Справа 5120 Голов, в 1 інстанц. Березкіна О.В.

Категорія 32 Доповідач Зубова Л.М.

Ухвала Іменем України

12 серпня 2008 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуюча суддя Зубова Л.М. судці Будулуца М.С., Барсукова О.І. секретар Андрусішина М.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом
ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України в
м. Єнакієве ( далі -Фонд) 

про відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою відповідача

на рішення Єнакіївського міського суду м від 6 червня 2008 року .

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, представника Фонду ОСОБА_2, перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд, -

встановив:

Рішенням Єнакіївського міського суду м від 6 червня 2008 року позов задоволений частково, з відповідача на користь позивача відшкодовано 10500 грн. моральної шкоди , заявданої при виконанні трудових обов 'язків, з чим не погодився відповідач і у апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неналежну оцінку з боку суду фактичних обставин справи, неправильне застовування норм матеріального і процесуального права, вважав, що позивач не надав доказів завдання йому моральної шкоди.

Апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповіднго до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному , об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин , що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інші обставини, які мають значення для вирішення справі.

Згідно ст. 2, 3, 34 Закону України „ Про загальнообо'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року № 1105-Х ІУ держава гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні нещасного випадку на виробництві у вигляді страхових виплат потерпілим, які застраховані від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

З рішення Конституційного Суду України у справі за конституційном зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградскькій області від 27 січня 2004 року видно, що встановлення Законом обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати моральну шкоду, є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (п. 3. 2).

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди» оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Згідно ст. 12 Закону України « Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року з наступними змінами , п. 11 «Правил відшкодування власником підприємства , установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року відшкодування моральної школи провадиться власником , якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат у працівника , порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Розрішаючи спір, суд 1 інстанції правильно визначився з характером правовідносин, вірно застосував Закон України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворюня, які спричинили втрату працездатності" встновив та з цього виходив , що за висновком МСЕК від 30.08.2000 року позивачеві встановлено 25% втрати професійної працездатності , за висновком МСЕК від 22.12.2005 року встановлено 35% втрати професійної працездатності вперше по другому професійному захворюванню і підтверджено 25 % втрати працездатності по першому професійному захворюванню - у сукупності 60% втрати працездатності.

За вказаних обставин сду 1 інстанції дійшов підставного висновку, що право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду виникло у позивача лише по

професійному захворюванню, що потягло втрату працездатності на 35%. Оскільки втрата працездатності на 25% підтверджена висновком МСЕК від 30.08.2000 року та в цій частині вимог виникли правовідносини , що врегульовані Законом України " Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року № 2694 -XI1, яким вперше була передбачена можливість відшкодування моральної шкоди за рахунок власника підприємства або уповноваженого ним органу , то суд 1 інстанції при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди підставно виходив з 35% втрати працездатності , принципів виваженості та розумності , кокретних обставин справи та визначив для відшкодування 10500 грн,, відмовивши у задоволенні решти позову( позов заявлено про відшкодування 40 000 грн ).

Доводи апелянта про недоведеність позову спростовані сукупністю досліджених судом 1 інстанції узгоджених між собою доказів - пояснень позивача , висновками МСЕК ( а.с.9) , актом розслідування профзахворювання від 28.11.2005 року ( а.с7), згідно яких втрату працездатності позивачеві втановлено безстроково, внаслідок ушкодження здоров'я він став інвалідом 3 групи, змушений постійно лікуватися, що вцілому негативно відбивається на фізичному і психологічному стані потерпілого.

Не мають правового значення доводи відповідача про неврахування судом 1 інстанції змін до Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворюння, які спричинили втрату працездатності» про зупинення дії закону на підставі бюджетного законодавства та про припинення з 1.01.2008 року відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві за рахунок Фонду , оскільки право на відшкодування моральної шкоди у потерпілого виникло в період чинності редакції закону , яка передбачала таке право .

З урахуванням викладеного не впливають на правильність рішення суду доводи апелянта про необхідінсть покладення обов'язку про відшкодуванню шкоди на роботодавця.

Керуючись ст. 308 ЦПК України , апеляційний суд ,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Єнакіївського міського суду м від 6 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення .