ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/194 27.11.09

За позовом Дочірнього підприємства  «Теплоенергоцентраль»Товариства з обмеженою відповідальністю «Високі енергетичні технології»

до Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

про спонукання до укладення договорів на поставку природного газу для вироблення теплової енергії на потреби установ та організацій, що фінансуються  з державного бюджету на 2009 рік та для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання на 2009 рік

Суддя  Спичак О.М.                                                                                                                                                 

Представники сторін:

від позивача:       Голубовський В.Є. –дов. № б/н від 30.10.2009 року;

від відповідача :  Мацегорін А.О. –дов. № 197/10 від 26.12.2008 року;

  ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

  Дочірнє підприємство «Теплоенергоцентраль» Товариства з обмеженою відповідальністю «Високі енергетичні технології»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про спонукання до укладення договорів на поставку природного газу для вироблення теплової енергії на потреби установ та організацій, що фінансуються  з державного бюджету на 2009 рік та для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання на 2009 рік.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства відмовляється від укладення договорів на поставку природного газу для вироблення теплової енергії на потреби установ та організацій, що фінансуються  з державного бюджету на 2009 рік та для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання на 2009 рік.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2009 р. порушено провадження у справі № 37/194, розгляд справи було призначено на 28.04.2009 року о 16-20.

Представники позивача в судове засідання 28.04.2009 року не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі не виконав, проте на адресу суд надіслав телеграму, в якій просив відкласти розгляд справи, в зв’язку з неможливістю прийняти участь в її розгляді.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.04.2009 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в позові в повному обсязі, посилаючись на те, що в силу фундаментального принципу свободи договору у цивільному і господарському праві, закріпленого на законодавчому рівні, ДК «Газ України»не може бути зобов'язано укласти договір на постачання природного газу з ДП «Теплоенергоцентраль»ТОВ «Високі енергетичні технології». ДК «Газ України»не є монополістом в сфері постачання природного газу для потреб населення, адже ці потреби задовольняються як ДК «Газ України», ВАТ «Укрнафта», ДП «Газ - Тепло»НАК «Надра України»так і іншими господарськими товариствами, а тому Відповідач не може бути зобов'язаний органами державної влади, в тому числі судом, укласти договір на постачання природного газу з позивачем. Постанова Кабінету Міністрів України № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом»не тільки не містить прямої вказівки виключно ДК «Газ України»укладати договори на постачання природного газу, але й встановлює, що Відповідач не є єдиним підприємством яке реалізує цей газ на території України. Враховуючи вимоги постанови КМУ від 27.12.2001 року № 1729, указу Президента України від 03.10.2008 р. № 905/2008 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 26 вересня 2008 року «Про хід виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 1 лютого 2008 року «Про заходи щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та ситуації на ринку природного газу», наказу НАК «Нафтогаз України»від 20.10.2008 року № 417 «Про дисципліну газопостачання»та наявності боргу ДП «Теплоенергоцентраль»ТОВ «Високі енергетичні технології»з оплати природного газу у ДК «Газ України»відсутні підстави для укладання договору поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів з ДП «Теплоенергоцентраль»ТОВ «Високі енергетичні технології»на 2009 рік. Відносно доводів позивача про обов'язок відповідача укласти договір на підстав ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»відповідач зазначає, що положення Закону України «Про захист економічної конкуренції»не містять обов'язку постачальника газу укладати договір із споживачем, навіть якщо припустити, що він є монополістом у своїй галузі господарства, що є тільки припущенням позивача по відношенню до відповідача. Враховуючи вищевикладене, відповідач зазначає, що запропонований позивачем договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного не заснований не державному замовлені, його укладання не є обов'язковим для суб'єктів господарювання, не існує прямої вказівки закону, в тому числі і в постанові КМУ №1729 «Про забезпечення споживачів природним газом», щодо обов'язковості укладення таких договорів, ДК «Газ України»вважає позовні вимоги ДП «Теплоенергоцентраль»ТОВ «Високі енергетичні технології»необґрунтованими, такими, що суперечать нормам чинного законодавства та не підлягають задоволенню.

У зв’язку з неявкою представника позивача, ухвалою суду від 28.04.2009 року розгляд справи відкладено на 26.05.2009 року.

За Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 18.05.2009р. № 01-1/514 справу № 37/194 передано для розгляду судді Спичаку О.М. у зв’язку із призначенням судді Кондратової І.Д. суддею Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 19.05.2009 року справу прийнято до свого провадження та призначено її розгляд на 09.06.2009 року.

В судовому засіданні 09.06.2009 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору та додаткові документи по справі.

Представник відповідача надав усні заперечення на позов.

В судовому засіданні на підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 10.07.2009 року.

В судове засідання 10.07.2009 року представник позивача не з'явився, однак на адресу суду надав клопотання про відкладення розгляду  справи.

Представник відповідача надав усні пояснення по справі.

Крім того, в судовому засіданні 10.07.2009 року судом було задоволено подане сторонами клопотання про продовження строків вирішення спору.

У зв’язку з неявкою представника позивача в судове засідання розгляд справи було відкладено на 28.08.2009 року.

У судовому засіданні 28.08.2009 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 21.09.2009 року.

Відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору.

У судовому засіданні 21.09.2009 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 09.10.2009 року.

В судове засідання 09.10.2009 року представник позивача не з'явився,  проте надіслав телеграму про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.10.2009 року надав усні пояснення по суті спору.

У зв’язку з неявкою представника позивача, ухвалою суду від 09.10.2009 року розгляд справи відкладено на 02.11.2009 року.

