06.12.2017

Провадження №2/389/597/17

ЄУН 389/1652/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

06 грудня 2017 року Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді – Тьор Є.М.,

при секретарі – Чмир М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам'янка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням у зв’язку з не проживанням без поважних причин на протязі більше 6 місяців, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в якому просить визнати їх такими, що втратили право користування житловим будинком №60 по вулиці Лісовій у селі Мошорине Знам’янського району Кіровоградської області. Вимоги обґрунтував тим, що є власником житлового будинку, розташованого по вулиці Лісовій, 60 у селі Мошорине Знам’янського району Кіровоградської області, який придбав за договором купівлі – продажу від 10 липня 2001 року. У вказаному будинку зареєстрував ОСОБА_2, з якою до вересня 2016 року проживали спільно однією сім’єю без реєстрації шлюбу та її сина ОСОБА_3. В вересні 2016 року, після чергової сварки, відповідачі пішли з його житлового будинку забравши всі свої особисті речі. Таким чином, відповідачі втратили право користування належним йому житловим будинком та повинні бути зняті з реєстраційного обліку. Вказав, що реєстрація відповідачів чинить йому перешкоди у вільному користуванні та розпорядженні будинком, також він не може оформити субсидію.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, надали до суду заяви, в яких позовні вимоги підтримали в повному обсязі, розгляд справи просили провести за їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, не погоджуючись із стягненням з неї на користь позивача судового збору. Посилалась на обставини викладені в письмових запереченнях. Пояснила, що вона та її син вже рік не проживають за місцем реєстрації по вулиці Лісовій, 60 у селі Мошорине Знам’янського району Кіровоградської області. Також вказала, що згодом після сварки, позивач дав їй кошти у сумі 10000 гривень на які вона придбала будинок. На даний час наміру проживати у спірному будинку вона та її син ОСОБА_3 не мають.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надав до суду заперечення вх. №11930/17 від 18 жовтня 2017 року, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_2 та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволеннюв повному обсязі.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 10 липня 2001 року, державним нотаріусом Знам’янської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №943, ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_5 житловий будинок з господарськими будівлями, під номером 60, що знаходиться в селі Мошорине Знам’янського району Кіровоградської області по вулиці Фрунзе (а.с.6).

Згідно витягу з рішення п'ятої сесії сьомого скликання Мошоринської сільської ради №56 від 10 лютого 2016 року, вулицю «Фрунзе» розташовану на території села Мошорине Знам'янського району Кіровоградської області перейменовано на вулицю «Лісова» (а.с.7).

З довідки Мошоринської сільської ради №216 від 13 червня 2017 року вбачається, що ОСОБА_2Г та ОСОБА_3 зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_1, але за даною адресою не проживають з вересня 2016 року. На даний час відповідачі проживають ІНФОРМАЦІЯ_2. Про те, що відповідачі зареєстровані ІНФОРМАЦІЯ_3 свідчать і довідки Знам’янського РС Управління ДМС України та Мошоринської сільської ради №272 від 18.07.2017 року надані на запит суду (а.с.8,14,19). Вищевказані обставини також підтверджуються довідкою виданою виконкомом Мошоринської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області №824 від 07 червня 2017 року (а.с.9).

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції”, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379, 382 ЦК України). Права власника житлового будинку квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч.1 ст.156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири), член його сім’ї вправі вселити в займане ним жиле приміщення інших членів сім’ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. При цьому положенням ч. 4 цієї статті встановлено, що припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

У розумінні положень ст. 64 ЖК України, до членів сім’ї належать дружина, діти, батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.

Статтею 47 Конституції України, закріплено право кожного громадянина України на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Згідно вимог ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до абз.1 п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Суд може продовжити пропущений строк у разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо).

Довідкою Мошоринської сільської ради від 13 червня 2017 року підтверджено факт не проживання ОСОБА_2Г та ОСОБА_3 протягом останніх 6 місяців (на час формування довідки) за адресою: вул. Лісова, 60, с. Мошорине Знам’янського району Кіровоградської області. Тобто, станом на день розгляду справи, підтверджується не проживання відповідачів у квартирі позивача більше одного року.

З пояснень відповідача ОСОБА_2 та письмових заперечь обох відповідачів вбачається, що останні не мають наміру проживати в спірному будинку.

Частиною 2 ст.405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Таким чином, відповідачі, будучи зареєстрованими в будинку позивача, порушують його права та законні інтереси, як власника на свій розсуд володіти, користуватись і розпоряджатись належним майном.

Обставин, які б свідчили, що позивач або будь-які інші особи коли-небудь перешкоджали та в цей час перешкоджають відповідачам у користуванні будинком, або що з цього питання вони зверталися до суду чи до правоохоронних органів, судом не встановлено, як і доказів того, що відповідачі відсутні за місцем реєстрації з поважних причин.

Судом встановлено, що договір про порядок користування житловим приміщенням між сторонами не укладався.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2Г та ОСОБА_3 втратили право на користування належним позивачу на праві власності житловим будинком розташованим за адресою: вулиця Лісова, 60, село Мошорине Знам’янського району Кіровоградської області, внаслідок відсутності останніх за місцем реєстрації, понад один рік.

Рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, в силу ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 20, є підставою для зняття цієї особи з реєстрації місця проживання.

На підставі ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.ст. 41, 47 Конституції України, ст.ст. 16, 317, 319, 321, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 64, 71, 72, 156 ЖК України, ч.1 ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» та ст.ст.10, 11, 88, 169, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням у зв’язку з не проживанням без поважних причин на протязі більше 6 місяців- задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: будинком №60 по вулиці Лісовій у с. Мошорине Знам'янського району Кіровоградської області.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, сплачений судовий збір у розмірі 320 (триста двадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, сплачений судовий збір у розмірі 320 (триста двадцять) грн. 00 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Кіровоградської області у десятиденний строк з дня її проголошення, через суд першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти  днів з дня отримання  копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 11 грудня 2017 року.

Суддя Знам’янського міськрайонного суду

Кіровоградської області ОСОБА_6