КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2017 р. Справа№ 910/18602/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Верховця А.А.

Пантелієнка В.О.

при секретарі судового засідання Чміль Я.Є.

та представників:

від апелянта:Рубінс А.А. (дов. б/н від 26.04.2016);

інші учасники провадження у даній справі: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 27.10.2017

у справі № 910/18602/17 (Суддя Баранов Д.О.)

за заявою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція"

до Дочірнього підприємства "Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів "Фаворит-Плюс"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2017 у справі №910/18602/17 повернуто заявнику без розгляду заяву про порушення справи про банкрутство та додані до неї документи.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду першої інстанції, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 27.10.2017 у справі № 910/18602/17, справу передати на розгляд до місцевого господарського суду.

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" прийнято до свого провадження та призначено її розгляд на 29.11.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 було продовжено строк розгляду справи та відкладено її розгляд на 13.12.2017.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції 13.12.2017 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник боржника не з'явився. Про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцятиденного строку з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судова колегія обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника боржника, за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діяла з 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Повертаючи матеріали заяви Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" без розгляду за оскаржуваною ухвалою, місцевий господарський суд керувався ч. 1 ст. 15 Закону та обґрунтував судове рішення тим, що заявником не надано доказів неможливості списання коштів з рахунку боржника, зокрема, відсутній документ, що підтверджує факт закриття виконавчого провадження.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції апеляційний господарський суд не може погодитися, враховуючи наступне.

У ст. 10 Закону закріплено, що право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

Відповідно до ч. 3 названої статті справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Згідно з приписами ст. 11 Закону заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі. До заяви про порушення справи про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 15 Закону господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, якщо заявник-кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному частиною третьою статті 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.

Тобто, строк невиконання боржником грошового зобов'язання для визначення неплатоспроможності боржника починається з моменту відкриття виконавчого провадження.

Стаття 1071 Цивільного кодексу України визначає підстави списання грошових коштів з рахунка.

За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.

Виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачено у ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, за Законом факт безспірності вимог кредитора виникає з моменту, коли грошові вимоги кредитора підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема виконавчими.

При цьому, відповідно до приписів Закону такі вимоги повинні бути не виконані боржником протягом трьох місяців.

Відповідно і встановлений Законом тримісячний строк починає свій відлік після пред'явлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до абзацу 1, 8 ч. 1 ст. 1 Закону, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури;

неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 15 Закону неплатоспроможністю визнається неспроможність боржника задовольнити безспірні вимоги кредитора (кредиторів у розмірі не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для погашення строку - трьох місяців після відкриття виконавчого провадження.

Отже, така неспроможність це юридичний факт невиконання грошового зобов`язання протягом певного періоду, що вказує на можливу неспроможність боржника. Тому, відповідно до абз. 8 названої статті для визнання боржника неплатоспроможним не вимагається надавати докази невиконання боржником вимоги державного виконавця про добровільне (самостійне) виконання рішення, що передбачено ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" чи докази закриття відповідного виконавчого провадження за певних обставин.

Як вбачається зі змісту заяви Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" та доданих до неї документів, заявником ставиться питання про порушення справи про банкрутство Дочірнього підприємства "Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів "Фаворит-Плюс" з підстав виникнення у останнього заборгованості у розмірі 28 189 718,85 грн. (без урахування штрафних санкцій), що підтверджується копіями рішень господарського суду міста Києва від 31.01.2017 у справі № 910/5027/15-г, від 05.10.2015 у справі № 910/5800/15-г, від 06.07.2016 у справі № 910/8973/16, від 13.07.2016 у справі № 910/8972/16, від 27.07.2016 у справі № 910/8971/16 та постановами Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про відкриття виконавчих проваджень: ВП № 53865790 від 04.05.2017, ВП № 53221998 від 04.01.2017, ВП № 52275569 від 21.09.2016, ВП № 52355604 від 27.09.2016 та ВП № 53865670 від 04.05.2017, на підставі яких було відкрито виконавчі провадження, після чого минуло більше трьох місяців, проте заборгованість погашена не була.

Зважаючи на вищенаведені обставини та враховуючи вимоги Закону, колегія суддів вважає, що у даному випадку посилання суду першої інстанції, як на підставу повернення заяви без розгляду, на те, що заявником не надано доказів неможливості списання коштів з рахунку боржника, зокрема, відсутній документ, що підтверджує факт закриття виконавчого провадження є такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону, та оскаржувану ухвалу слід скасувати.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 16 Закону у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд, саме у підготовчому засіданні (а не на стадії вирішення питання про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство) перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 7 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

За таких обставин, аналізуючи положення чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала господарського суду міста Києва від 27.10.2017 у справі № 910/18602/17 - скасовуванню, а справа - направленню на розгляд до господарського суду м. Києва.

На підставі викладеного вище та, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 33, 34, 43, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" на ухвалу господарського суду м. Києва від 27.10.2017 у справі № 910/18602/17 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду м. Києва від 27.10.2017 у справі № 910/18602/17 скасувати.

3. Матеріали справи № 910/18602/17 передати на розгляд господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписаний 18.12.2017.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді А.А. Верховець

В.О. Пантелієнко