2-59-2008

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2008 року     смт. Петрмківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі: судді Крої С.І., при секретарі Нагнибіда Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди фізичній особі яка потерпіла від злочину.

В позовній заяві позивачка зазначала, що з 1974 року працювала художником на фабриці «Петриківський розпис», а в подальшому ДП «Фабрика «Петриківський розпис», на яке на посаду директора ДП «Фабрика «Петриківський розпис» 12 липня 2000 року була призначена ОСОБА_2 Починаючи з 1999 року по серпень 2002 року працівникам фабрики перестали сплачувати заробітну плату, внаслідок чого за вказаний термін для працівників фабрики виникла заборгованість по заробітній платі, в тому числі і в неї на суму 2750 грн. 59 коп. Після реорганізації фабрики в приватне підприємство «Дружба» вона разом з другими працівниками фабрики по запрошенню відповідачки стала працювати на цьому підприємстві художниками за умови, що відповідачка сплатить їм всю заборгованість по заробітній платі за період з 1999 року по серпень 2002 року, але вона привласнила всі кошти по заборгованості заробітної плати. За даним фактом прокуратурою Петриківського району відносно відповідачки по справі буда порушена кримінальна справа за ч. 2 ст. 175 та ч. 1 ст. 365 КК України. 23 серпня 2007 року Петриківським райсудом вищевказана кримінальна справа була закрита на підставі п. 4 ст. 6 КПК України та Закону України «Про амністію», але заявлений нею цивільний позов не був розглянутий судом, тому просить стягнути з відповідачки на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 2750 грн.59 коп.

Також посилалася на те, що невиплатою заробітної плати їй завдані моральна шкода та душевні страждання, оскільки вимушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя і просить відшкодувати їй моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

ОСОБА_1 просила стягнути зазначені суми саме з ОСОБА_2, посилаючись на те, що вона була директором ДП «Фабрика «Петриківський розпис» і по її запрошенню вона перейшла працювати 01 серпня 2002 року в ПП «Дружба» за умови, що відповідачка сплатить їй всю заборгованість по заробітній платі за період з 1999 року по серпень 2002 року.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала.

Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала, вказавши, що не є належним відповідачем за позовом ОСОБА_1, оскільки позивачка знаходилась у трудових відносинах з ДП «Фабрика «Петриківський розпис», як з юридичною особою, яке й

повинно відповідати за позовом. Крім того пояснила, що працювала директором Дії «Фабрика «Петриківський розпис» з 12 липня 2000 року, за якою ще до призначення її директором існувала велика кредиторська заборгованість, в тому числі із заробітної плати. З 16 жовтня 2001 року вона не працювала в зв*язку з хворобою. До її хвороби фабрика працювала, виплачувалась заробітна плата, скарг на невиплату заробітної плати не поступало. Постановою Петриківського районного суду від ' 02.09.2002 року адміністративну справу про порушення нею, як директором ДП «Фабрика «Петриківський розпис», вимог трудового законодавства, які полягають в тому, що на підприємстві з 1997 року не виплачують заробітну плату, а також не нараховано компенсацію втрати зарплати у зв*язку з затримкою її виплати, було закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 з 1974 року працювала на фабриці «Петриківський розпис», в подальшому після перейменування ДП «Фабрика «Петриківський розпис» по 08 серпня 2002 року (а.с.41-42), тобто позивачка знаходилась у трудових відносинах з ДП «Фабрикою «Петриківський розпис» і у трудових відносинах з ОСОБА_2 не знаходилась.

Приймала на роботу і звільняла ОСОБА_1 з роботи згідно запису трудової книжки, яка оголошувалась у судовому засіданні та мається в матеріалах цивільної справи (а.с. 41-42 ), фабрика «Петриківський розпис», що не заперечується позивачкою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що трудовий договір позивачка уклала з Дії «Фабрика «Петриківський розпис».

Зазначене вказує на те, що відповідно до положень ст.ст. 94, 116 КЗпГІ України розрахунок з позивачкою при її звільненні з роботи повинно було провести ДП «Фабрика «Петриківський розпис», яка згідно розуміння трудових відносин є власником установи, де працювала ОСОБА_1 та юридичною особою та мала б виступати в суді відповідачем.

Той факт, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.08. 2005 року ДП «Фабрика «Петриківський розпис» ліквідована, у нього нема правоприемника, сторонами не оспорюється.

Крім того, згідно вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Суд також не знаходить підстав для задоволення позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки не доведено, що ОСОБА_2 своїми діями завдала таку шкоду позивачеві.

Документи, які б підтверджували заборгованість по заробітній платі, позивачка суду не надала. Посилання позивачки на матеріали кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.2 ст.175, ч.2 ст. 366 УК України, що оголошувались у судовому засіданні, а саме на накладні /а.с. 216-220 т. 1/, згідно яких, як вбачається із її пояснень, на заборговану їй заробітну плату була виписана продукція підприємства, яку вона не отримала, суд не приймає до уваги, вони не дають підстав суду вважати, що є заборгованість по заробітній платі позивачці. Таким чином, відсутні докази, що ДП «Фабрика «Петриківський розпис» або ОСОБА_2 якімсь чином заборгували позивачці-заробітну плату.

Згідно матеріалів кримінальної справи, що оголошувались у судовому засіданні та маються в матеріалах цивільної справи /а.с. 30-31/ в процесі розслідування кримінальної справи було встановлено, що при вирішенні питання про ліквідацію ДП «Фабрика «Петриківський розпис», ніяких претензій до ОСОБА_2 зі сторони ВАТ «Укрхудожпром» - головного підприємства, не пред*являлось, цивільний позов не заявлявся, із чого вбачається, що позивачка не була внесена в реєстр кредиторів, як особа, якій заборговано ДП «Фабрикою «Петриківський розпис».

З урахуванням вказаних обставин, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 19, 116 КЗпП України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення або з дня його отримання та шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.