Справа № 22ц-2383/08 Головуючий у першій інстанції - Костюченко Г.С.
Категорія 45 Доповідач апеляційного суду - Шаманська И.О.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2008 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Данилової О.О.,
суддів: Лівійського І.В., Шаманської И.О.,
при секретарі: Аніщенко Д.В.,
за участю: представників позивача -ОСОБА_5, ОСОБА_6, відповідача - ОСОБА_2, його представника - ОСОБА_7 , третьої особи - ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 8 серпня 2008 p., ухваленого за позовом ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про визначення порядку користування земельною ділянкою
та зустрічним позовом ОСОБА_2
до
ОСОБА_1,
ОСОБА_3,
ОСОБА_4
про визнання договорів недійсними,
встановила:
В липні 2006 р. ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою.
Позивачка зазначала, що їй на праві власності, на підставі договору дарування від 25 березня 2005 р. та договору міни від 22 грудня 2005 р. належить 23/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1. Відповідачу належить 77/100 частин цього ж будинку.
Посилаючись на те, що між нею та відповідачем виникає спір щодо користування земельною ділянкою, позивачка просила визначити порядок користування земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1.
В листопаді 2007 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4про визнання недійсними договору дарування 23/200 частин житлового будинку АДРЕСА_1 від 25 березня 2005 p., укладеного між позивачкою та ОСОБА_4 і договору міни 23/200 частин цього ж будинку від 25 грудня 2005 p., укладеного між позивачкою та ОСОБА_3.
Посилаючись на те, що фактично між сторонами були укладені договори купівлі -продажу, чим порушено його переважне право, як співвласника, на купівлю часток спірного житлового будинку, відповідач просив про задоволення його позовних вимог.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 8 серпня 2008 р. в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. Позов ОСОБА_2 задоволено. Визнані недійсними договір міни 23/200 часток житлового будинку АДРЕСА_1 від 25 грудня 2005 p., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, повернувши сторони в первісне положення, а також договір дарування 23/200 часток цього ж житлового будинку від 25 березня 2005 p., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, повернувши сторони в первісне положення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов, а в задоволені зустрічного позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Заслухавши судцю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на підставі наступного.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що договір дарування, укладений між позивачкою та ОСОБА_4, є удаваним, оскільки фактично між сторонами відбувся договір купівлі-продажу. В зв'язку з чим, було порушено переважне право ОСОБА_2 на купівлю зазначеної частки у праві спільної часткової власності. Тому договір дарування є недійсними. До того ж, договір міни, укладений між позивачкою та ОСОБА_3, також є недійсним, оскільки до таких договорів застосовуються правила договорів купівлі-продажу щодо переважного права співвласника (відповідача) на купівлю зазначеної частки.
Крім того, суд відмовив в задоволені позову про визначення порядку користування спірною земельною ділянкою, оскільки це право є похідним від виникнення права власності на нерухоме майно, на якому воно знаходиться.
Однак, з зазначеними висновками суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов до них без повного з'ясування всіх обставин справ та вимог закону.
Відповідно до ст. 362 ЦК України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести не депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що само по собі недодержання вимог ст. 362 ЦК України при продажу учасниками спільної часткової власності частки сторонній особі не є підставою для визнання угоди недійсною. У даному випадку співвласник вправі у межах установленого законом строку вимагати переведення на нього прав і обов'язків покупця по укладеній угоді, про що зазначено в п.п. "г" п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 р. „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (із наступними змінами).
Таким чином, колегія судів вважає, що вимоги про визнання угод недійсними можуть бути заявлені разом з вимогами про переведення прав та обов'язків покупця.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1., ОСОБА_3, ОСОБА_4 лише про визнання недійсними договорів дарування та міни. Вимоги про переведення на нього прав та обов'язків покупця заявлені не були, грошову суму, яку за спірними договорами повинен був сплатити покупець, він на депозитний рахунок суду не вносив.
Суд першої інстанції при вирішенні спору не звернув належної уваги на зазначені положення ст. 362 ЦК України та визначивши характер спірних правовідносин, неправильно застосував норми матеріального права.
В зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині задоволення позову про визнання угод недійсними підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позову ОСОБА_2
Що ж стосується позову ОСОБА_1, то з позовної заяви вбачається, що остання просила визначити межі спірної земельної ділянки Проте, суд цих вимог не розглядав.
До того ж, варіант визначення порядку користування спірною земельною ділянкою судом взагалі не досліджувався та сторони з цього приводу ніяких пояснень не давали.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню на підставі п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд
При новому розгляді справи, суду слід врахувати наведене, уточнити зміст позовних вимог ОСОБА_1., в залежності від цього вирішити питання про можливість призначення додаткової судової будівельно-технічної експертизи та вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст. ст. 303, 307 , 309, 311, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 8 серпня 2008 р. скасувати.
В частині зустрічного позову ОСОБА_2 ухвалити нове рішення.
В задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів міни та дарування відмовити.
Справу в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення але можу бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.