Справа № 2-1950/09

                               Р І Ш Е Н Н Я  

        І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И  

 м. Ковель                                            19 листопада  2009 року

                  Ковельський міськрайонний суд  Волинської області

в складі : головуючого-судді                                                          Бондара В.М.,

з участю: секретаря                                                                    Миронюк Т.М.,

позивача                                                                        ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в м. Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Український промисловий банк» в особі Ковельського відділення № 7 Волинської філії (далі Банк)  про повернення банківського вкладу, -

  В С Т А Н О В И В :  

      ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Банку про повернення суми депозитного вкладу, внесеного на підставі строкового договору банківського вкладу від 30.01.2008 року, відповідно до якого вона передала відповідачу 20 000 гривень. По закінченню строкового договору, вона звернулася до Банку із заявою про повернення коштів, однак отримала відмову у видачі вкладу. Вважає, що дії відповідача суперечать умовам договору та положенням цивільного законодавства. Просить стягнути з відповідача в її користь банківський вклад, а саме за договором банківського вкладу № 1007/0403691000729001 - 20 000 гривень.

 В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю, просить стягнути з відповідача суму депозитного вкладу. Позивач пояснила суду, що вона поклала свої гроші в гривнях на депозит в банку «Укрпромбанк» терміном на 390 днів. Із закінченням строку договору вона звернулася до Банку з усною, а потім і письмовою заявою про повернення вкладу, однак їй відмовили, вказавши причину, що накладено мораторій на видачу вкладів. Вона не погоджується з таким рішенням Банку, оскільки це порушує її права, умови договору та чинне законодавство. Крім того, дані гроші їй зараз потрібні для побутових потреб. Просить зобов’язати відповідача повернути їй банківський вклад в сумі 20 000 гривень та судові витрати.  

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про виклики до суду, причину неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір банківського вкладу № 1007/0403691000729001 від 30.01.2008 року на суму 20 000 гривень.

За умовами договору ( п. 2.1.1) строк дії Вкладу розпочинається з дня надходження коштів на вкладний рахунок.  

З копій квитанцій  вбачається, що кошти в гривнях перераховані позивачем на депозитний рахунок в день укладення договору.  

Відповідно до умов договору п. 3 Банк зобов’язувався повернути вкладнику вклад за його вимогою в кінці терміну дії вкладу чи у випадку дострокового розірвання договору шляхом перерахування коштів на  поточний рахунок.

В даному випадку строк дії договору закінчився 22 лютого 2009 року.  

 Як вказав у позові позивач і не заперечив відповідач кошти за даним депозитним договором  вкладнику не повернуті.      

 Аналізуючи досліджені докази, суд приходить до висновку про порушення відповідачем права власності позивача.      

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право  володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності.

Згідно ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених  законом.

 Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

 Згідно ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу одна сторона(банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на умовах і в порядку, встановленому законом.

 Згідно ч.2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.   

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.  

Суд вважає, що дані положення закону не позбавляють права вкладника, у разі порушення банком умов договору, звернутися до суду за захистом порушеного права.  

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повинен повернути позивачці суму депозитного вкладу визначеного у договорі банківського вкладу № 1007/0403691000729001 від 30.01.2008 року, в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім судові витрати по справі  в розмірі сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі  120 гривень. Також, з відповідача на користь держави слід стягнути державне мито в розмірі 200 гривень.

На підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 321, ч.1 ст.1058 , ч.2 ст.1060 ЦК України, ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність",  керуючись ст.ст.  88,  209, 212-215 ЦПК  України, -

В И Р І Ш И В:  

      Позов задовольнити.

 Стягнути з ТзОВ «Український промисловий банк», м.Київ бул.ОСОБА_2, буд. 26, в особі Ковельського відділення № 7 Волинської філії м.Ковель бул.Л.Українки, 31/27 на користь  ОСОБА_1, прож. в ІНФОРМАЦІЯ_1 суму депозитного вкладу, визначену у договорі банківського вкладу № 1007/0403691000729001 від 30.01.2008 року, в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень та судові витрати в сумі 120 (сто двадцять) гривень.

 Стягнути з ТзОВ «Український промисловий банк», м.Київ бул.ОСОБА_2, буд. 26, в особі Ковельського відділення № 7 Волинської філії м.Ковель бул.Л.Українки, 31/27 на користь  держави державне мито в сумі 200 (двісті) гривень.

 Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.      

 Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви - протягом строку, встановленого для подання заяви про апеляційне оскарження.

 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

   ГОЛОВУЮЧИЙ :                                                                         В. М. БОНДАР