Справа № 22 ц- 304 Головуючий 1 інстанції - Олещенко Л.Б.
Категорія -5 Доповідач-Бабенко П.М.
РІШЕННЯ іменем України
30 січня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого - Пономарьової О.М. суддів: Бабенка П.М.,Бондаренко Л.І. при секретарі- Баранові В.В.
за участю представника позивача ОСОБА_4 відповідача ОСОБА_2 представника відповідача ОСОБА_5, представника третьої особи Пономарьової С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання недійсною угоди купівлі продажу земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2005 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу Державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції м.Донецька про визнання права власності на земельну ділянку НОМЕР_1 плошею 0.0873 га , розташованої на території садового товариства „Спорт" м.Донецька та зняття арешту на вказану ділянку, зобов'язати ТОВ „Земельне управління в м.Донецьку" видати акт про право власності на вказану земельну ділянку.
В жовтні 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду з додатковим позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,в якому позовні вимоги змінив, просив визнати право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0.0873 га в садовому товаристві „Спорт" м.Донецька за ОСОБА_6 та зобов'язати ТОВ „Земельне управління в м.Донецьку" видати державний акт про право власності на вказану земельну ділянку.
На обґрунтування позову послався на те, що придбав згідно договору купівлі-продажу від 31.03.05 року у свого батька ОСОБА_2 вказану земельну ділянку на ім'я свого неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Для реєстрації договору купівлі-продажу він звернувся до ТОВ „Земельне управління в м.Донецьку", але йому повідомлено, що роботи по оформленню документів призупинено, оскільки у них на виконанні знаходиться виконавчий лист на примусове стягнення з вказаного відповідача суми боргу 22 098, 29 грн.
Оскільки на момент укладення договору купівлі- продажу ніяких правових перешкод не існувало, заборони на відчуження земельної ділянки не було, угода відповідає нормам чинного законодавства.
ОСОБА_3 звернувся у вересні 2005 року звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 31.03.05 року недійсним.
Зазначив,що 19.05.04 року за рішенням Кіровського районного суду м.Донецька стягнуто з ОСОБА_2 на його користь борг в сумі 22 098, 29 грн.,яке боржником добровільно не виконане. У зв'язку з вказаним на все майно боржника ДВС Кіровського району м.Донецька накладено арешт постановою від 07.12.04 року, проведено опис та арешт майна боржника, в тому числі в садовому товаристві „Спорт".
ОСОБА_2 з метою уникнення від сплати боргу 31.03.05 року уклав договір купівлі-продажу, провівши відчуження своєму малолітньому онуку ОСОБА_6. Вважаючи цю угоду фіктивною, яка порушує його права, просив задовольнити його позов.
Рішенням Ленінського районного суду м.Донецька від 17 жовтня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 його судові витрати в сумі 5100 грн.
З вказаним рішенням суду не погодився представник позивача за первинним позовом ОСОБА_4.
В апеляційній скарзі він просить скасувати вказане рішення суду ,ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов, та відмовити в задоволенні зустрічного позову , посилаючись на те ,що при ухваленні рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права .
Зазначив, що згідно витягу з Єдиного реєстру про заборону відчуження об'єктів нерухомого майна та довідки Донецької регіональної філії ДП „ Центр державного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам" на момент укладення вказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки не було. ОСОБА_2 не було відомо про накладення арешту на його майно, постанову ДВС про накладення арешту на майно він не отримував.
Також зазначив що висновки суду про те, що даний договір укладений для видимості, з метою запобігти зверненню стягнення на майно боржника не відповідають встановленим обставинам справи, з яких убачається, що боржник ще у 2003 році звертався в садове товариство з заявою про переоформлення земельної ділянки на ім'я свого онука, а 14 січня 2005 року рішенням товариства постановлено закріпити земельну ділянку за онуком.
В судовому засіданні представник позивача та відповідач за первинним позовом доводи апеляційної скарги підтримали.
