Миколаївський окружний адміністративний суд
54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Миколаїв.
13.10.2009 р. № 2а - 4048/09/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складi суддi Єнтіної А.П., при секретарi –Гомонюк Є.Д.,
за участю представників:
від позивача: Янчук А.В., довіреність № 2261 від 23.07.2009 року
від відповідача: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомОСОБА_1., АДРЕСА_1
доУправління Держкомзему у м Миколаїв, пр. Миру, 34,Миколаїв,54034
пронадати умови для розроблення проекту землеустрою,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом до управління Держкомзему у м.Миколаєві (далі –Держкомзем) мотивуючи позовні вимоги тим, що отримавши дозвіл Миколаївської міської ради на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_2 діяла в межах закону, а саме порядку передбаченого Земельним кодексом України, але отримав відмову Держкомзему в наданні умов відведення земельної ділянки у власність для подальшого розроблення проекту землеустрою, яку вважає незаконною так як у вказаній відмові є посилання на Розпорядження КМУ №610-р від 10.04.2008р., а правовідносини з набуття громадянами права власності на землю не можуть бути регламентовані даним розпорядженням.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Представник управління Держкомзему у м.Миколаєві в судовому засіданні присутній не був, надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю на розсуд суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив.
Рішенням Миколаївської міської ради від 25.03.2009 року №33/36 ОСОБА_1. було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1000 кв.м. за рахунок земель ДП “Миколаївське лісове господарство” для будівництва індивідуального житлового будинку за адресою АДРЕСА_2
Згідно довідки Управління Держкомзему у місті Миколаїв від 12.10.2009р відповідно до відомостей Державної статистичної звітності земельна ділянка площею 2328,46 га, розташована за адресою АДРЕСА_2, знаходиться на праві постійного користування у Миколаївського лісгоспу, цільове призначення зазначеної земельної ділянки не мінялося.
Позивачем отримано висновок Державного підприємства “Миколаївське лісове господарство” № 346 від 28.03.2008р. “Про погодження на відведення земельної ділянки площею 0,10 га", згідно якого він не заперечував проти можливого відводу даної земельної ділянки.
Управлінням Держкомзему у місті Миколаєві листом від 18.06.2009 року позивачу було відмовлено у наданні умов відведення земельної ділянки у власність з посиланням на розпорядження КМУ від 10.04.2008р. №610-р.
Проаналізувавши діюче законодавство, суд дійшов висновку про незаконність дій відповідача зважаючи на наступне.
Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Порядок та умови набуття права власності на земельну ділянку встановлено Земельним кодексом України (далі ЗК України).
Враховуючи, що ЗК України не передбачено окремий порядок набуття прав на землю громадянами до спірних правовідносин слід застосовувати положення розділу IV Кодексу, що регулюють питання набуття права на землю.
Ст. 116 ЗК України встановила, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Земельна ділянка, про узгодження умов відведення якої клопотав позивач, відноситься до земель лісогосподарського призначення. Таким чином, надання у власність та зміна цільового призначення такої земельної ділянки здійснюється за правилами, встановленими Земельним кодексом України та Лісовим кодексом України.
Відповідач у своїй відмові посилається на розпорядження КМУ № 610-р.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від10.04.2008 р. № 610-р "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками" з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему зобов’язано до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.
Крім цього зазначені органи зобов’язані подати у триденний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції про внесення змін до Земельного та Лісового кодексів України стосовно удосконалення процедури розпорядження ділянками.
Статтею 27 Лісового кодексу України Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин:
1) забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісових відносин;
2) спрямовує та координує діяльність органів виконавчої влади щодо організації охорони, захисту, використання та відтворення лісів;
3) забезпечує розроблення та виконання загальнодержавних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;
4) затверджує державні програми з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;
5) передає у власність, надає в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності;
6) установлює порядок і нормативи плати за використання лісових ресурсів;
7) приймає рішення про обмеження або тимчасове припинення діяльності підприємств, установ та організацій у разі порушення ними природоохоронного та лісового законодавства;
8) вирішує інші питання у сфері лісових відносин відповідно до Конституції України та закону.
Діяльність Кабінету Міністрів України регулюється Конституцією України та Законом України "Про Кабінет Міністрів України".
На момент прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження КМУ № 610-р його діяльність регулювалась нормами Закону України "Про Кабінет Міністрів України" в редакції від 21 грудня 2006 року № 514-V (далі —Закон).
Огляд чинного законодавства свідчить про те, що Кабінету Міністрів України не надано повноважень зупиняти дії Законів України.
Таким чином, Кабінет Міністрів України приймаючи Розпорядження КМУ № 610-р фактично зупинив реалізацію наведених положень Лісового та Земельного кодексів України, тобто унеможливив реалізацію прав юридичних осіб та громадян на набуття прав на земельні ділянки.
Згідно із ст. 53 Закону, Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції та законів України видає постанови і розпорядження, обов'язкові для виконання. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Стаття 56 Закону передбачено, що постанови Кабінету Міністрів України, що визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше ніж з дня їх опублікування. Розпорядження Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття.
Розпорядження КМУ № 610-р за своєю правовою суттю є нормативним актом оскільки фактично розповсюджує свою дію на невизначено коло осіб, у тому числі фізичних осіб.
Таким чином, Кабінет Міністрів України також припустив порушення ст. 53 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", тобто діяв не у спосіб встановлений законами України.
Крім цього, Розпорядження КМУ № 610-р Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему зобов’язано зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері, тобто на невизначений час та до настання незрозумілої події, яка не може вважатися такою, що неминуче настане.
Також, Законами України дія норм Лісового та Земельного кодексів України в частині погодження органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища надання у власність та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок не зупинялась та іншим чином не припинялась.
У Розпорядженні КМУ №610 передбачено зупинення органам державної влади прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, що є також підставою для визнання незаконності його застосування відповідачем у даних правовідносинах з позивачем.
Позивачем питання зміни цільового призначення не вирішувалось –вчинялись лише дії по складанню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Статтею 57 Лісового кодексу України встановлено, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.
П. 4. ст. 20 Земельного кодексу України встановлено, що зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
З наведених норм вбачається, що надання у власність зацікавленим особам земельних ділянок лісогосподарського призначення при необхідності їх вилучення або зміни цільового призначення потребує прийняття відповідних рішень про надання у власність та зміну цільового призначення таких земельних ділянок з боку органів місцевого самоврядування та здійснюється цими органами за попереднім погодженням з територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища, а також з землекористувачем.
Таким чином, питання про зміну цільового призначення земельної ділянки вирішується одночасно із вирішенням питання про наданням земельної ділянки у власність, отже вже на підставі розробленого проекту відведення, саме під час складення якого отримуються погодження та висновки, передбачені ч. 6 ст. 20 ЗК України, ч. 3 ст. 57 Лісового кодексу України.
В силу викладеного суд вважає, що зміна цільового призначення вказаної земельної ділянки є компетенцією відповідного органу місцевого самоврядування і саме орган місцевого самоврядування при розгляді питання щодо надання позивачу у власність вказаної вище земельної ділянку має з’ясувати всі пов’язані з цим питання, в тому числі і питання зміни цільового призначення земель, компенсації витрат, вирішивши їх відповідно до вимог чинного законодавства.
З огляду на зазначене, відмова відповідача не може вважатися правомірною та законною, а порушене право підлягає відновленню відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.
З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 158, 161-163 КА України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити повністю.
Визнати дії Управління Держкомзему у м. Миколаєві стосовно відмови надання ОСОБА_1 умов відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, у власність для розроблення проекту землеустрою - незаконними.
Зобов'язати Управління Держкомзему у м. Миколаєві надати ОСОБА_1 умови відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, у власність для подальшого розроблення проекту землеустрою.
Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 держмито у сумі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 копійок).
Постанова суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 20-ти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, яка має бути подана протягом 10-ти днів з дня проголошення постанови, а разі складання постанови в повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАС України, з дня складання в повному обсязі.
Постанова складена в повному обсязі 16.10.2009 року
Суддя А. П. Єнтіна