№ 2-а-272/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 серпня 2009 року. Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Малінова О.С.
при секретарі Теліціній О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області, Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка Донецької області, (третя особа Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області) про стягнення недоотриманої суми одноразової компенсації при встановленні другої групи інвалідності, -
В С Т А Н О В И В :
10 квітня 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради (далі – Відповідач 1), (третя особа Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області), про стягнення недоотриманої суми одноразової компенсації. Він обґрунтовував свої вимоги тим, що є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС та інвалідом другої групи, і має право у відповідності до ч. 1 ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” на одноразову компенсацію в розмірі 45 мінімальних заробітних плат за шкоду заподіяну здоров’ю. 25 вересня 2008 року він звернувся до відповідача з проханням перерахувати фактично отриману ним у 1997 році суму такої компенсації в розмірі 284,40 грн. у відповідності до вимог вищевказаного Закону, тобто виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення групи інвалідності. Але відповідач ухиляється від сплати йому цих коштів у повному обсязі, мотивуючи це тим, що виплата одноразової компенсації була проведена йому у фіксованому розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року. В зв’язку з цим просив зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити йому недоотриману одноразову компенсацію у зв’язку із встановленням другої групи інвалідності у визначеному вказаним законом розмірі.
За заявою позивача ухвалою суду від 15 червня 2009 року, до участі у справі у якості другого відповідача було залучено Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка Донецької області (далі – Відповідач 2).
У судове засідання позивач не з’явився з поважних причин, підтримав заявлені вимоги у письмовій заяві на ім’я суду, прохаючи також розглянути справу за його відсутності.
Представник Відповідача 1 у судове засідання не прибув з поважних причин, позов не визнав у повному обсязі, надавши у судове засідання письмові заперечення і прохаючи розглянути справу за його відсутності. При цьому посилаючись на те, що виплата позивачу одноразової компенсації здійснені у відповідності до вимог ст.ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – постанова № 836). Крім того зазначили, що згідно Наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи № 28 від 31.12.1996 року «Про затвердження Положення про порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям за втрату годувальника», виплату цієї одноразової компенсації позивачу, як непрацюючому пенсіонеру, провадив орган, який виплачував пенсію.
Представник Відповідача 2, у судове засідання не з’явився з поважних причин, надавши письмові заперечення проти позовних вимог, прохаючи також розглянути справу за його відсутності. При цьому він посилався на те, що згідно з програмою реалізації концепції удосконалення пенсійної системи, Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка набуло функції призначення та перерахунку пенсій з 09.01.2001 року. У зв’язку з цим до структури управління було приєднано відділ пенсійного забезпечення, який до 09.02.2001 року входив до складу Управління праці та соціального захисту населення. До функцій УПФ України в м.Костянтинівка не входить призначення (перерахунок) одноразової допомоги. Ці функції виконує Управління праці та соціального захисту населення.
Представник третьої особи у судове засідання не прибув, надавши клопотання про розгляд справи за його відсутності та письмові заперечення. Вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки вимоги позивача не основані на законі. Списання коштів з казначейського рахунку без відповідних бюджетних асигнувань не може мати місце в силу ст.51 Бюджетного кодексу України.
З’ясувавши вищенаведену позицію сторін, дослідивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1), що підтверджується копією посвідчення серії А № 052785 від 21 жовтня 1997 року, та інвалідом другої групи ЧАЕС (а.с.7,8 ), що також не заперечується сторонами.
З 22 вересня 1997 року позивач мав другу групу інвалідності у зв’язку з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується пенсійного посвідчення серії АА № 167797, виданого 29 жовтня 1997 року (а.с.7). Тобто, з моменту призначення йому другої групи інвалідності він набув право на отримання одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами у відповідно до ч. 1,2 ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року 796 - ХІІ (далі - ОСОБА_2 № 796-ХІІ). Цією ж статтею встановлено розмір одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами. Так, інвалідам другої групи виплачується 45 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати при цьому визначається на момент встановлення інвалідності.
Позивачу у 1997 році була сплачена одноразова компенсація у сумі 284,40 грн., тобто у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що визнано відповідачами. Проте суд не може погодитись з відмовою Відповідача 1, щодо проведення позивачу перерахунку одноразової компенсації. На час звернення позивача до Відповідача 1, останній і є тим органом, на який покладено функції нарахування, перерахунку та виплати коштів громадянам у відповідності до законодавства про соціальний захист населення.
Відповідно ст. 8 ОСОБА_3 України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_3 має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України та повинні відповідати їй. ОСОБА_3 - є нормами прямої дії.
