У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України в складі:
|
головуючого |
Міщенка С.М., |
|
суддів |
Кліменко М.Р. і Пекного С.Д., |
|
за участю прокурора засудженого |
Ковтун Н.Я., ОСОБА_1 |
|
|
|
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві 22 травня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, і касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 19 грудня 2006 року.
Цим вироком засуджено:
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,
не одруженого, не працюючого, мешканця м. Києва,
раніше судимого:
· 03.12.2003р. за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;
· 27.02.2004р. за ч. 3 ст. 185, ч.4 ст.70 КК України на 4 роки позбавлення волі; звільненого 27.06.2006р. умовно-достроково на 1 рік 2 місяці 19 днів, -
· за ч. 3 ст. 185 КК України - на 4 роки позбавлення волі;
· за ч.2 ст. 186 КК України - на 5 років позбавлення волі;
· за ч.1 ст. 129 КК України - на 2 роки обмеження волі;
· за ч. 2 ст. 15 і ч.2 п. 8 ст. 115 КК України - на 12 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому призначено покарання у виді 12 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2004 року і за сукупністю вироків визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - 2775грн. на відшкодування матеріальної шкоди та на користь ОСОБА_3 - 100.000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів за таких обставин.
12 серпня 2006 року приблизно о 14 год. ОСОБА_1 з метою отримати кошти для придбання наркотиків проник до квартири АДРЕСА_1, звідки таємно викрав майно ОСОБА_2 на суму 2775 грн.
3 вересня 2006 року приблизно о 18 год., знаходячись біля будинку № 20 по вул. Дружби Народів у м. Києві, ОСОБА_1 з метою отримання коштів на придбання наркотиків вирвав із рук потерпілої ОСОБА_4 шкіряну сумку з майном і грошима на суму 1420 грн.05коп. Відкрито заволодівши майном потерпілої, ОСОБА_1, втікаючи від неї, частину речей викинув, а гаманець з грошима та мобільний телефон “Нокія” залишив собі.
Потерпіла ОСОБА_4 звернулася по допомогу у затриманні злочинця до ОСОБА_5, який на велосипеді погнався за ОСОБА_1, та до ОСОБА_3 - охоронника розташованої поблизу лікарні.
ОСОБА_3, виконуючи свій громадський обов'язок по затриманню злочинця, разом з ОСОБА_5 наздогнали ОСОБА_1 біля будинку № 17/5 і, утримуючи під руки, повели на місце вчинення ним злочину, щоб передати працівникам міліції, які були викликані на місце події.
Під час руху ОСОБА_1 вихопив з кишені ніж і, розмахуючи ним, став погрожувати ОСОБА_5 і ОСОБА_3 вбивством, якщо вони його не відпустять. Реально побоюючись погрози вбивством, ОСОБА_5 відпустив ОСОБА_1
Оскільки ОСОБА_3 продовжував утримувати ОСОБА_1, останній, реалізуючі свої погрози, завдав ножем удар в руку ОСОБА_3, порізавши йому палець, а потім з метою вбивства ОСОБА_3 умисно вдарив потерпілого ножем у грудну клітину, спричинивши колото-різане поранення з проникненням у порожнину перикарда і пошкодженням стінки правого шлуночка серця, тобто тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
Однак смерть ОСОБА_3 не настала з незалежних від волі ОСОБА_1 причин, оскільки ОСОБА_3 своєчасно була надана медична допомога.
У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду щодо засудження ОСОБА_1 за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 129, ч.2 ст. 15 і ч. 2 п. 8 ст.115 КК України скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд. Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі, оскільки, визнавши засудженого винуватим у замаху на умисне вбивство ОСОБА_3, що було вчинено з прямим умислом, суд у той же час вказав у вироку про вчинення ОСОБА_1 цього злочину з непрямим умислом. Ці суперечності, на думку прокурора, виключають визнання вироку законним і обґрунтованим.
У змінах до касаційного подання прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, посилаючись на наведені вище доводи, уточнює своє прохання і просить скасувати вирок в частині засудження ОСОБА_1 за ч.2 ст. 15 і ч. 2 п. 8 ст. 115 КК України з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд у той же апеляційний суд в іншому складі суду.
У касаційній скарзі і доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи обґрунтованості його засудження і правильності кваліфікації дій за ч.3 ст.185, ч. 2 ст. 186 КК України, а також демонстрацію ним ножа ОСОБА_5 і ОСОБА_3 та нанесення ножем ударів ОСОБА_3 із заподіянням потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, просить вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_3 з ч.1 ст. 129 КК України і ч.2 ст. 15 і ч.2 п. 8 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України та пом'якшити призначене покарання. Вказує на те, що, демонструючи ніж, погроз убивством потерпілим не висловлював, говорив лише про можливість їх порізати, тобто спричинити легкі тілесні ушкодження. Зазначає, що не мав умислу на вбивство ОСОБА_3; ніж дістав у відповідь на неправомірні дії ОСОБА_5 і ОСОБА_3, які не повідомили йому причину затримання, побили його і повели у безлюдне місце - підземний перехід, що давало йому підстави побоюватись самосуду цих осіб, внаслідок чого вчиняти дії для самозахисту. Посилається на те, що з метою свого захисту хаотично махав ножем і випадково поранив ОСОБА_3 За таких обставин вважає призначене йому покарання надмірно суворим. Також вказує, що при призначенні йому покарання суд безпідставно врахував як обтяжуючу покарання обставину перебування його у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, оскільки він під час вчинення злочинів у стані сп'яніння не був, а, навпаки, мав абстинентний синдром внаслідок не вживання наркотиків.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання і просив вирок суду щодо ОСОБА_1 скасувати в повному обсязі з направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки перевіркою справи з прослуховуванням аудіозапису судового процесу, який фіксувався технічними засобами, встановлено, що суд проголосив вирок із зазначенням в ньому про непрямий умисел ОСОБА_1 на вбивство ОСОБА_3, а після проголошення вироку в ньому був замінений текст на зазначення про прямий умисел ОСОБА_1, що є істотним порушенням кримінально-процесуального закону; пояснення засудженого ОСОБА_1, який просив справу повернути на новий судовий розгляд із зазначених прокурором підстав, а також для перевірки доводів, висловлених ним у касаційній скарзі на свій захист; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні і касаційній скарзі зі змінами і доповненнями до них, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора і касаційна скарга засудженого підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 332, 334, 339, 341 КПК України вирок складається і підписується суддями в нарадчій кімнаті; виправлення у вироку повинні бути застережені і підписані всіма суддями в нарадчій кімнаті до проголошення вироку; після підписання вироку він проголошується у такому вигляді, як він був підписаний суддями. Постановлений по справі вирок не повинен містити суперечностей у викладенні мотивів прийнятого рішення.
Порушення цих вимог кримінально-процесуального закону відповідно до ч.1 ст. 370 КПК України визнаються істотними, оскільки перешкоджають суду постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.
Як убачається з матеріалів справи, суд порушив зазначені вище вимоги кримінально-процесуального закону.
Зокрема, у справі міститься вирок щодо ОСОБА_1, в якому на а.9 зазначено, що ОСОБА_1, завдаючи удар ножем ОСОБА_3, свідомо бажав настання наслідків своїх дій у виді смерті потерпілого, яка не настала з причин, що не залежали від волі підсудного. У той же час при прослуховуванні аудіозапису судового процесу, який фіксувався технічними засобами, встановлено, що на 22 хв. 45 сек. запису за 19.12.2006 року головуючий, проголошуючи вирок, проголосив, що ОСОБА_1, завдаючи удар ножем ОСОБА_3, свідомо допускав настання наслідків своїх дій. У копіях вироку, які були надіслані до прокуратури та в СІЗО для вручення засудженому ОСОБА_1 та приєднання до його особової справи, також зазначено на а.9 слово “допускав”.
Таким чином, встановлено, що після проголошення вироку і надіслання його копій сторонам по справі у вирок були внесені зміни, які не обумовлювались підписами всіх суддів у нарадчій кімнаті, і по суті усували допущені у вироку суперечності щодо виду умислу ОСОБА_1 (прямий чи непрямий) при вчиненні ним дій відносно потерпілого ОСОБА_3, що має істотне значення для встановлення правильності чи неправильності кваліфікації дій засудженого по обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 і ч.2 п. 8 ст. 115 КК України.
За таких обставин вирок суду щодо ОСОБА_1 не може бути визнаний законним і обґрунтованим і підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд у той же апеляційний суд в іншому складі суддів.
При новому судовому розгляді справи суду належить повно і всебічно дослідити всі обставини справи, наявні докази, перевірити доводи ОСОБА_1, які він висуває на свій захист, дати їм належну оцінку, правильно кваліфікувавши його дії, і постановити законний та обґрунтований вирок.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, і касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду міста Києва від 19 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1 - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Судді:
Міщенко С.М. Кліменко М.Р. Пекний С.Д.