Справа № 22ц-92/09 Головуючий у суді 1-ї інстанції: Бондарчук В.В.
Категорія 5 Доповідач: Рафальська І.М.:
РІШЕННЯ
Іменем України
1 квітня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:
головуючого Рафальської І.М.. суддів Зарицької Г.В., Балашкевича С.В., при секретарі Сухоребрій Т.А., з участю представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до колективного виробничо-торговельного підприємства - фабрика „Трикотажниця" про виключення зі складу співвласників, визнання права власності на нежиле приміщення, зобов'язання проведення розрахунку шляхом виплати частини прибутку за апеляційною скаргою відповідача на рішення Корольовського райсуду м.Житомира від 4 листопада 2008 року,
встановила:
У червні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до колективного виробничо-торговельного підприємства - фабрика „Трикотажниця", у якому зазначала, що це підприємство було зареєстровано виконкомом Корольовської райради м.Житомира 6.04.1995р. за №50.
Засновниками даного підприємства виступили члени товариства покупців Житомирської фабрики „Індтрикотаж" після її приватизації /свідоцтво про власність № 89 від 28.12.1994р., видане регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області/ у кількості 259 осіб. Серед засновників є позивачка, що стверджується Установчим договором про створення згаданого підприємства.
Позивачка вказувала, що відповідно до Статуту підприємства, зареєстрованого 6.04.1995р., підприємство здійснює господарську діяльність від свого імені в інтересах членів трудового колективу на засадах повного госпрозрахунку, частина чистого прибутку від діяльності підприємства розподіляється пропорційно їх часткам у майні, кожен співвласник майна має право отримувати частину прибутку від діяльності підприємства, та на одержання своєї частки при звільненні з підприємства в грошовій чи натуральній формі.
Вона уклала договори купівлі-продажу часток статутного фонду відповідача з 31 співвласником підприємства на придбання в загальному частки статутного фонду підприємства у розмірі 12,968 відсотків. Дані угоди не оскаржені.
Крім того, 99 співвласників відповідача направили свої належно оформлені заяви до вищого органу підприємства, якими просили вивести їх зі складу засновників підприємства і передати їй належні їм частки - всього 38, 109 відсотків.
За оформленням передачі їй відступлених часток статутного фонду підприємства на підставі заяв співвласників вона неодноразово зверталась до вищого органу
підприємства, але рішення загальних зборів співвласників підприємства від 9.07.2004р., 10.08.2004р., 25.08.2004р., 12.04.2006р. визнані рішеннями судів недійсними.
Просила виключити її зі складу співвласників колективного виробничо-торговельного підприємства - фабрика „Трикотажниця", зобов'язати відповідача виділити їй належну частку майна підприємства у розмірі 51, 563 відсотки від загального майна підприємства, зобов'язати відповідача провести з нею розрахунок шляхом виплати належної їй частини прибутку підприємства за результатами його фінансово-господарської діяльності у 1 півріччі 2007 року та стягнути на її користь сплачене державне мито.
У липні 2008р. ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги /а.с.1.99/ і вказала, що оскільки спеціального законодавства, яке б регулювало діяльність підприємств колективної форми власності в Україні не існує, а Законом України „Про внесення змін до деяких законів України щодо державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності" визначено зобов'язання таких підприємств привести свою організаційну форму у відповідність з вимогами законів України, то норми статуту КВТП - фабрика „Трикотажниця", які не приведені до вимог чинного законодавства, вважає нікчемними. На думку позивачки - фабрика „Трикотажниця" відноситься до підприємств, які створені шляхом об'єднання майна, тобто майно цього підприємства є спільною частковою власністю співвласників підприємства. Відповідно до п.6.2. статуту підприємства кожен співвласник - член трудового колективу має право на одержання своєї частки при звільненні з підприємства в грошовій чи натуральній формі.
Просила виключити її зі складу співвласників колективного виробничо-торговельного підприємства - фабрика „Трикотажниця", визнати за нею право власності на 51, 563 відсотки приміщення площею 2568,6 кв.м., розташованого у м.Житомирі, вул. Житній ринок, 8, зобов'язати відповідача провести з нею розрахунок шляхом виплати належної їй частини прибутку підприємства за результатами фінансово-господарської діяльності у 2007 році та 1 кварталі 2008 року, стягнути з відповідача на її користь суму сплаченого держмита.
Рішенням Корольовського райсуду м.Житомира від 4 листопада 2008 року позов задоволено частково.
Виключено ОСОБА_1 /описка „Іванівна" виправлена ухвалою суду 18.11.2008р./ зі складу співвласників колективного виробничо-торговельного підприємства - фабрика „Трикотажниця".
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 51, 563 відсотки приміщення площею 2568,6 кв.м., розташованого у АДРЕСА_1, право власності на яке було зареєстровано 2.03.2001р. за колективним виробничо-торговельного підприємства - фабрика „Трикотажниця".
Решту позовних вимог залишено без задоволення.
У апеляційній скарзі відповідач просить рішення райсуду скасувати, оскільки вважає його незаконним, та направити справу на новий розгляд; посилається на порушення райсудом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд не взяв до уваги те, що власником майна, викупленого в процесі приватизації фабрики „Індтрикотаж" є юридична особа - КВТП - фабрика „Трикотажниця", а не фізичні особи, і тому, на думку апелянта, суд безпідставно визнав право власності за позивачкою. Крім того, апелянт зазначає, що райсуд не розглянув клопотання про відкладення розгляду справи та вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що оскільки кожен співвласник - член трудового колективу має право при звільненні з підприємства на одержання своєї частки в грошовій чи натуральній формі, то має бути задоволена вимога ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 51, 563 відсотки приміщення площею 2568,6 кв.м., розташованого у м.Житомирі, вул. Житній ринок, 8.
Проте, з таким висновком суду не можна погодитись.
З матеріалів справи, зокрема, договору купівлі-продажу від 29 липня 1994 року, посвідченого державним нотаріусом 2-ї Житомирської державної нотаріальної контори 29.07.1994р. за реєстром № 2-7262, видно, що товариство покупців, створене членами трудового колективу державного комунального підприємства - фабрики по в'язанню та ремонту трикотажних виробів „Індтрикотаж", купило у Фонду приватизації комунального майна обласної ради народних депутатів майно державного комунального підприємства -фабрики по в'язанню та ремонту трикотажних виробів „Індтрикотаж" на загальну суму 897981000 крб, згідно з актом оцінки вартості майна від 26,07.94р./а,с, 15 5-158/. Цей договір рішенням арбітражного суду Житомирської області від 6 лютого 1998р. був визнаний недійсним в частині продажу третього поверху будинку /а.с.159-164/.
На підставі цього договору приміщення площею 2568,6 кв.м. та два павільйони, розташовані у м.Житомирі, вул. Житній ринок, 8, зареєстровано 2.03.2001р. Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації за колективним підприємством - виробничо-торговельне підприємство -фабрика „Трикотажниця" на праві колективної власності /а.с.165/.
Отже, після викупу підприємства трудовий колектив набув право колективної власності.
Відповідно до ст.2 Закону України „Про підприємства в Україні" /який на даний час втратив силу/, але нормами якого керувалися засновники при створенні та діяльності колективного підприємства, колективне підприємство засноване на власності трудового колективу.
Колективний власник - виробничо-торговельного підприємства - фабрика „Трикотажниця" - самостійно володіє, користується і розпоряджається об'єктами власності, які йому належать. Право колективної власності здійснюють вищі органи управління /загальні збори, конференції, з'їзди тощо/.
Тому висновок суду про те, що майно КВТП - фабрика „Трикотажниця"є спільною частковою власністю членів трудового колективу є помилковим, і суд не мав достатніх правових підстав вважати позивачку співвласником майна колективного підприємства і відповідно до цього визначати обсяг її майнових прав.
