19.12.2017 Справа № 363/4540/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2017 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

при секретарі ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгорода цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа – ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, вказавши, що 02 липня 2013 року між ним та відповідачем, було укладено договір позики, відповідно до умов якого позивач передає у власність ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 860 000,00 грн., а остання зобов’язується повернути позивачу позику в строк до 11 листопада 2013 р. Зазначив, що підписуючи вказаний договір позики від 02.07.2013 року між ними було досягнуто згоди та обумовлені всі істотні умови щодо укладення договору позики грошей. Волевиявлення відповідача на укладання договору позики та фактичне отримання предмету позики - грошей в сумі 860 000,00 грн. підтверджується її підписом в договорі позики. Станом на 30 вересня 2015 року грошові кошти відповідач не повернув, у зв’язку із чим був змушений звернутися до суду за для захисту своїх прав та просив стягнути на його користь суму боргу в розмірі 1 542 980, 07 грн., яка складається з основного боргу в сумі – 860 000, 00 грн., з інфляційних витрат в сумі – 634 348, 84 грн. та 3% річних у сумі 48 631, 23 грн. А також просив стягнути судові витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 5000 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 6 090, 00 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та надав аналогічні пояснення викладеним у позові. В подальшому позивач та його представник в судове засідання не з’явились, останній подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказавши що ОСОБА_4 підписала договір без передачі грошей та під психологічним тиском. Крім того, наголосив, що відповідач не зобов’язана, та не повинна доказувати ті обставини, на які вона посилаються у свої запереченнях. В подальшому до суду не заявились, відповідач подала до суду додаткові письмові пояснення в яких зазначила, що гроші в борг вона брала, а договір позики погрожуючи її змусили підписати двоє незнайомих їй чоловіків. Зазначила, що у неї навіть не було із собою паспорта та ідентифікаційного коду, але навіть це не зупинило нотаріуса, у зв’язку із чим просила у задоволенні позову відмовити.

Третя особа та його представник в судове засідання не з’явилися, про місце день та час розгляду справи представник був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка, яка знаходиться в матеріалах справи. 22.11.2017 року представник будучи присутні в судовому засіданні проти позову заперечував.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 02 липня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, було укладено договір позики, відповідно до умов якого позивач передає у власність ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 860 000,00 грн., а ОСОБА_4 зобов’язується повернути ОСОБА_3 позику та проценти в строк до 11 листопада 2013 року. Згідно п. 2 даного договору грошові кошти у сумі 860 000, 00 грн. ОСОБА_4 одержала до підписання цього договору, а підписання договору ОСОБА_4 підтверджує факт одержання від ОСОБА_3 позики (а.с. 5-6).

Відповідно до ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою ст. 206 цього Кодексу.

Згідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.  

Через неналежне виконання своїх зобов’язань, станом на 30.09.2015 року сума позики відповідачем не повернуті та виникла заборгованість у сумі 860 000, 00 гривень.

Крім того, відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати за договором позики від 02.07.2013 року за період з 12.11.2013 року по 30.09.2015 року становлять 634 348 гривень 84 копійки.

Компенсація 3% річних за прострочення зобов’язання складає 48 631 гривень 23 копійки.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Посилання відповідача в письмових пояснення на те, що договір підписати її змусили та те, що нотаріус посвідчила договір без її паспорта та ідентифікаційного номеру зазначається наступне.

Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Під час судового засідання судом неодноразово роз’яснювались вимоги ст. 60 ЦПК України в редакції, яка діяла на час розгляду справи, а саме що, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Проте, жодних доказів, на спростування своєї позиції відповідачем суду не надано, як і не надано доказів, що договір позики був посвідчений у нотаріуса, а не в простій письмовій формі, як вбачається з матеріалів справи.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

В порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконав.

У зв’язку з тим, що в порушення вимог договору відповідач належним чином не виконує свої зобов’язання, з ОСОБА_4 підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 860 000,00 грн., сума інфляційних витрат в розмірі 634 348, 84 грн., компенсація 3 % річних у сумі 48 631, 23 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 5000, 00 гривень судом зазначається наступне.

З договору про надання правової допомоги від 20.09.2015 року № 20/09-2015 вбачається, що адвокат ОСОБА_6, діючи на підставі свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю № 164/н, з однієї сторони та ОСОБА_3 з другої сторони уклали, цей договір, згідно умов якого адвокат зобов’язався на заборгованості за договором позики. Гонорар адвоката за надання правової допомоги складає 5000, 00 грн. (а.с. 8).

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 84 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно акту приймання виконаних робіт від 30.09.2015 року та квитанції до прибуткового касового ордеру вбачається, що адвокату ОСОБА_6 за визначений договором про надання правової допомоги обсяг робіт ОСОБА_3 оплачено гонорар в сумі 5000, 00 грн. (а.с. 9).

За таких обставин позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Позивачем сплачено судовий збір в сумі 6 090, 00 грн.

Таким чином, з відповідача по справі на користь позивача підлягає до стягнення сума витрат понесених позивачем по справі, а саме: витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 090, 00 гривень.

Крім того, судом звертається увага на те, що відповідач та третя особа всупереч вимогам статті 44 ЦПК України зловживаючи своїми процесуальними права неодноразово подавали апеляційні скарги на ухвалу суду про відкриття провадження від 29.10.2015 року, за для затягування строків розгляду справи. В подальшому, без зазначення поважності причин не явки, до суду не з’явилися, будучи належним чином повідомлені, про що свідчить розписка в матеріалах справи (а.с. 229). Хоча судом і зверталась увага сторін по справі на добросовісне здійснення своїх процесуальних прав.

Керуючись ст.ст. 202, 207-208, 526, 527, 530, 545, 625, 1046-1050, ЦК України, ст. ст. 12, 13, 44, 133, 137, 141, 258, 263- 265, 268, 352- 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, суму заборгованості у розмірі 860 000 (вісімсот шістдесят тисяч) гривень, сума інфляційних витрат в розмірі 634 348 (шістсот тридцять чотири тисячі, триста сорок вісім) гривень 84 копійки, сум 3 % річних у розмірі 48 631 (сорок вісім тисяч шістсот тридцять одну) гривню 23 копійки.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний номер 2842400298сплачені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п’ять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, суму сплаченого судового збору у розмірі 6 090 (шість тисяч дев’яносто) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (03.10.2017) до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя                                                                                              І.Ю. Котлярова