Представник позивача за зустрічним позовом та представник третьої особи просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, зазначивши, що рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи ,перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає ,що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду частково скасувати з ухваленням нового рішення з наступних підстав:
Відповідно до вимог ст..213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч.З ст.334 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Згідно із ч. 5 ст. 203, ч.1 ст. 215 , ч.1 ст.328, ст. 234 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 статті 203 Цього Кодексу.
Відповідно до п. „а" ч.1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами .
Судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка НОМЕР_1 площею 0.0873 га в садовому товаристві „Спорт" до 31.03.05 року належала на праві власності ОСОБА_2 згідно державному акту від 26 січня 2004 року.
31.03.05 року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_1,який діяв в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, нотаріально засвідчений договір купівлі -продажу спірної земельної ділянки вартістю 1773,29 грн., згідно якому власником земельної ділянки став неповнолітній ОСОБА_6
За рішенням Кіровського районного суду м.Донецька від 19 травня 2004 року з ОСОБА_2 на користь позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 стягнута сума боргу - 22098,29 грн., це рішення знаходиться на виконанні в відділі ДВС Кіровського району м.Донецька.
Також судом встановлено, що постановою вказаного відділу ДВС від 07.12.04 року звернено стягнення на майно ОСОБА_2, яку направлено до 4 Державної нотаріальної контори м.Донецька,а 15.12.04 року в Єдиний державний реєстр була занесена заборона на відчуження майна ОСОБА_2 31.03.05 року відділом ДВС проведено опис та арешт майна ОСОБА_2, копію якого він одержав ,але в цей же день 31.03.05 року він уклав фіктивний договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки , без реального настання правових наслідків ,зумовлених ним , оскільки після укладення вказаного договору ОСОБА_2 продовжував користуватись земельною ділянкою, сплачував членські внески в СТ „Спорт"
Таким чином судом першої інстанції встановлено, що спірний договір купівлі-продажу вчинено без наміру створення правових наслідків ,обумовлених ним, не спрямований на виникнення зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків сторін, що уклали його. Вказаною спірною угодою зачіпаються справа ОСОБА_3, оскільки вона укладена для видимості ,з метою запобігти зверненню стягнення на майно ОСОБА_2, як боржника.
Також судом встановлено, що оскільки вказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідчено нотаріально, відповідно до вимог законодавства право власності на неї виникло у неповнолітнього ОСОБА_6 з моменту його посвідчення, тому вимоги ОСОБА_1 про визнання за неповнолітнім права власності на вказану земельну ділянку на підставі ще й рішення суду не ґрунтуються на законі і в їх задоволенні відмовлено.
Висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1. про визнання за його неповнолітнім сином ОСОБА_6 права власності на земельну ділянку за рішенням суду є правильними, оскільки відповідають вимогам матеріального закону та встановленим обставинам справи.
Але висновки суду про те, що вказаний спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки є фіктивним, без наміру створення правових наслідків, таким ,що укладений з метою уникнути звернення стягнення на майно не відповідають обставинам справи.
Суд не врахував, що укладення правочину з метою уникнення звернення стягнення на майно є підставою для застосування ст.234 ЦК України лише за умови, що буде доведено, що правочин вчинено без наміру створення правових наслідків.
Але ж оспорюваного договору купівлі-продажу убачається, що право власності на спірну земельну ділянку набув неповнолітній ОСОБА_6 з моменту посвідчення цього правочину нотаріально. Правовими наслідками цього правочину є перехід права на майно від ОСОБА_2 до онука ОСОБА_6
На обґрунтування своїх висновків суд послався на постанову ДВС про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_2 , на акт опису та арешту майна та на витяг з Єдиного реєстру про заборону відчуження об'єктів нерухомого майна.
Але суд не звернув уваги на те ,що в постаноні відділу ДВС та в акті опису та арешту майна не зазначено, що саме на земельну ділянку накладено арешт та заборонено її відчуження, а згідно витягу з Єдиного реєстру та довідки Донецької філії державного земельного кадастру на момент укладення договору купівлі-продажу майно ОСОБА_2 ( в тому числі земельна ділянка) також під забороною відчуження не було. Згідно витягу з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна від 15.12.04 року зазначена заборона на відчуження нерухомого майна іншої особи ,прізвище якої - ОСОБА_7,а відповідача прізвище - ОСОБА_2.( а.с. 57, 58, 60 ,71 ,72,76,95 ).
