ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2017 рокусправа № 200/16168/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Юрко І.В., судді: Чумака С. Ю., Шальєвої В.А.,

секретарі судового засідання: Федосєєвій Ю.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 вересня 2017 року у справі №200/16168/17 (головуючий в суді І-ї інстанції - ОСОБА_3В.) за позовом ОСОБА_4 до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 20.09.2017 року звернувся до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до Дніпровської міської ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження в.о.міського голови ОСОБА_5 від 12.09.2017 року №1092-р «Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження міського голови від 15.10.2014 року №553-р «Про присвоєння адреси незавершеному будівництву по вул.Плеханова (Бабушкінський район)».

Також, позивач подав суду першої інстанції заяву про забезпечення позову шляхом: заборони вчиняти Дніпровській міській раді здійснювати будь-які дії на виконання Розпорядження в.о.міського голови ОСОБА_5 від 12.09.2017 року №1092-р «Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження міського голови від 15.10.2014 року №553-р «Про присвоєння адреси незавершеному будівництву по вул.Плеханова (Бабушкінський район)» до набрання законної сили рішенням суду по даній справі; зупинення дії Розпорядження в.о. міського голови ОСОБА_5 від 12.09.2017 року №1092-р «Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження міського голови від 15.10.2014 року №553-р «Про присвоєння адреси незавершеному будівництву по вул.Плеханова (Бабушкінський район)» до набрання законної сили рішенням суду по даній справі; заборони Дніпровській міській ради вчиняти будь - які дії щодо зміни адреси незавершеному будівництву по вул.Князя Володимира Великого (вул.Плеханова)», буд.15-К (до 15.10.2014 вул.Плеханова,15-Г) та визначення об’єктом права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра об’єкта нерухомого майна по вул.Князя Володимира Великого (вул.Плеханова), буд.15-К до набрання законної сили рішенням суду по даній справі.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 вересня 2017 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено Дніпровській міській раді здійснювати будь-які дії на виконання Розпорядження в.о.міського голови ОСОБА_5 від 12.09.2017 року №1092-р «Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження міського голови від 15.10.2014 року №553-р «Про присвоєння адреси незавершеному будівництву по вул.Плеханова (Бабушкінський район)» до набрання законної сили рішенням суду по даній справі.

Зупинено дію Розпорядження в.о.міського голови ОСОБА_5 від 12.09.2017 року №1092-р «Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження міського голови від 15.10.2014 року №553-р «Про присвоєння адреси незавершеному будівництву по вул.Плеханова (Бабушкінський район)» до набрання законної сили рішенням суду по даній справі.

Заборонено Дніпровській міській ради вчиняти будь-які дії щодо зміни адреси незавершеному будівництву по вул.Князя Володимира Великого (вул.Плеханова)», буд.15-К (до 15.10.2014 вул.Плеханова,15-Г).

В решті вимог заяви відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечувала, просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач в судове засідання апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.73, 77).

          Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.          Відповідно до частин 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

          Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Задовольняючи частково клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції зазначив, що незавершене будівництво по вул.Князя Володимира Великого (вул.Плеханова), 15-К, м.Дніпро належить позивачу, та виконання оскаржуваного розпорядження відповідача приведе до обмеження права позивача як власника об’єкту незавершеного будівництва, а також те, що відсутні будь-які підстави для скасування поштової адреси об’єкту незавершеного будівництва, а тому суд вважає, що у даному випадку дійсно існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача і невжиття заходів забезпечення адміністративного позову до вирішення справи по суті ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

          Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради про визнання рішення відповідача протиправним та його скасування, а також подав клопотання про забезпечення позову.

В обґрунтування клопотання про забезпечення позову ОСОБА_4 зазначив, що розпорядженням Дніпровської міської ради від 15.10.2014 року №553-р незавершеному будівництву по вул.Плеханова (Бабушкінський район) присвоєно адресу вул.Плеханова, буд.15-К (а.с.19).

Згідно тексту адміністративного позову та клопотання власником даного незавершеного будівництва позивач визначає себе.

Розпорядженням в.о.міського голови від 24.11.2015 року №882-р вул.Плеханова була перейменована на вул.Князя Володимира Великого.

Розпорядженням в.о.міського голови від 12.09.2017 року №1092-р визнано таким, що втратило чинність розпорядження від 15.10.2014 року №553-р «Про присвоєння адреси незавершеному будівництву по вул.Плеханова (Бабушкінський район)» та доручено підготувати проект рішення міської ради про присвоєння адреси незавершеному будівництвом багатоквартирному житловому будинку по вул.Князя Володимира Великого (вул.Плеханова).

Позивач в клопотанні зазначає, що у зв’язку з тим, що зміна адреси об’єкту незавершеного будівництва відбувається без його згоди та відома, у нього є підстави вважати, що після присвоєння нової адреси незаконно будуть обмежені його права, як власника, щодо володіння, користування та розпорядження належним йому нерухомим майном.

Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову надасть можливість здійснити перереєстрацію спірного об’єкта нерухомості на користь третіх осіб в будь-який час. У разі ухвалення судом першої інстанції рішення на користь позивача, це надасть можливість Дніпровській міській раді вчинити дії щодо відчуження її, і як наслідок, призведе до неможливості поновити порушені права позивача на його об’єкт незавершеного будівництва.