Згідно з Класифікацією організаційно - правових форм господарювання, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004р. № 97, така організаційно - правова форма господарювання як колективне підприємство з 31.03.2004р. не існує /а.с.380/, проте, незважаючи на зміни в законодавстві, чинним законодавством України не передбачено обов'язкової реорганізації колективних підприємств.
На даний час поняття підприємства колективної власності визначено ст.93 Глави 10 Господарського кодексу України, в якій вказано, що підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника/засновників/.
Що стосується Статуту колективного підприємства, зареєстрованого виконкомом Корольовської районної ради народних депутатів м.Житомира 6.04.1995р, за № 50, то колегія суддів приходить до висновку, що до нього були включені не передбачені для права власності колективного підприємства, поняття „співвласники колективної власності, „частка співвласника в колективній власності" /на час прийняття Статуту був чинним Закон України „Про власність", і ним КП мало керуватися у своїй діяльності/.
Суд не взяв до уваги, що за наявності розбіжностей між нормами Статуту і Закону України „Про власність" їх слід застосовувати з урахуванням положень цього Закону.
Таким чином, суд не мав достатніх правових підстав вважати позивачку співвласником майна КП і, відповідно до цього, визначати обсяг її майнових прав.
Позовної вимоги про визначення своєї частки в майні колективного підприємства /у випадку припинення трудових відносин - вартості вкладу/ позивачка не заявила.
Крім того, райсуд визнав право власності за позивачкою на 51, 563 відсотки приміщення площею 2568,6 кв.м. за адресою - АДРЕСА_1, в той час як на час ухвалення оскаржуваного рішення існував договір обміну, укладений 15.07.2008р. між ТОВ „Міріса продукт" та КВТП - фабрика „Трикотажниця", посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу 15.07.2008р., згідно якого КВТП - фабрика „Трикотажниця" передало ТОВ „Міріса продукт" в порядку обміну у власність складське приміщення загальною площею 16, 3 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_2 та приміщення підвалу, 1-го, 2-го та 4-го поверхів виробничої будівлі фабрики „Трикотажниця" з двома павільйонами загальною площею 2676 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1 на належне ТОВ фірма „Міріса продукт" приміщення підвалу загальною площею 261,1 кв.м. по АДРЕСА_3 Даний договір не визнаний судом недійсним.
Райсуд помилково задовольнив і вимогу позивачки про виключення її зі складу співвласників, оскільки вона не є співвласником підприємства.
За наведених обставин колегія суддів скасовує рішення райсуду в частині виключення позивачки зі складу співвласників, визнання за нею права власності на 51,563 відсотки приміщення та ухвалює в цій частині нове рішення, яким відмовляє у задоволенні названих вимог.
Що стосується вимоги про виплату позивачці частини прибутку підприємства за результатами фінансово-господарської діяльності у 2007 році та 1 кварталі 2008 року, то згідно п.6.1 Статуту колективного підприємства позивачка має право отримувати частину прибутку від діяльності підприємства, згідно з Положенням, затвердженим правлінням.
Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Оскільки позивачка, всупереч даним вимогам, не надала суду доказів отримання підприємством прибутку у 2007 році та першому кварталі 2008 року, то райсуд прийшов до правильного висновку, відмовивши у задоволенні даної позовної вимоги.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, ст.ст.63, 93 Господарського кодексу України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу колективного виробничо-торговельного підприємства - фабрика „Трикотажниця" задовольнити частково.
Рішення Корольовського райсуду м.Житомира від 4 листопада 2008 року скасувати в частині виключення ОСОБА_1 зі складу співвласників, визнання за нею права власності на 51,563 відсотки приміщення, ухваливши в цій частині нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до колективного виробничо-торговельного підприємства - фабрика „Трикотажниця" про виключення ОСОБА_1 зі складу співвласників, визнання за нею права власності на 51,563 відсотки приміщення відмовити.
В решті рішення залишити без зміни.
Рішення набирає чинності з дня проголошення і з цього часу може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.