Справа № 22ц -5248/2008 рік Головуючий першої інстанції Кротінов В.О.
Категорія: 21 Доповідач: Осипчук О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„14" серпня 2008 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Висоцької B.C.
суддів: Біляєвої О.М. Осипчук О.В.
при секретарі: Джевазі - Третьяковій С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, КП „Бюро технічної інвентаризації"" м. Донецька про зобов'язання звільнити нежиле приміщення, усунення перешкод у користуванні приміщенням, зобов'язання виключення з Єдиного реєстру, зобов'язання передати нежиле приміщення, визнання недійсним договору дарування і за зустрічними позовами ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі - продажу недійсним, визнання права власності на квартиру, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 21 травня 2008 року, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 21 травня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано частково недійсним договір дарування нежилого приміщення площею 101,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, укладений 04 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Зобов'язано ОСОБА_3 передати ОСОБА_2 все одержане за угодою.
В решті позовних вимог, а саме: зобов'язання ОСОБА_2 звільнити нежиле приміщення площею 101,1 кв.м., розташованого за адресою:, АДРЕСА_1, передачі нежилого приміщення площею 37,68 кв.м., усунення перешкод у користуванні цим приміщенням - відмовлено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 130 грн.
Справу за позовом ОСОБА_1 до КП „БП" м. Донецька про виключення з реєстру прав власника на нерухоме майно відомостей про ОСОБА_2 - закрито.
У задоволені зустрічних позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі - продажу вбудованого приміщення колишньої квартири АДРЕСА_1 площею 37,5 кв.м., укладеного між ТОВ „Галія" та ОСОБА_6 05 серпня 1998 року та про визнання дійсним договору купівлі - продажу вказаного приміщення між ТОВ „Галія" та
ОСОБА_7 і визнання права власності за ОСОБА_4 на це приміщення - відмовлено.
Не погоджуючись частково з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині щодо відмови в задоволені її позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_2 звільнити нежиле приміщення площею 101,1 кв. м., передачі їй нежилого приміщення площею 37,68 кв.м., усунення перешкод у користуванні цим приміщенням і ухвалити нове рішення про їх задоволення.
В обґрунтування доводів скарги ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В решті рішення суду ніким із сторін не оскаржується.
В апеляційному суді представники ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та ОСОБА_8 підтримали доводи скарги в повному обсязі, пояснивши при цьому, що позивачка в позовній заяві просила усунути перешкоди в користуванні належним їй приміщенням у вигляді двері. При цьому позивачкою та її представниками не уточнювалося яким саме шляхом необхідно усунути -вказану перешкоду, вони вважали, що це питання суд повинен розглянути на власний розсуд або це питання вирішував би державний виконавець при виконані судового рішення.' Відокремлення належного позивачці приміщення, як це було зазначено в рішенні апеляційного суду Донецької області від 20.03.2007 року, проведено не було.
Вимоги про зобов'язання ОСОБА_2 звільнити спірне приміщення грунтуються на тому, що він не є власником, а ухвала Ленінського районного суду м. Донецька від 21 травня 2007 року про заміну способу та порядку виконання рішення апеляційного суду Донецької області від 20.03.2007 року шляхом визнання ОСОБА_2 власником приміщення площею 101,1 кв.м. у будинку АДРЕСА_1, скасована ухвалою апеляційного суду Донецької області від 27 лютого 2008 року.
Представник ОСОБА_4 і ОСОБА_3 - ОСОБА_9 заперечувала проти скарги, просила рішення суду залишити без змін, пояснивши, що суд правильно прийшов до висновку про відмову в задоволені позову ОСОБА_1 в частині усунення перешкод, зобов'язання звільнення і передачі нежилого приміщення ОСОБА_2, оскільки позивачка на протязі всього часу розгляду справи так і не конкретизувала яким чином необхідно усунути перешкоди, ОСОБА_2 взагалі в цьому приміщенні не знаходиться і не користується ним.
Відповідач ОСОБА_2 до суду не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення присутніх осіб, показання свідків, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що 05.08.1998 року мати ОСОБА_1 - ОСОБА_6 правомірно придбала у ТОВ „Галія" нежиле приміщення № 39 площею 37,65 кв.м. в
АДРЕСА_1, яке знаходилось на одній площадці з нежилим приміщенням № 38 площею 37,1 кв.м. та № 37 площею 33,2 кв.м., власниками яких були ОСОБА_10 та ОСОБА_7
Внаслідок переобладнання та об"єднання вищевказаних приміщень, що належали ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 утворилося вбудоване нежиле приміщення площею 101,7 кв.м. Рішенням виконкому Ленінської районної в м. Донецьку ради від 12.09.2001 року затверджено акт прийняття в експлуатацію цього вбудованого нежилого приміщення площею 101,7 кв.м. та затверджені ідеальні долі співвласників.
