Справа № 2-230/2008 р
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2008року
Петриківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Квашина В.В., при секретарі Строценко Т.А., з участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення грошових коштів за договором завдатку і відшкодування моральної шкоди, -
УСТАНОВИВ:
В суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з неї завдаток в розмірі 5000 грн. і додаткову суму в розмірі 5000 грн., а всього 10000 грн., а також моральну шкоду у розмірі 3000 грн., мотивуючи тим, що 02.03.2008 року він уклав з відповідачем ОСОБА_2 в усній формі попередній договір купівлі-продажу житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві власності, про отримання завдатку в розмірі 5000,00 (п"ять тисяч) грн. ОСОБА_2 власноручно неписана розписку, але оформленням документів не стала займатися і від продажі квартири відмовилася, довгий час уникала зустрічі і повернення завдатку в подвійному розмірі в добровільному порядку, а тому він був змушений звернутися до суду про стягнення завдатку в подвійному розмірі, тобто 10000(десять тисяч) грн. та"моральної шкоди в сумі 3000 (три тисячі) грн., мотивуючи тим, що сім"я знаходиться в тяжких матеріальних умовах, появу нервового стресу, безсоння, а на роботі втратив зосередження та спроможність виконувати свої обов'язки, погіршилися відносини в сім"ї, з колегами.
Відповідач ОСОБА_2 позов заперечує і пояснила, що квартира АДРЕСА_2 знаходиться на балансі Лобойківської сільської
ради і не являється її власністю, і при бесіді 2.03.2008 року з позивачем ОСОБА_3 пояснювала йому, що квартира не приватизована, а лише державними органами дано дозвіл на приватизацію на всіх членів її сім"ї, а всього чотири особи, які проживають в цій квартирі, на неї ОСОБА_2 та її дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6.
Рішенням Лобойківської сільської ради від 20 травня 2008 *року було дозволено приватизацію квартири і між ОКП "Царичанське БТІ" та Лобойківською сільською радою укладено договір № ЗО строком на 1(один) рік про виготовлення технічного паспорту на кв.№ 8 житлового будинку № З по вул.Пати в с.Лобойківка.
ОСОБА_2 підтвердила те, що під розписку одержала від позивача ОСОБА_1 гроші в сумі 1000 (одна тисяча) доларів США, які вона не витратила і в любий момент йому може повернути, але ОСОБА_1 не приймає цю суму, а бажає прийняти від неї лише подвійну, тобто 10000(десять тисяч) грн., як завдаток за купівлю-продаж квартири.
Не визнає ОСОБА_2 і моральну шкоду, так як розписка про завдаток не посвідчена нотаріально, а тому не може мати юридичне значення.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задовільненню частково, а саме в стягненні грошових коштів в сумі 5150 грн. еквівалентних 1000 доларів США.
Суд звернув увагу на те, що позивач ОСОБА_1 не надав докази про те, що з ОСОБА_2. він уклав попередній договір про надання їй завдатку. Згідно з ст.570 ЦК України, завдаток є грошова сума, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договром платежів на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання, при цьому попередній договір згідно ст.635 ЦК України повинен бути укладений в письмовій формі, де повинні бути викладені істотні умови основного договору купівлі-продажу в даній ситуації.
Таким чином, розписка, яку надала відповідач ОСОБА_2 від 2.03.2008 року не може бути судом визнана за договір купівлі-продажу, або попереднім договором купівлі-продажу, а отримання ОСОБА_2 грошову суму в 1000 (одна тисяча) доларів СІЛА від ОСОБА_1 не може бути визнана, як завдаток в не існуючій угоді купівлі-продажу.
Так як ОСОБА_2 за розпискою від 2.03.2008 р. одержала від ОСОБА_1 і не заперечує, що ці гроші у неї знаходяться і до цього часу і вона готова їх повернути позивачеві, суд вправі визнати угоду між ОСОБА_2 та Сорокодз.б А.Л., як договів позики, для чого не потрібно нотаріальне посвідчення, а лише письмово виконана розписка.
Відповідач ОСОБА_2 підтвердила те, що вона в любий момент може повернути гроші в сумі 1000 (одна тисяча) доларів США, яку одержала від ОСОБА_1, але на її пропозицію в судовому засіданні ОСОБА_1
відмовився від одержання своїх грошей і наполягає на стягненні двойного розміру як завдатка.
Дослідивши всі докази, що їх предъявили сторони, суд упевнився в тому, що попередній договір між сторонами про договір купівлі-продажу в письмовій формі не був укладений, а тому суд вправі визнати укладеним договір займу між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2, і як наслідок того, що в добровільному порядку повернення боргу не відбулося, тому це можливо в примусовому порядку, при цьому нанесення моральної шкоди позивачеві не доведено і стягнення, як такої, не можливо.
Питання про відшкодування судових затрат, а саме стягнення коштів на оплату державного мита в розмірі 100.00 (сто) грн. та інформаційно-технічного забезпечення розгляду спрвави в суді в сумі 30(тридцять) грн. позивач ОСОБА_1 не ставить, як в позовній заяві, так і в судовому засіданні, а тому судові витрати стягненню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст 15, 16, 827, 828, 830 ЦК України, ст.ст 3,215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги СОРОКОДЗЮБ ОСОБА_7 задовільнити частково.
Визнати дійсним договір, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 02 березня 2008 року, як договір займу та зобов"язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 позичені гроші в сумі 5150 (п"ять тисяч сто п'ятдесят ) грн., еквівалентні 1000 (одній тисячі) доларів США, негайно.
В решті позовних вимог відмовити.
На рішення може бути сторонами протягом 10 днів подана заява про апеляцію до апеляційного суду Дніпропетровської області, а протягом наступних 20 днів подана апеляційна скарга через місцевий суд.