Миколаївський окружний адміністративний суд
54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Миколаїв.
06.11.2009 р. Справа № 2а - 3912/09/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складi суддi Єнтіної А.П., при секретарi –Гомонюк Є.Д.,
за участю представників:
від позивача: Ютовець А.О., довіреність від 14.09.2009 року
від відповідача: Науменко А.С., довіреність № 4/9/10-011 від 08.01.2009 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомСПД ОСОБА_1, АДРЕСА_1
доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, вул. Потьомкінська, 24,Миколаїв,54030
проскасування рішення №000011772350 від 17.07.2009 року,
В С Т А Н О В И В:
Приватний підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що заступником начальника Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва було винесено рішення про застосування фінансових санкцій від 17.07.2009 року№0011772350, яке вважає незаконним, бо воно ґрунтується на матеріалах перевірки вчиненої з порушенням закону, а саме - представниками відповідача під час проведення перевірки недотриманий порядок попереднього повідомлення про проведення перевірки, не дотримано вимог Постанови КМУ №502 від 21.05.2009 «Про Тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року», яка на її погляд забороняє проведення таких перевірок, перевіряючі незаконно внесли до денного виторгу її власні кошти, також неочікуваність такої перевірки не дала їй фізичної можливості відповідним чином зафіксувати вчинений продаж, належно надати заперечення та пояснення.
В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував, виклавши свої заперечення в письмовому вигляді та підтримавши їх у судовому засіданні. Зазначив, з посиланням на ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ЗУ «Про державну податкову службу в Україні», ЗУ «Про систему оподаткування», «Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації документальних перевірок юридичних осіб», що повідомлення про проведення планової перевірки щодо контролю за здійсненням суб’єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі не передбачено законодавством, позивачем при продажу товарів перевіряючим не було надано розрахункової квитанції на проданий товар, позивачем при перевірці надавались пояснення. Також представник відповідача зазначив, що при перевірці виявлено невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунку сумі продажу за розрахунковими квитанціями, і навіть якщо позивачка зберігала на місці проведення розрахунку свої кошти це є порушенням згідно постанови КМУ від 15.06.06. №833.
Дослідивши матеріали справи, діюче законодавство, пояснення сторін суд дійшов наступного.
3 липня 2009р. головним держподатревізор-інспектором, радником податкової служби 3 рангу ДПА у Миколаївській області Замниборщ В.Б. та головним держподатревізор- інспектором, інспектором податкової служби 1 рангу ДПА у Миколаївські області Єфімовою Н.І. на підставі плану проведення перевірок на липень 2009 року ДПА у Миколаївській області, направлень на перевірку було здійснено перевірку за дотриманням суб’єктом господарювання ОСОБА_1 порядку проведення розрахунків за товари, вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. За результатами складено акт, в якому зафіксовані порушення –невидача особі яка отримує товар відповідного розрахункового документа, незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями. На підставі акту 17.07.2009 року заступником начальника ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва винесено рішення про застосування фінансових санкцій в сумі 8 658,00 грн.
Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків);
Органи державної податкової служби, в межах наданих їм повноважень також здійснюють контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів (пункт 2 статті 11 Закону № 509-ХІІ). Такі перевірки за своєю суттю є позаплановими.
Крім того, здійснення контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків врегульовано розділом IV Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", зокрема, статтями 15, 16 даного Закону, згідно яких контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюються органами податкової служби України шляхом проведення планових та позапланових перевірок.
Оскільки перевірки за додержанням порядку ведення готівкових розрахунків за товари (послуги) не стосуються питань оподаткування чи валютного контролю, то до них не можуть застосовуватись відповідні положення щодо підстав проведення планових та позапланових перевірок, передбачених статтею 11-1 Закону № 509-ХІІ, так як зі змісту передбачених підстав вбачаються недоліки саме при веденні фінансово-господарської діяльності, пов'язаної зі сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджету та державних цільових фондів, податкового обліку та фінансової звітності, які жодним чином не можуть застосовуватись відносно сфери готівкового обігу, правил торгівлі та патентування.
Таким чином, дана перевірка є позаплановою, попередження про її проведення Закон не вимагає, що спростовує доводи позивачки про необхідність її попередження про перевірку.
Зважаючи на зазначене суд вважає незаконним визначення відповідачем даної перевірки як «планова»та не приймає до уваги посилання представника відповідача на «Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації документальних перевірок юридичних осіб», затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008р. №355, з огляду на зазначене вище та на таке –згідно п. 2 ст.8 ЗУ «Про державну податкову службу»ДПА України видає у передбачених законом випадках нормативно правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування, які підлягають обов’язковому опублікуванню, та згідно Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно –правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»від 3.10.1992року №493/92 нормативно –правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Правова суть державної реєстрації нормативно –правових актів вбачається зі змісту Постанови КМУ від 28.12.1992року №731, яка включає в себе повний аналіз документу на відповідність Конституції, чинному законодавству, правопису, компетенції органу, що його видає, чи не порушено та не обмежено його видання встановлених законом прав свобод законних інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Тому суд не приймає до уваги положення визначені в зазначених методичних рекомендаціях так як їх не зареєстровано у встановленому законом порядку, а саме не перевірено на відповідність діючому законодавству.
Посилання позивачки на не дотримання вимог Постанови КМУ №502 від 21.05.2009 Про Тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року, яка на її погляд забороняє проведення таких перевірок, також судом не приймаються до уваги, так як дана перевірка, яка, як зазначено вище є позаплановою, а згідно положень Постанови тимчасово припинено проведення планових перевірок, стосовно позапланових визначено встановити обмеження.