02.11.2009 року представник позивача через канцелярію Господарського суду м. Києва подав заяву про колегіальний розгляд справи.

Ухвалою Заступника Голови Господарського суду м. Києва № 37/194 від 04.11.2009 року подане клопотання Дочірнього підприємства «Теплоенергоцентраль» ТОВ «Високі енергетичні технології»залишене без задоволення.

Матеріали справи були повернуті судді Спичаку О.М. для подальшого розгляду.

Ухвалою від 05.11.2009 року розгляд справи було призначено на 27.11.2009 року.

В судовому засіданні 27.11.2009 року представник позивача подав письмові пояснення до позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.11.2009 року подав доповнення до відзиву на позовну заяву, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 27.11.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін,  Господарський суд міста Києва, -

 ВСТАНОВИВ:

  Дочірнє підприємство «Теплоенергоцентраль» Товариства  з обмеженою відповідальністю «Високі енергетичні технології»(далі –позивач) звернулось з позовом до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі - відповідач) з вимогою про спонукання до укладення договорів на поставку природного газу для вироблення теплової енергії на потреби установ та організацій, що фінансуються  з державного бюджету на 2009 рік та для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання на 2009 рік.

Позивач в своїх поясненнях стверджує, що відповідач відмовляється від укладення договорів на поставку природного газу для вироблення теплової енергії на потреби установ та організацій, що фінансуються  з державного бюджету на 2009 рік та для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання на 2009 рік.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укласти відповідний договір на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1729 "Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом", однак, відповідач відповіді на звернення не надав. При цьому, направлені відповідачу 13.10.2008р. проекти договорів, ним не підписані та повернуті.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач зобов’язаний укласти вищезазначені Договори на підставі Закону України «Про захист економічної конкуренції», так як останній є монополістом в сфері постачання природного газу позивачу.

Відповідач в свою чергу проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що у нього відсутній обов’язок укладати відповідні договори у запропонованій позивачем редакції, так як вищевказані договори не засновані на державному замовленні, і він не є монополістом.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до Указів Президента України від 03.10.2008р. № 905/2008 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 26.09.2008р. "Про хід виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 01.02.2008р. "Про заходи щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та ситуації на ринку природного газу" та стан переговорів щодо умов імпорту російського природного газу для українських споживачів" Кабінет Міністрів України зобов’язано забезпечити недопущення відновлення постачання НАК "Нафтогаз України" та ДК "Укртрансгаз", ДК "Газ України", обласним підприємствам з газопостачання та газифікації газопостачання суб’єктам господарювання, які виробляють теплову енергію, до повного погашення заборгованості за спожитий цими підприємствами протягом опалювального сезону 2007 –2008 років природний газ і послуги з його транспортування, постачання та надання ними передплати або безумовної та безвідкличної банківської гарантії щодо повної та вчасної оплати природного газу та послуг з його транспортування та постачання протягом опалювального сезону 2008 –2009 років.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 174 Господарського суду України однією з підстав виникнення господарських зобов’язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків, серед яких вказано й договори, визначено також ст. 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України господарсько-договірними зобов’язаннями є майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і не господарюючими суб’єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів. Частиною 7 цієї статті передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положення аналогічного змісту містяться й у ч. 2 ст. 180 Господарському кодексі України. Пунктом 8 цієї ж статті визначено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт), повинна бути повною і безумовною (ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України).

Порядок укладення договорів, що породжують майново-господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання, регулюється Господарським кодексом України.

Виходячи зі змісту глави 20 Господарського кодексу України, в основу формування договірних зобов’язань покладений принцип вільного волевиявлення, відповідно до якого вирішення судом неврегульованих умов, що виникли при укладенні договору, можливо лише за спільною згодою всіх сторін.

Частиною 3 ст. 179 Господарського Кодексу України встановлено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України “Про захист економічної конкуренції” монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Абзацом 2 підп. 2 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1729 “Про забезпечення споживачів природним газом” реалізація природного газу для задоволення потреб установ і організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, котелень, установлених на дахові та прибудованих, здійснюється дочірньою компанією “Газ України” та Дочірнім підприємством “Газ-тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про природні монополії” суб'єкт природної монополії - суб'єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності (монопольне утворення), який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії; суміжний ринок - товарний ринок, що не перебуває у стані природної монополії, для суб'єктів якого реалізація вироблених товарів або використання товарів інших суб'єктів господарювання неможливе без безпосереднього використання товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій. Постачання природного газу та інших речовин, транспортування яких здійснюється трубопровідним транспортом відноситься до суміжних, що передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Вищезазначеними постановами не передбачено виключне право відповідача на постачання природного газу, а тому позивачем не доведено його монопольне становище на ринку постачання природного газу.

Крім того слід зазначити, що договори, які намагається укласти в судовому порядку позивач, не ґрунтуються на державному замовленні і жодний з наведених позивачем нормативно –правових актів не вказує на обов’язковість укладення чи виконання цих Договорів.

Відповідно до ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання забезпечується договором або законом. Отже, укладення договору може мати місце виключно за волею сторін.

Оскільки воля в однієї зі сторін відсутня, а обов’язковість укладення договору на його умовах позивачем не доведена, позовні вимоги на думку  господарського суду належним чином  не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Вищевикладена правова позиція підтверджується постановами Вищого господарського суду України по справах № 37/520 та № 37/521 від 25.08.2009 року.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд, –

 В И Р І Ш И В:

  1. В задоволені позову відмовити повністю.

 Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

  Суддя                                                                                           О.М. Спичак

  Дата підписання рішення

03.12.2009 року