Ці обставини підтверджені і постановою прокуратури Кіровського району м.Донецька від 23.05.05 року ,яку суд не прийняв до уваги, а також довідкою нотаріуса про те,що станом на 31.03.05 року відчуження земельної ділянки під забороною не перебувало. ( а.с. 58,79,96).
Посилаючись на обґрунтування своїх висновків про фіктивність оспорюваного договору на пояснення свідка ОСОБА_8,суд не врахував, що цей свідок підтвердив лише той факт, що ОСОБА_2 продовжував після укладення договору користуватись земельною ділянкою та сплатив членські внески,а не фіктивність укладеного договору.
А та обставина , що ОСОБА_2 після укладення договору користувався земельною ділянкою, сплачував членські внески сама по собі не свідчить про те, що вказаний правочин не виконаний, є фіктивним ,з метою ухилення від звернення стягнення на майно . Крім того, суд не врахував ,що він та інші сторони договору є близькими родичами і за погодженням можуть користуватись цією ділянкою.
Висновки суду про фіктивність договору купівлі-продажу також спростовуються тим фактом, що ОСОБА_2 мав намір передати у власність земельну ділянку своєму онуку ОСОБА_6 ще 10.01.04 року, про що свідчить його заява в СТ „Спорт", протокол засідання правління СТ „Спорт" НОМЕР_2 від 14.01.04 року , протокол загальних зборів СТ „Спорт" від 16 травня 2004 року ,а підтверджено поясненнями свідка ОСОБА_8, але суд на це уваги і не надав оцінки вказаним доказам.( а.с. 80, 170, 204 ).
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки укладено з дотриманням вимог законодавства, підстави вважати його фіктивним з метою приховання майна від звернення на нього стягнення відсутні, висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи ,які зроблені з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування цього рішення та ухвалення нового рішення.
Згідно листа ТОВ „ Земельне управління у м.Донецьку" призупинило роботи по виготовленню державного акта на право власності на спірну земельну ділянку НОМЕР_1 та відмовило у його видачі на ім'я ОСОБА_6 згідно з розпорядженням відділу ДВС про примусове стягнення з ОСОБА_2 суми боргу на користь ОСОБА_3( а.с.87-88).
Вказана відмова ТОВ є неправомірною, оскільки судом встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки відповідає вимогам законодавства, заборони на відчуження земельної ділянки на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки станом на 31.03.05 року не існувало.
Тому вимоги ОСОБА_1. про зобов'язання ТОВ „Земельне управління у м.Донецьку „ видати на ім'я ОСОБА_6 акт про право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 є обґрунтованим, які підлягає задоволенню.
За таких обставин апеляційний суд вважає за необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення суду в частині визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.03.05 року недійсним ,відмови в задоволенні позову ОСОБА_1. про зобов'язання ТОВ „ Земельне управління у м.Донецьку" та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судового збору скасувати , задовольнити позов ОСОБА_1. в частині зобов'язання видати йому державний акт на право власності на земельну ділянку , в решті рішення суду залишити без змін.
Керуючись ч.З ст.334 , . 5 ст. 203, ч.1 ст. 215 , ч. 1 ст.328, ст. 234 ЦК України, п. „а" ч.1 ст. 81 ЗК України ,ст.ст.303, п.2 ч.1 ст.307 , п.З ч.1 ст.309, 313-316 ЦПК України, апеляційний суд,-
ВИРІШИВ :
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 17 жовтня 2006 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки НОМЕР_1 яка розташована в садовому товаристві „Спорт" м. Донецька , відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1 про зобов'язання ТОВ „ Земельне управління у м.Донецьку" видати державний акт на право власності на земельну ділянку та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 51 грн. судового збору скасувати.
Зобов'язати ТОВ „ Земельне управління у м.Донецьку" видати ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_6 Державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 в Садовому товаристві „Спорт" м.Донецька.
В задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання недійсною угоди купівлі-продажу вказаної земельної ділянки відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту набрання ним законної сили.