Відповідно до ч.1 ст.117 КАС України (в редакції на час розгляду клопотання та прийняття рішення судом першої інстанції) суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

Виходячи з аналізу наведеної норми процесуального права, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.117 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб’єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб’єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб’єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов’язковою для виконання.

Адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Правова позиція по даному питанню висловлена в Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Проте, оскаржувана ухвала суду першої інстанції містить лише посилання на норми закону та зміст позовних вимог та клопотання позивача, та судом взагалі не наведено будь-яких мотивів, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або чому захист таких прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття вказаних заходів забезпечення позову, як не вказав і ознак, які свідчать про очевидність протиправності дій або рішення суб’єкта владних повноважень - відповідача.

Крім того, позивач в обґрунтування клопотання про забезпечення позову вказав, що на сайті Дніпровської міської ради були оприлюднені проекти рішення про присвоєння незавершеному будівництвом багатоквартирному нежитловому будинку по вулиці Князя Володимира Великого» адреси: вул. Князя Володимира Великого, буд.13Б. та про визначення об’єктом права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра об’єкта нерухомого майна - незавершений будівництвом багатоквартирний житловий будинок по вул.Князя Володимира Великого (вул. Плеханова), буд.13-Б.

На думку позивача, яку в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримала представник позивача, вказані рішення позбавляють прав законного власника об’єкту незавершеного будівництва, тобто позивача.

Колегія суддів не приймає до уваги таке посилання, оскільки з вказаних рішень не вбачається, яке відношення до будівлі за адресою: вул.Князя Володимира Великого (вул.Плеханова), 15-К, має незавершене будівництво по вул.Князя Володимира Великого, буд.13Б.

Крім того, позивач в клопотанні послався на ухвали Печерського районного суду м.Києва по справам №757/26429/17-к та №757/26430/17-к, якими накладено арешт на незавершене самовільне будівництво на земельній ділянці за адресою: м.Дніпро, вул.Князя Володимира Великого (раніше вул. Плеханова), 15к (до 15.10.2014 вул.Плеханова, 15г) за кадастровим номером 1210100000:02:422:0113, яка обліковується за ОСОБА_4 із забороною розпорядження, користування, укладання попередніх договорів купівлі-продажу та проведення будь-яких будівельних робіт, направлених на створення завершеного об’єкту будівництва.

Колегія суддів звертає увагу, що вказана ухвала навпаки підтверджує сумніви правоохоронних органів щодо правомірності обліку за ОСОБА_4 будівництва на земельній ділянці за адресою: м.Дніпро, вул. Князя Володимира Великого (раніше вул. Плеханова), 15К, та зазначає про здійснення незаконного самовільного будівництва на вказаній земельній ділянці без отримання будь-яких дозвільних документів від органів державної влади.

Згідно Рішення Дніпропетровської міської ради №56/47 від 29.01.2014 року зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:02:422:0113 за територіальною громадою м.Дніпропетровська, в особі Дніпропетровської міської ради. Цим же рішенням передано земельну ділянку в оренду строком на два роки гр.ОСОБА_6 (а.с.42-43).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача пояснила, що їй не відомо про наявність у ОСОБА_4 будь-якого дозвільного документу, виданого Дніпровською міською радою, як то на користування чи оренду земельної ділянки, дозвіл на будівництво, тощо.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснила, що Дніпровською міською радою будь-якого дозвільного документу, в тому числі на проведення будівництва за спірною адресою, ОСОБА_4 не видавалось.

Таким чином, позивачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано достовірних та беззаперечних доказів щодо права власності або користування як то на будівництво за адресою: м.Дніпро, вул.Князя Володимира Великого (раніше вул. Плеханова), 15К, так і на земельну ділянку за вказаною адресою, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Дослідивши наведені у клопотанні позивача аргументи, оцінивши обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не наведено переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також не надано доказів у відповідності до вимог КАС України щодо наявності фактичних обставин, з якими позивач пов’язує застосування певного заходу забезпечення позову.

Таким чином, позивач не довів, що на даний момент наявні фактичні обставини, з якими він пов’язує застосування даного заходу забезпечення позову.

Отже, надаючи юридичну оцінку заявленому клопотанню про забезпечення адміністративного позову та прийнятому судом першої інстанції за таким клопотання рішенню, відповідно до ст.117 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не обґрунтовано підстави для забезпечення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції не вірно встановлені обставини справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст.202 КАС України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Керуючись ст.117 КАС України (в редакції на час розгляду клопотання та прийняття рішення судом першої інстанції) статтями 243, 250, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

                              Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 вересня 2017 року у справі №200/16168/17 задовольнити.

          Ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 вересня 2017 року у справі №200/16168/17 скасувати.

В задоволенні клопотання ОСОБА_4 про забезпечення позову у справі №200/16168/17 відмовити.

          Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 22 грудня 2017 року.

Головуючий суддя:                                                                                І.В. Юрко

           Суддя:                                                                                С.Ю. Чумак

           Суддя:                                                                                В.А. Шальєва