акт звірки взаєморозрахунків позивача з відповідачем за період з 01.03.2009-02.12.2009р., підписаний обома сторонами, відповідно до якого заборгованість за поставлений товар відповідача перед позивача складає 12 456,62 грн.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 177,27 грн., а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 124,50 грн.
Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних господарським судом перевірений та відповідає вимогам чинного законодавства.
При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 177,27 грн. та 124,50 грн. відповідно слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218, 265 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (51911, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства "Юрія" (18030, м. Черкаси, вул. Вербовецького, 108; р/р 26006209 в ВАТ АКБ "Ерсте Банк", МФО 380009, код ЄДРПОУ 00447853) - 12 456 грн. 62 коп. основного боргу, 177 грн. 27 коп. втрат від інфляції, 124 грн. 50 коп. трьох відсотків річних, 127 грн. 58 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя І.Ю. Дубінін