Таким чином перед прибуттям на перевірку представники відповідача діяли в межах закону, допустивши порушення лише незаконно змінивши позапланову перевірку на планову.
При прибутті на перевірку головний держподатревізор-інспектор, радник податкової служби 3 рангу ДПА у Миколаївській області Замниборщ В.Б. та головний держподатревізор- інспектор, інспектор податкової служби 1 рангу ДПА у Миколаївські області ОСОБА_2, здійснили закупівлю товару у позивачки за власні кошти після цього пред’явивши направлення на проведення перевірки та службові посвідчення, що зазначив позивач, не заперечував представник позивача і підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_2., що на думку суду є грубим порушенням закону, зважаючи на наступне.
Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-2 Закону № 509.
Так, відповідно до частини 1 статті 11-2 Закону №509 посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки (ч.2 ст.11-2 Закону №509).
Аналогічне положення визначено ст..7 ЗУ “Про основні засади державного нагляду (контролю у сфері господарської діяльності” перед початком здійснення планового заходу посадові особи органу державного нагляду зобов’язані пред’явити керівнику суб’єкта господарювання посвідчення (направлення) та службове посвідчення.
Перевіряючі здійснивши спочатку закупівлю товару, а потім пред’явивши на ознайомлення направлення на перевірку та службові посвідчення, позбавили позивача скористатись своїми правами передбаченими у ст. 10 ЗУ “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”фактично приступивши до перевірки без пред’явлення вказаних документів. Також слід зазначити, з аналізу діючого законодавства повноважень на здійснення таких закупок у представників органів Державної податкової служби не існує, як наслідок суд їх оцінює як такі що здійснені з перевищенням повноважень, не у спосіб встановлений законодавством.
Судом встановлено, що частково сума, в розмірі 1 500 грн., яка визначена в акті перевірки від 03.07.09 р. як різниця між сумою грошових коштів на місці проведення розрахунків та сумою коштів, яка визначена за розрахунковими квитанціями під час проведення перевірки знаходилась на полиці в столі і є сумою яку в той день позивачці віддала як борг ОСОБА_3., яка в судовому засіданні це підтвердила в якості свідка, і, на чому наполягає позивач - не є грошовими коштами, вилученими з місця проведення розрахунків.
Отже оскільки грошові кошти, на які виявлено невідповідність, є грошовими коштами, які належать особисто позивачці та знаходились в столі, дана сума не може відноситись до суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, оскільки не охоплюється поняттям - місце проведення розрахунків, визначеним ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Суд вважає за необхідне зазначити, що в акті перевірки не вказано, де саме знаходиться місце проведення розрахунків в пункті роздрібної торгівлі ПП ОСОБА_1., який перевірявся.
В судовому засіданні позивач та свідок ОСОБА_3. повідомили суду, що представниками податкового органу було оглянуто весь стіл та стіл іншого підприємця –ОСОБА_4., що також здійснює торгівлю в даному приміщенні. В столі представниками податкового органу і було знайдено грошові кошти, які включали також повернутий ОСОБА_3. борг позивачці. Ці гроші були переміщені та перераховані разом з коштами, вилученими з каси денного виторгу.
Крім того слід зазначити, що особисті речі працівників суб'єктів підприємницької діяльності та інші речі і грошові кошти, що знаходяться за межами місця проведення розрахункових операцій - не можуть бути предметом огляду та оцінки працівниками податкового органу при проведенні перевірок суб'єктів підприємницької діяльності щодо дотримання вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки приписами п. 4 ст. 10 та п. 2 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" не передбачено таких повноважень органів державної податкової служби.
Отже суд приходить до висновку, що все приміщення торгівельної точки ПП ОСОБА_1. не є місцем проведення розрахунків в розумінні ст.2 Закону № 256, відповідно до якої місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо. А грошові кошти, які надійшли позивачці від ОСОБА_3. знаходились окремо від каси та не знаходились в місці проведення розрахунків, крім того вони не зберігались разом з коштами, отриманими за реалізовані товари, а також зберігались не в місці де здійснювались розрахунки з покупцями, а отже не є грошовими коштами, вилученими з місця проведення розрахунків.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Таким чином, відповідач не спростував доводів позивача про те, що сума, на яку виявлено невідповідність, не може відноситись до суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, оскільки не охоплюється поняттям "місце проведення розрахунків", визначеним ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", не надав доказів встановлення факту порушення позивачем вимог п. 13. ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а отже не довів суду обґрунтованість застосування до позивача фінансових санкцій.
Факт невидачі особі яка отримує товар відповідного розрахункового документу на повну суму покупки відповідачем було встановлено не у спосіб встановлений законодавством, з перевищенням повноважень, що також не приймається судом, як такий що встановлений з порушенням законодавства.
При таких обставинах суд вважає неправомірним застосування ДПІ Центральному районі м. Миколаєва до позивача фінансових санкцій у сумі 8658,00 грн., внаслідок чого рішення № 0006452303 від 27.06.2008р. підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок.
Керуючись ст.ст. 2, 94,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 17.07.09 року № 0011772350 про застосування фінансових санкцій на суму 8658,00 грн. до СПД - фізичної особи ОСОБА_1..
3. Стягнути на користь ОСОБА_1. з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.
Постанова суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 20-ти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, яка має бути подана протягом 10-ти днів з дня проголошення постанови, а разі складання постанови в повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАС України, з дня складання в повному обсязі.
Постанова складена в повному обсязі 26.11.209 року
Суддя А. П. Єнтіна