20.01.2001 року ОСОБА_6 видала довіреність на ім."я ОСОБА_7, якою уповноважила останнього розпоряджатися (продавати, дарувати, обмінювати, заставляти, здавати в оренду, тощо) належним їй на праві власності 7/20 частин приміщення.
18 квітня 2002 року ОСОБА_6 померла, а 16 квітня 2003 року ОСОБА_7 діючи від імені ОСОБА_6 за наданою нею в 2001 році довіреністю подарував ОСОБА_4 приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальна площа якого складає 101,1 кв.м., яка потім через представника подарувала це приміщення ОСОБА_2
• Рішенням апеляційного суду Донецької області від 20 березня 2007 року договір дарування від 10.10.2003 року, за яким ОСОБА_4 подарувала приміщення площею 101 у! кв.м. по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 визнано удаваною угодою, такою, що прикриває договір купівлі - продажу цього приміщення між тими ж особами, визнано цей договір купівлі - продажу недійсним і зобов'язано сторін повернути одна одній все одержане за угодою.
Визнано недійсним договір дарування від 16.04.2003 року, укладений між дарувателями ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_7 з одного боку та обдарованою ОСОБА_4 з іншого.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на нежиле приміщення загальною площею 37,65 кв.м. по АДРЕСА_1, що належало її матері ОСОБА_6 на підставі договору купівлі - продажу від 05 серпня 1998 року.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Донецька від 21 травня 2007 року заява ОСОБА_4 про заміну способу і порядку виконання рішення апеляційного суду Донецької області від 20.03.2007 року задоволена. Змінено порядок та спосіб виконання вказаного рішення шляхом визнання ОСОБА_2 власником приміщення площею 101,1 кв.м. у будинку АДРЕСА_1.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 27 лютого 2008 року ухвала Ленінського районного суду м. Донецька від 21.05.2007 року скасована, відмовлено ОСОБА_4 у задоволені заяви про зміну способу та порядку виконання рішення апеляційного суду Донецької області від 20.03.2007 року.
04 вересня 2007 року ОСОБА_2 подарував нежиле приміщення площею 101,1 кв.м. своїй дружині ОСОБА_3
Відмовляючи в задоволені позову в частині зобов'язання звільнити та передати нежиле приміщення, суд першої інстанції виходив з того, що належне позивачці приміщення не відокремлювалося, не перевірялася технічна можливість переобладнання всього приміщення у окремі з виділом ОСОБА_1 її площі, позовні вимоги в цій частині не заявлялися, а суд розглядає справу тільки в межах позовних вимог. Обґрунтовуючи відмову в задоволені позову в частині усунення перешкод користування приміщенням, суд виходив з того, що позивачка та її представники не вказали які конкретно перешкоди існують і яким чином їх треба усунути.
Апеляційний суд вважає за можливе погодитися з висновками суду в цій частині рішення, яка є предметом оскарження.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За вказаних обставин, з урахуванням позиції сторони позивачки щодо її позовних вимог, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про відмову в задоволені позову в тій частині, що є предметом оскарження.
При розгляді справи в апеляційному суді ОСОБА_1 подала клопотання про уточнення позовних вимог в частині усунення перешкод в користуванні приміщенням і просила задовольнити її позов і усунути перешкоди у вигляді двері, яка встановлена на вході в приміщення шляхом спилювання та демонтажу дверних навісів, а також замків.
Апеляційний суд не можу прийняти до уваги вказане клопотання позивачки, оскільки відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої ,- інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції:
Судом апеляційної інстанції було задоволено клопотання ОСОБА_1 про виклик свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_5, але їх пояснення в суді апеляційної інстанції не спростовують висновків суду про відмову в задоволені позову в частині усунення перешкод в користуванні спірним приміщенням.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України вірно дійшов висновку про відмову в задоволені позову в частині, яка оскаржується і у апеляційного суду немає підстав для його скасування в цій частині.
Оскільки апеляційний суд погоджується з оскаржуваною частиною судового рішення, то відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нежиле приміщення, яке подане нею 12.08.2008 року до апеляційного суду.
Доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються, оскільки не спростовують висновків суду і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до помилкового судового рішення.
Керуючись ст.ст. 307,308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 21 травня 2008 року в частині відмови в задоволені позову ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_2 звільнити нежиле приміщення площею 101,1 кв.м.. розташованого за адресою: АДРЕСА_1; передачі нежилого
приміщення площею 37,68 кв.м., усунення перешкод у користуванні цим приміщенням -залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.