Частиною 2 статті 8 КАС України передбачено, що принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (справи «Проніна проти України», «Кечко проти України»).
Відповідно до принципу верховенства права та законності - суд, при вирішені справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Крім того, як роз’яснено постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування ОСОБА_3 України при здійснені правосуддя», - судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України), підлягають оцінці на відповідність як ОСОБА_3 України так і закону.
Відповідно ст. 16 ОСОБА_3 України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави. Відповідно ст. 22 ОСОБА_3 України - конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути відмінені. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та об’єму існуючих прав та свобод.
Згідно ч. 2 ст. 19 ОСОБА_3 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та Законами України.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Указу Президента України від 25.08.1996 р. № 762/96 про встановлення розміру мінімальної заробітної плати в розмірі 15 грн. з 02 вересня 1996 року до 01 січня 1998 року, а не постанова Кабінету Міністрів України №836.
Крім того, згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта ОСОБА_3 України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України «Про Єдиний державний реєстр нормативних актів» від 27.06.1996 року (зі змінами) стосовно преюдиції нормативних актів.
ОСОБА_3 - ОСОБА_2 України і має найвищу юридичну силу, а тому суд приходить до висновку, що у зазначеній ситуації слід застосувати конституційні положення щодо пільг, компенсацій і гарантій, які Держава надає громадянам.
При цьому суд враховує і те, що пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107-VI текст статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (із змінами та доповненнями), викладений у наступній редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України». Але, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 ці положення зазначеного Закону визнано неконституційними. Тобто, на момент звернення позивача 25 вересня 2008 року до Відповідача 1 з вимогою про проведення перерахунку (а.с.6), останній не мав законних підстав для посилання на постанову Кабінету Міністрів України № 836, а також інші підзаконні нормативні акти (а.с.5).
Таким чином, дії Відповідача 1 в частині відмови позивачу у проведенні перерахунку одноразової компенсації у зв’язку із встановленням другої групи інвалідності слід визнати протиправними.
Встановлений вказаною вище постановою Кабінету Міністрів України розмір одноразової компенсації не відповідає розміру мінімальної заробітної плати, встановленому Указу Президента України від 25.08.1996 р. № 762/96 . Станом на вересень 1997 року мінімальна заробітна плата встановлена розмірі 15 грн.
Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні цього спору підлягає застосуванню саме ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати відповідно на момент встановлення інвалідності, тобто, на момент виникнення права на виплату.
Розмір недоотриманої позивачем одноразової компенсації складає 390 грн. 60коп. (15 грн. х 45) – (284 грн.40коп.)
Тому, визнавши вказані вище дії Відповідача 1 протиправними, слід зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради сплатити позивачу вказану суму за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів). Таким чином, Відповідач 1 - Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Відповідно до ст. 48 спеціального Закону та приписів п.п.1-3 Порядку використання коштів Державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 936 від 20.09.2005 року у управління праці та соціального захисту населення з’явився обов’язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Тому, звернення з позовними вимогами до управління праці та соціального захисту населення щодо перерахунку та стягнення одноразової компенсації у зв’язку із встановленням групи інвалідності є обґрунтованими і саме цей відповідач зобов’язаний сплатити за рахунок Державного бюджету недоплачену суму, оскільки статтею 63 спеціального Закону фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону (№ 796-ХІІ), здійснюється за рахунок Державного бюджету України і Управління є розпорядником коштів Державного бюджету України.
Щодо позовних вимог до Відповідача 2, то в задоволенні позову в цій частині слід відмовити, тому що до функцій Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка Донецької області, з урахуванням вищенаведених нормативних актів, не входить призначення, перерахунок або виплата таких коштів.
Суд вважає, що до даних правовідносин не має підстав застосовувати строк позовної давності, тому що вони витікають з вимог про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, на які, згідно п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється. Крім того, частиною 1 стаття 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 08 лютого 1995 року № 39/95-ВР передбачено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров’ю особи, не обмежуються строком давності».
Керуючись ст.ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті одноразової компенсації у разі встановлення другої групи інвалідності.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради за рахунок Державного бюджету сплатити на користь ОСОБА_1 недоотриману одноразову компенсацію у разі встановлення інвалідності другої групи в розмірі 390 (триста дев’яносто) гривень 60 копійок .
В решті позовних вимог відмовити.
Вступна та резолютивна частина постанови проголошені 31 серпня 2009 року, в повному обсязі постанова виготовлена 04 вересня 2009 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя