КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2017 р. Справа№ 910/19325/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Остапенка О.М.

Пантелієнка В.О.

при секретарі судового засідання Чміль Я.Є.

та представників:

від апелянта: Майорова О.І. (дов. від15.01.2016);

арбітражний керуючий: Ронський Р.М. (посв. № 76 від 08.02.2013);

ПАТ "Сбербанк": Киричук Р.П. (дов. від 07.08.2017 № 375);

розглянувши апеляційну скаргу ПАТ "Перший український міжнародний банк"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 19.10.2017

у справі № 910/19325/13 (Суддя Пасько М.В.)

за заявою публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії"

до відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі №910/19325/13 затверджено звіт ліквідатора; затверджено ліквідаційний баланс станом на 19.10.17; ліквідовано банкрута - відкрите акціонерне товариство "Капітал Лізинг" (ідентифікаційний код 34428335), як юридичну особу у зв'язку з банкрутством; вирішено інші процесуальні питання.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ПАТ "Перший український міжнародний банк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі № 910/19325/13 та передати справу про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг" на розгляд до господарського суду міста Києва.

В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ "Перший український міжнародний банк" посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у даній справі прийнято до провадження вказану апеляційну скаргу та розгляд її призначено на 20.12.2017.

18.12.2017 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ліквідатора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу першої інстанції - без змін.

Згідно з п. 9 ч.1 Перехідних положень ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Тому розгляд апеляційної скарги продовжується за нормами ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції 20.12.2017 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити. Представник ПАТ "Сбербанк" та ліквідатор заперечили проти апеляційної скарги та просили оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Інші учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомленні про дату та місце розгляду справи.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в редакції, чинній з 15.12.2017, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок сторін (учасників провадження у даній справі), справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 202 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 273 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності учасників провадження у справі, що не з'явилися у судове засідання, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діє з 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Пунктом 8 частиною 1 статті 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2013 порушено провадження у даній справі.

13.11.2013 у газеті "Голос України" № 213 було здійснено публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг".

Ухвалою попереднього засідання від 10.02.2014 затверджено реєстр вимог кредиторів станом на 10.02.2014.

Постановою господарського суду міста Києва від 07.07.2014 визнано боржника банкрутом та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Ронського Р.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.03.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 143.975.211, 82 грн.

09.08.2017 до господарського суду міста Києва від ліквідатора боржника надійшов на затвердження звіт та ліквідаційний баланс.

09.10.2017 до господарського суду міста Києва від ліквідатора боржника надійшли уточнення до звіту.

Оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції затвердив звіт ліквідатора банкрута, та ліквідаційний баланс; ліквідував банкрута - відкрите акціонерне товариство "Капітал Лізинг" як юридичну особу в зв'язку з банкрутством; провадження у справі № 910/19325/13 припинив.

З даним судовим рішенням апелянт не погодився, звернувшись до суду з апеляційною скаргою.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції винесена з неповним дослідженням обставин справи та є такою, що не відповідає вимогам законодавства, з наступних підстав.

Так, затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідно до звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у банкрута відсутні грошові кошти та майнові активи для погашення кредиторської заборгованості, ліквідатором для виявлення майнових активів боржника з метою задоволення вимог кредиторів виконані всі необхідні дії та покладені на нього чинним законодавством про банкрутство обов'язки, тому підприємство підлягає ліквідації, а провадження у справі - припиненню.

Як встановив суд першої інстанції, з метою вжиття заходів, спрямованих на пошук майна банкрута та його реалізацію, ліквідатором зроблено відповідні запити в державні органи, які ведуть облік активів та мають інформацію щодо матеріальних активів юридичних осіб, а саме до: Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Управління державної автомобільної інспекції м. Києва, Державної авіаційної служби України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Територіального управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві, Державної інспекції сільського господарства в м. Києві, Державної служби інтелектуальної власності України, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, філії "Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг", Департамент земельних ресурсів, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстр прав власності на нерухоме майно.

