ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2009 року № 8255/09/ 9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого-судді Онишкевича Т.В.,
суддів Улицького В.З. , Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання Сивулич О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 на постанову господарського суду Львівської області від 12 лютого 2009 року у справі за позовом державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова до суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості,
ВСТАНОВИЛА :
У березні 2007 року державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова (далі – ДПІ у Шевченківському районі м. Львова) звернулася до адміністративного суду з позовом, у якому просила стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 (далі – ПП ОСОБА_3.) у державний бюджет податковий борг у розмірі 17 845,61 грн. згідно із податковим повідомленням-рішенням № 00002011700/0/14612 від 14.06.2006 року.
Постановою господарського суду Львівської області від 12 лютого 2009 року вказаний позов було повністю задоволено. Крім того, вирішено стягнути з відповідача на користь держави 178,46 грн. судового збору.
У поданій апеляційній скарзі ПП ОСОБА_3. просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог ДПІ у Шевченківському районі м. Львова. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у оспорюваному рішенні за № 00002011700/0/14612 від 14.06.2006 року, а також податкових вимогах від 30.06.2006 року № 1/798 та від 20.11.2006 року № 2/1335 вказано, що порушення, які виявлені актом перевірки № 85/17-1/2268110421 від 05.06.2006 року, були вчинені ОСОБА_4. як фізичною особою, а не приватним підприємцем. Стверджує, що жодних порушень законодавства України про оподаткування вона не допускала і визначення їй позивачем податкового зобов’язання з прибуткового податку та податку з доходів суб’єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності у розмірі 17 845,61 грн. є безпідставними. Оскільки заборгованості перед державним бюджетом у неї немає, то просить відмовити у задоволенні позову.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з’явилися, що згідно із ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, як орган Державної податкової служби України, правомірно просить стягнути з ПП ОСОБА_2 податкове зобов’язання у розмірі 17 845,61 грн. відповідно до свого рішеннями № 00002011700/0/14612 від 14.06.2006 року, яке вважається узгодженим.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам справи і є правильними.
Встановлено, що за наслідками проведеної 05 червня 2006 року перевірки суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 з питань дотримання вимог законодавства про оподаткування позивачем ДПІ у Шевченківському районі м. Львова було виявлено порушення ст.ст. 7, 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», у зв’язку з чим донараховано податок з громадян в сумі 9814,58 грн. за 2003 рік, та порушення п.п. 4.3.25 п. 4.3 ст. 4, п.п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у зв’язку з чим донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 8031,03 грн., в тому числі 3496,32 грн. за 2004 рік і 4534,71 грн. за 2005 рік. Загальна сума визначеного позивачем ПП ОСОБА_5 податкового зобов’язання відповідно до податкового рішення-повідомлення № 00002011700/0/14612 від 14.06.2006 року становить 17 845,61 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, зазначене рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова у судовому порядку було оскаржене відповідачкою ПП ОСОБА_4. Постановою господарського суду Львівської області від 05 жовтня 2007 року у справі № 5/1088-18/150А, залишеною без змін ухвалою колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2008 року, у задоволенні адміністративного позову ПП ОСОБА_2 про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення за № 00002011700/0/14612 від 14.06.2006 року, а також податкових вимогах про сплату боргу від 30.06.2006 року № 1/798 та від 20.11.2006 року № 2/1335 було відмовлено.
З огляду на викладене та з врахуванням вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове зобов’язання відповідачки у розмірі 17 845,61 грн. слід вважати узгодженим.
Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 цього ж Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Покликання апелянта на протиправність проведення позивачем перевірки і одержаних за наслідками її проведення результатів, як на підставу для відмови у задоволенні цього адміністративного позову, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки виходять за межі предмету судового розгляду у даній справі.
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови щодо вирішення справи по суті не впливають та висновків суду не спростовують.
Поряд із цим, відповідно до ст. 202 КАС України підставою для скасування судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
При цьому у ході апеляційного розгляду колегією суддів було встановлено, що у порушення вимог ч.2, 4 ст. 94 КАС України судом першої інстанції при ухваленні судового рішення з відповідача безпідставно було стягнуто у дохід держави судовий збір в розмірі 178,46 грн., а тому у цій частині оскаржувану постанову слід скасувати та виключити відповідне покликання з її резолютивної частини.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 202 п.4, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА :
апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову господарського суду Львівської області від 12 лютого 2009 року у справі № 5/717-12/88А у частині вирішення питання про розподіл судових витрат та виключити із неї покликання на стягнення з суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 на користь державного бюджету судового збору в розмірі 178 (сто сімдесят вісім) грн. 46 коп.
У іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Постанова у повному обсязі складена 26 листопада 2009 року.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.З.Улицький
В.В.Ніколін