Справа 22ц - 2626/08 Суддя першої інстанції: Паньков Д.А.

Категорія 30 Суддя доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.

УХВАЛА

Іменем України

1 грудня 2008 року судова колегія судової палати в-цивільних справах
апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Лисенка П.П.,
суддів: Буренкової К. О.,

Кутової Т.З., при секретарі: Аніщенко Д.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1, представника відповідача Зубрицької А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві апеляційну скаргу

ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 4 вересня 2008 року по справі за позовом

ОСОБА_1

до

Відділу державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління

юстиції Миколаївської області

про

відшкодування матеріальної та моральної шкоди

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби (далі - ВДВС) Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області (далі - ВДВС Первомайського МРУЮ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позивач зазначав, що за рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 7 жовтня 2005 року на його користь було стягнуто 16230 грн. з ОСОБА_2 Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 липня 2007 року бездіяльність ВДВС Первомайського МРУЮ по виконанню вказаного рішення була визнана неправомірною. 15 жовтня 2007 року виконавче провадження закрито в зв'язку з виконанням. Посилаючись на те, що в ході виконання позивачем було витрачено 614 грн. 30 коп. на поїздки найманим автотранспортом для участі в виконавчих діях, а також 2784 грн. на надання правової допомоги як при розгляді справи так і під час виконавчого провадження, а крім того неправомірними діями ВДВС Первомайського МРУЮ йому було спричинено моральну шкоду в сумі 5000 грн., позивач просив стягнути з відповідача вказані суми матеріальних збитків та моральної шкоди.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 4 вересня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить вказане рішення суду скасувати, а по справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що суд не вірно оцінив докази по справі та невірно застосував норми матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом рішенням Первомайського міськрайонного суду від 7 жовтня 2005 року на користь позивача з ОСОБА_2 було стягнуто 16230 грн. боргу. Розподілені судові витрати.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 липня 2007 року, була встановлена неправомірна бездіяльність ДВС Первомайського МРУЮ щодо виконання вказаного рішення та зобов'язано відповідача здійснити стягнення належних грошових сум.

15 жовтня 2007 року вказане рішення виконано, виконавче провадження закрито.

Відповідно до положень ст. 45 Закону України „Про виконавче провадження" (далі - Закону) до витрат виконавчого провадження віднесено витрати органів державної виконавчої служби на організацію та проведення виконавчих дій при примусовому виконанні судових рішень. А статтею 48 цього ж Закону стягувачу надано право, з метою забезпечення провадження виконавчих дій, за погодженням з державним виконавцем внести на депозитний рахунок відповідного органу виконавчої служби повну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини. По завершенні виконавчих дій, такий авансовий внесок повертається стягувачеві.

З обставин справи видно, що позивач не скористався вказаними положеннями Закону, гроші на депозитний рахунок органу виконавчої служби не перераховував, тому в нього і не виникло право на відшкодування вартості витрат на автомобільні послуги, які він замовляв під час виконавчих дій.

Посилання позивача на ст. 86 Закону, є недоречним, оскільки суми, які позивач просить стягнути з відповідача, утворилися внаслідок його добровільних витрат на автомобільні послуги в ході виконавчого провадження, а не виникли внаслідок заподіяння шкоди безпосередніми винними діями державних виконавців при здійсненні виконавчого провадження.

Також є необгрунтованими позовні вимоги про відшкодування, витрат на правові послуги наданих під час виконавчого провадження, оскільки Закон не передбачає відшкодування вказаних сум стягувачу.

Посилання ж позивача, на те, що вказані витрати ним понесені в тому числі і в зв'язку з наданням йому правової допомоги під час розгляду судом питання щодо неправомірної бездіяльності відповідача, також не заслуговують на увагу. Так відповідно до п. 2 ч.3 ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу віднесені до судових витрат. А згідно зі ст. 88 Цього ж кодексу судові витрати розподіляються між сторонами по справі. Як видно з ухвали Первомайського міськрайонного суду від 25 липня 2007 року судові витрати по даній справі було розподілено. За такого правових підстав для стягнення вказаних витрат на користь позивача з ДВС Первомайського МРУЮ немає.

При цьому слід зазначити, що хоча місцевий суд відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення 614 грн. 30 коп. матеріальних збитків та 2784 грн. витрат на правову допомогу на користь позивача виходив з того, що такі витрати не доведено позивачем, а не з підстав, які зазначені вище в цій ухвалі, але таке не призвело до невірного вирішення спору, судова колегія вважає за необхідне залишити в цій частині рішення без змін.

Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України моральна шкода заподіяна неправомірними діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала. Однак, ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода може бути відшкодована грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Враховуючи обставини справи, суд вірно зазначив, що визнання судом бездіяльності відповідача по виконанню рішення суду неправомірною та покладення на державного виконавця зобов'язань щодо належного виконання рішення суду, є достатньою компенсацією моральної шкоди, а тому вірно відмовив в задоволенні позову і в цій частині.

Враховуючи наведене підстав для скасування оскаржуваного рішення судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України , судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 4 вересня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня її проголошення.