Як було зазначено судом першої інстанції, одержані ліквідатором відповіді від зазначених органів та установ свідчать про відсутність у банкрута майнових активів, які належать йому на праві власності або повного господарського відання та які можуть бути включенні до ліквідаційної маси.

Однак, такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає передчасним з огляду на таке.

Статтею 41 Закону передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 46 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються, зокрема, відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

До обов'язків ліквідатора входить самостійно вживати заходи, спрямовані на пошук, виявлення та повернення майна банкрута та здійснювання необхідних заходів, що створюють можливість наповнення ліквідаційної маси банкрута для задоволення вимог кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Перший український міжнародний банк" (апелянт) ухвалою господарського суду м. Києва від 10.02.2014 у даній справі було визнано забезпеченим кредитором на суму 7 774 463,46 грн.

Як було встановлено судом першої інстанції в ухвалі від 10.02.2014, у якості забезпечення виконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором від 17.09.2007 між Боржником та Кредитором були укладені наступні договори застави (копії договорів застави додаються):

- Договір застави рухомого майна № 22/02-ЗРМ від 22.02.2008, відповідно до умов якого Боржник передав в заставу Кредитору рухоме майно, перелік якого наведений в ст. 2 вказаного договору застави, заставною вартістю 1 725 420,00 гривень;

- Договір застави майна № 20/12-3 від 20.12.2007, відповідно до умов якого Боржник передав в заставу Кредитору рухоме майно, перелік якого наведений в ст. 2 вказаного договору застави, заставною вартістю 801 077, 85 гривень;

- Договір застави рухомого майна № 06/12-ЗРМ від 06.12.2007, відповідно до умов якого Боржник передав в заставу Кредитору рухоме майно, перелік якого наведений в ст. 2 вказаного договору застави, заставною вартістю 368 584, 00 гривень;

- Договір застави транспортних засобів № 17/01-ЗТЗ від 17.01.2008, відповідно до умов якого Боржник передав в заставу Кредитору рухоме майно (транспортні засоби), перелік якого наведений в ст. 2 вказаного договору застави, заставною вартістю 1 155 835, 32 гривень;

- Договір застави транспортних засобів № 26/10-ЗТр від 26.10.2007, відповідно до умов якого Боржник передав в заставу Кредитору рухоме майно (транспортні засоби), перелік якого наведений в ст. 2 вказаного договору застави, заставною вартістю 1 189 759, 17 гривень;

- Договір застави рухомого майна № 17/10-ЗРМ від 17.10.2007, відповідно до умов якого Боржник передав в заставу Кредитору рухоме майно, перелік якого наведений в ст. 2 вказаного договору застави, заставною вартістю 1 412 550, 54 гривень;

- Договір застави майнових прав № 06/11.1 - ЗМП від 06.11.2007, відповідно до умов якого Боржник передав в заставу Кредитору майнові права за договорами фінансового лізингу, перелік яких наведений в ст. 2 вказаного договору застави, заставною вартістю 454 198, 95 гривень;

- Договір застави майнових прав № 22/02 - ЗМП від 22.02.2008, відповідно до умов якого Боржник передав в заставу Кредитору майнові права за договорами фінансового лізингу, перелік яких наведений в ст. 2 вказаного договору застави, заставною вартістю 402 720, 00 дол. США;

- Договір застави майнових прав № 20/12.1 - ЗМП від 20.12.2007 з Додатковою угодою № 1 від 07.08.2009 року, відповідно до умов якого Боржник передав в заставу Кредитору майнові права за договорами фінансового лізингу, перелік яких наведений в ст. 2 вказаного договору застави, заставною вартістю 178 971, 18 грн.

Судом першої інстанції в ухвалі від 10.02.2014 було встановлено, що вимоги Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" повністю забезпечені заставою Боржника.

В матеріалах справи наявні витяги з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с.111-138, т. 14) на підставі яких, крім іншого, судом було визнано Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" забезпеченим кредитором. Предметом застави за вказаними Договорами застави майна є: Дизель генератор Р150 квт FG WILSON; Снігова пушка NW 490 336 форсунок; Занурювальний насос 21 к.с. 50 м 15 квт; Занурювальний насос 21 к.с. 300 м 110 квт; Водозабірна станція (комплект).

Дослідивши вищевказані обставини справи, судовою колегією встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази розшуку ліквідатором зазначених предметів застави. Пояснюючи відсутність таких доказів ліквідатор обмежився лише тим, що у відповідності до п. 5.1. зазначених договорів застави, саме ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" мав би самостійно перевіряти документально та в натурі наявність, розмір, стан, умови збереження та користування предметами застави, але банк не вжив жодних заходів пошуку майна та звернення стягнення на нього.

Судова колегія, вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до ст. 41 Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту дебіторської заборгованості, тощо.

Ліквідатор зобов'язаний вчинити всі можливі дії щодо з'ясування обсягів активу та пасиву боржника шляхом запитів до відповідних органів, у тому числі державної виконавчої служби, банківських установ, бюро технічної інвентаризації, реєстраційних відділень МВС України тощо, здійснити вичерпні заходи щодо встановлення наявності чи відсутності вини засновників боржника, вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, у доведенні боржника до банкрутства.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві за боржником зареєстровані наступні транспортні засоби: Автомобіль марки Mercedes-Benz, 2007 р. в. колір білий, № шасі WDВ9702671Ь250973, державний номерний знак АА 0107 ЕХ; Автомобіль марки SCANIA РІ 14GA4Х2NА340, 2007 р. в. колір синій, № шасі 9В8Р4Х20003617108, державний номерний знак АА 0373 ЕХ; Автомобіль марки КРАЗ 65101, 2006 р. в., Y7А65101070804536, державний номерний знак АА 0801 ЕЕ; Автомобіль марки Mercedes-Benz Ахоr 1823L, 2007 WDB89505371L260842, державний номерний знак АА 0802 ЕЕ; Автомобіль марки Mercedes-Benz Асtros 1836, 2006 WDВ93340531L186482, державний номерний знак АА 0851 ЕЕ; Н/причеп марки Wielton NS34ST, 2006 р. в., колір сірий, № шасі SUDNS1STA6L010645, державний номерний знак АА 1159 ХТ; Автомобіль марки Mercedes-Benz Аtego 1317, 2007 р. в., колір білий, № шасі: WDB9702671L263599, державний номерний знак АА 1223 НА; Автомобіль марки Mercedes-Benz Аtego 1317, 2007 р. в., колір білий, № шасі: WDB9702671L263598, державний номерний знак АА 1224 НА; Автомобіль марки Mercedes-Benz Аtego 1317, 2007 р. в., колір білий, № шасі: WDB9702671L250974, державний номерний знак АА 1225 НА; Н/причеп марки Wielton NS34ST, 2006 р. в., колір сірий, № шасі: SUDNS1STA6L010647, державний номерний знак АА 2088 ХТ; Н/причеп платформа марки LOHR 1.2 ІЕ, 2006 р. в., колір синій, № шасі: VGYC2H99SEL47883, державний номерний знак АА 3233 ХТ; Автомобіль марки SCANIA РІ 14GA4Х2NА34О, 2007 р. в., колір синій, № шасі: 9ВSР4Х20003601865, державний номерний знак АА 3852 СО; Автомобіль марки Mercedes-Benz Аtego 1317, 2007 р. в., колір білий, № кузова: WDВ9702671L250975, державний номерний знак АА 4139 ЕН; Автомобіль марки ISYZU NQR 71Р, 2008 р. в., колір білий, № кузова У6LN1R71Р8L000575, № шасі: JAAN1R71Р8710166, державний номерний знак АА 4139 ЕН; Н/причеп марки WIELTON NS34SB, 2007 р. в., колір сірий, № шасі: SUDNS1SВА75014047, державний номерний знак АА 6018 ХТ; Автомобіль марки ТАТА LPT 613/49, 2007 р. в., колір білий, № шасі: Y6D381327751772419, державний номерний знак АА 0802 ЕЕ; Автомобіль марки Mercedes-Benz Аtego 1317, 2007 р. в., колір білий, № шасі: WDВ9702671L250972, державний номерний знак АА 7661 ТС; Автомобіль марки Mercedes-Benz Аtego 1317, 2007 р. в., колір білий, № шасі: WDВ9702671L250971, державний номерний знак АА 7662 ТС; Автомобіль марки SCANIA P114GA4X2NA340, 2007 р. в., колір синій, № шасі: 9BSP4X20003606077, державний номерний знак АА 3852 CO; Автомобіль марки Mercedes-Benz Axor 1823L, 2007 р. в., колір білий, № шасі: WDB9505371L260843, державний номерний знак АА 7203 ЕP.

