Справа № 22ц-2330/08 Головуючий у першій інстанції - Гапішко В.В.

Категорія 52 Доповідач апеляційного суду - Шаманська И.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2008 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі: головуючого: Данилової О. О., суддів: Лівійського І.В., Шаманської Н.О., при секретарі: Аніщенко Д.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2., представника відповідача - Жолонка С.П. третьої особи - ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційними скаргами

ОСОБА_1, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Жовтневе" (далі - СТОВ „Жовтневе")

на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 4 серпня 2008 р. та додаткове рішення від 28 серпня 2008р., ухвалених за позовом ОСОБА_1 до СТОВ „Жовтневе" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

встановила:

В червні 2008 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до СТОВ „Жовтневе" про захист порушених трудових прав.

Позивач зазначав, що з 9 лютого 2000 р. займав посаду директора СТОВ „Жовтневе". 13 червня 2008 р. відповідачем видано наказ № 30 про його звільнення з зазначеної посади за п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником підприємства.

Посилаючись на те, що відповідачем не зазначено за яке порушення трудових обов'язків його звільнено, дисциплінарне стягнення застосовано не тим органом, якому надано право прийняття та звільнення з роботи, а також в порушення порядку застосування дисциплінарного стягнення, позивач просив поновити його на роботі на посаді директора СТОВ „Жовтневе", стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та 20000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 4 серпня 2008 р. позов задоволено частково. Стягнуто з СТОВ „Жовтневе" на користь ОСОБА_1. 6203 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 5000 грн. моральної шкоди.

Додатковим рішенням цього ж суду від 28 серпня 2008 р. в задоволені позову про поновлення на роботі ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд, оскільки судом не вирішені вимоги про поновлення його на роботі.

В апеляційній скарзі СТОВ „Жовтневе" просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної* шкоди, посилаючись на те, що судом не враховано, що права позивача добровільно поновлені відповідачем, а тому підстав ля стягнення моральної шкоди не має.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та СТОВ „Жовтневе" підлягають частковому задоволенню на підставі наступного.

Відмовляючи в задоволені позову про поновленні на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач відновив права позивача, оскільки видав наказ про поновленні його на роботі. Таким чином, суд вважав, що всі вимоги позивача вирішено.

Однак, з такими висновками погодитися не можна, оскільки суд дійшов до них без повного та всебічного дослідження всіх обставин справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 9 лютого 2000 р. загальними зборами засновників СТОВ „Жовтневе" позивача було обрано на посаду директора цього товариства та з ним укладено трудовий договір.

11 червня 2008 р. на зборах засновників цього ж товариства позивачу виразили недовіру та 13 червня 2008 р. відповідачем видано наказ № 30 про звільнення його з займаної посади за п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником підприємства.

Разом з тим, 31 липня 2008 р. відповідачем видано наказ № 41, яким наказ № 30 від 13 червня 2008 р. про звільнення позивача з посади директора товариства, скасовано. ОСОБА_1 поновлено на посаді директора СТОВ „Жовтневе" з 13 червня 2008 р.

Але, в той же день, наказом №42 ( а.с. 123) позивача знов звільнено з займаної посади. Підставами для звільнення стали ті ж самі порушення, які були зазначені в попередньому наказі про звільнення.

Отже, фактично позивача так і не було поновлено на посаді директора СТОВ „Жовтневе". Тому у судовому засіданні ОСОБА_1 наполягав на поновленні його на роботі та від цих вимог не відмовлявся.

Тому, суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що скасування наказу № 30 від 13 червня 2008 р. з подальшим звільненням за ті ж самі порушення є поновленням прав позивача. Однак, помилково залишив поза увагою позов про поновлення його на роботі, оскільки фактично існує наказ № 42 від 31 липня 2008 р. про його повторне звільнення з тих самих підстав.

За такого, колегія суддів вважає, що суд не вирішив всіх позовних вимог, а тому, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню, з направленням справи на новий розгляд.

Оскільки рішення суду підлягає скасуванню в повному обсязі, колегія не дає оцінку доводам СТОВ „Жовтневе" щодо обґрунтованості стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

При новому розгляді справи, суду треба врахувати наведене, повно та всебічно дослідити всі обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 303, 307, п. 5 ч. 1 ст. 311 , 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційні скарги Гуровського В'ячеслава Володимировича та СТОВ „Жовтневе" задовольнити частково.

Рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 4 серпня 2008 р. та додаткове рішення того ж суду від 28 серпня 2008 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду, в іншому складі.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.