Справа № 22ц-2498/08 Головуючий суду першої інстанції - Полкової O.I.

Категорія 51 Суддя доповідач апеляційного суду - Шаманська Н. О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2008 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Данилової О. О.,

суддів: Лівійського І.В., ШаманськоїН.О.,

при секретарі: Фірсовій Т.В.,

за участю: позивачки - ОСОБА_1., її представника - ОСОБА_2., представника відповідача- Яновського Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 8 липня 2008 р. ухваленого за позовом ОСОБА_1

до

Відкритого акціонерного товариства „ Райффазен Банк Аваль" (далі - ВАТ „Райффазен Банк Аваль") про поновлення порушених трудових прав,

встановила:

В лютому 2008 р. ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до ВАТ „Райффазен Банк Аваль"(далі - Банк) про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення.

Позивачка зазначала, що з 15 грудня 2003 р. працювала на посаді касира другого Южноукраїнського відділення Миколаївської обласної дирекції Банку. З 1 квітня 2007 р. переведена на посаду старшого касиру цього ж Банку.

16 листопада 2007 р. наказом № 1560/1 на неї було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за неналежне виконання посадових обов?язків, недотримання вимог нормативних документів Банку, низьку організацію роботи.

Посилаючись на те, що дисциплінарне стягнення накладено з порушенням строків, передбачених ст. 148 КЗпП України, позивачка просила про задоволення її вимог.

В березні 2008 р.ОСОБА_1. також звернулась з позовом до Банку про поновлення порушених трудових прав.

Позивачка зазначала, що наказом № 143-к від 11 лютого 2008 р. з нею розірвано трудовий договір згідно п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та Правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Посилаючись на те, що відповідачем не враховані обставини, за яких проступки вчинені, їх тяжкість, позивачка просила поновити її на роботі на посаді старшого касира Банку, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та 5000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17 березня 2008 р. позови об'єднані в одне провадження.

Рішенням того ж суду від 8 липня 2008 р. в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просила рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на те, що судом не з'ясовані всі обставини справи, не врахована співмірність проступку накладеному дисциплінарному стягненню, а також не дослідженні всі письмові докази.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на підставі наступного.

Судом встановлено, що позивачка порушила умови трудового договору та Правила внутрішнього трудового розпорядку, в зв'язку з чим відповідачем 16 листопада 2007 р. винесено наказ № 1560/1 про оголошення догани, а наказом № 143-к від 11 лютого 2008 р. з нею розірвано трудовий договір на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України. Дисциплінарні стягнення були застосовані відповідно до вимог ст. ст. 148, 149 КЗпП України.

В зв'язку з чим, суд першої інстанції, повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, які були представлені сторонами та дійшов до вірного висновку, що накази відповідають трудовому законодавству, а тому обґрунтовано відмовив позивачці в задоволені позову.

Посилання позивачки на те, що дисциплінарне стягнення у вигляді догани було накладено з порушенням строків, передбачених ч. 1 ст. 148 КЗпП України, не заслуговують на увагу на підставі наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

З матеріалів справи вбачається, що з 15 по 20 жовтня 2007 р. позивачка знаходилась на лікарняному (а.с. 58). Тому, наказ № 1560/1 від 16 листопада 2007 р. про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани, винесено відповідачем з додержанням строків, передбачених ч. 1 ст. 148 КЗпП України.

Доводи апелянта про те, що судом не врахована співмірність скоєного нею проступку накладеному дисциплінарному стягненню (звільнення з роботи), спростовується матеріалами справи, зокрема, наказом № 1560/1 від 16 листопада 2007 p., згідно якого до позивачки раніше були засновані заходи дисциплінарного стягнення.

Відповідно до змісту положень ст. 234 КЗпП України суд вирішує питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, якщо відсутні інші підстави для відмови в позові. Якщо ж при розгляді справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд відмовляє в позові не через пропущення строку звернення до суду, а за безпідставністю матеріально - правової вимоги.

Судом встановлено, що позивачка не довела факт порушення її трудових прав. Тому колегія суддів приходить до висновку, що хоча суд першої інстанції і помилково відмовив у задоволенні вимог позивачки про визнання незаконним наказу № 1560/1 від 16 листопада 2007 р. за пропуском строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України, але це не вплинуло на правильність висновків щодо відмови в задоволені позову.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від . 8 липня 2008 р. -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.