Так, в матеріалах справи наявна ухвала господарського суду м. Києва від 15.10.2014, якою суд задовольнив відповідне клопотання ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг"; зобов'язав Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві внести до бази даних розшуку зазначені вище транспортні засоби; зобов'язав Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві поінформувати господарський суд міста Києва про внесення до бази даних розшуку вказаних транспортних засобів.

Ліквідатор в свою чергу зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» було ліквідовано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві до складу якого входило Управління державної автомобільної інспекції в м. Києві. У судовому засіданні ліквідатор зазначив, що після цього ним не здійснювались будь-які дії з розшуку вищевказаних транспортних засобів.

Судовою колегією встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ліквідатор, починаючи з 15.10.2014 (дата винесення вищевказаної ухвали господарського суду м. Києва у даній справі) вчиняв будь-які заходи контролю за розшуком зазначених 32-х транспортних засобів та докази того, що після 16.09.2015 ліквідатором вчинено відповідні заходи з розшуку вказаних активів боржника, що було підтверджено самим ліквідатором, який був присутній у судовому засіданні апеляційної інстанції 20.12.2017.

Наведене свідчить, що ліквідатор не здійснив вичерпних заходів щодо розшуку відповідного майна банкрута, включаючи те майно, яке можливо неправомірно вибуло з власності банкрута.

Тобто, враховуючи викладене, ліквідатор подав до суду ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, на підставі яких суд першої інстанції ліквідував Відкрите акціонерне товариство "Капітал Лізинг", не зважаючи на наявність зареєстрованого за останнім майна, яке не було реалізоване в ліквідаційній процедурі та щодо якого не було вжито належних вичерпних заходів з його розшуку.

Перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом та ліквідаційним балансом є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів), подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, встановленню правового статусу боржника, як юридичної особи, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Окрім того, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, вона підсумовує також хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство.

При цьому, звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника.

Однак, вищевказаний звіт ліквідатора, який надано суду першої інстанції на затвердження, вказаним вимогам закону не відповідає, оскільки в ньому не відображено вчинення всіх належних дій (вичерпних заходів) ліквідатором по виявленню активу боржника та по формуванню ліквідаційної маси банкрута, із врахуванням вищезазначеного.

У відповідності до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про можливість затвердження звіту ліквідатора та завершення ліквідаційної процедури Відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг" зроблені передчасно, а тому відсутні законні підстави для затвердження звіту, ліквідаційного балансу банкрута та припинення провадження по справі.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала суду першої інстанції - скасуванню, як така, що прийнята передчасно, з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, а справу слід повернути для подальшого розгляду до господарського суду м. Києва.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статями ст.ст. 269, ч. 3 ст. 271, п. 6 ч. 1 ст. 275, п. 1 ч. 1 ст. 277, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПАТ "Перший український міжнародний банк" на ухвалу господарського суду м. Києва від 19.10.2017 у справі № 910/19325/13 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі № 910/19325/13 скасувати.

3. Направити справу № 910/19325/13 для подальшого розгляду до господарського суду міста Києва у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови підписаний 22.12.2017.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді О.М. Остапенко

В.О. Пантелієнко