КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21.05.2007                                                                                           № 2/69

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Григоровича О.М.

 суддів:                                           

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача -Хаврун П.В. (дов. від 15.01.07 № 466/70); Шокур О.В. (дов. від 01.03.07 № 466/463);

відповідача: Шевченко О.А. (дов. від 09.01.07 № 4);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 23.03.2007

 у справі № 2/69  

 за позовом                               Відкрите акціонерне товариство "Чернігівський завод радіоприладів"ЧеЗаРа"

 до                                                   Відкрите акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 8 402,54 грн.,

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.03.07 у справі             № 2/69 позов задоволено повністю.

          Стягнуто з ВАТ „Облтеплокомуненерго” на користь ВАТ „Чернігівський завод радіоприладів „ЧеЗаРа” 8402,54 грн. боргу, 102 грн. державного мита та               118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ВАТ „Облтеплокомуненерго” звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить його cкасувати в повному обсязі.

          Скаргу заявник мотивує тим, що в листі № 2866 від 18 грудня 2006 року відповідач не вказував про факт наявності у ВАТ «Облтеплокомуненерго» рахунків ВАТ «ЧеЗаРа» з оплати теплової енергії, поставленої протягом лютого-квітня 2006 року, та не погоджувався з позицією позивача щодо факту виникнення у відповідача зобов'язання з оплати теплової енергії, поставленої саме протягом вказаного періоду.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти неї і вважає, що рішення господарського суду відповідає матеріалам справи та чинному законодавству.

          Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          14 грудня 2000 року між ВАТ „Чернігівський завод радіоприладів „ЧеЗаРа”  та ВАТ „Облтеплокомуненерго” було укладено договір № 595 на користування тепловою енергією у гарячій воді., згідно з умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання по відпуску теплової енергії у гарячій воді для опаленню житлового будинку по вул. Одинцова, 17, а відповідач зобов'язувався оплатити одержану теплову енергію.

          За спожиту теплову енергію відповідач сплачує позивачу з розрахунку 58 грн. за 1 Гкал спожитої теплової енергії згідно калькуляції, з наступним перерахунком фактичної вартості за опалювальний період (п. 7 договору).

          В пункті 9 договору сторони передбачили, що оплата використаної теплової енергії здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача на протязі 7 днів з моменту отримання відповідачем рахунку за попередній місяць.

          Даний  договір укладений строком до 31.12.2001, вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку одна із сторін не припинить його дію, подавши заяву про відмову від договору (п. 13 договору).

          Матеріали справи свідчать про відсутність доказів припинення дії даного договору.

          Вищезазначений факт не потребує додаткового доказування, оскільки  був встановлений рішенням господарського суду Чернігівської області від 22.08.2006 у справі № 9/54, яке постановами Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2006 та Вищого господарського суду України від 05.03.2007 залишено без змін.

          Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Відповідно до актів виконаних робіт, підписаних та скріплених печатками товариств, позивач відпустив, а відповідач прийняв теплову енергію: за лютий 2006 року - на суму 4058,86 грн., за березень 2006 року - на суму 3417,98 грн., за квітень 2006 року - на суму 925,7 грн.

          28.11.06 позивач на адресу відповідача надіслав претензію № 466/4721 з вимогою оплати заборгованість у сумі 8 402,54 грн., згідно виставлених рахунків за лютий - квітень 2006 року. В претензії позивач зазначив про наявність у відповідача всіх необхідних документів для її розгляду.

          В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що позивачем порушено вимоги п. 9 „б” договору № 595, а саме те, що останнім на адресу відповідача не виставлялись рахунки.

          Дане зауваження колегія суддів не приймає до уваги, оскільки суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що:

          у відповіді  на претензію від 18.12.06 № 2866 відповідач фактично підтвердив наявність заборгованості перед позивачем та не заперечував проти отримання рахунків за лютий - квітень 2006 року.

          Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачають, що  одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

          Оскільки ВАТ „Облтеплокомуненерго” не виконало своїх договірних зобов’язань, Господарський суд міста Києва обґрунтовано прийшов до висновку про стягнення з нього суми боргу в розмірі 8402,54 грн..

          За таких обставин рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.03.07 у справі  № 2/69  відповідає матеріалам справи та діючому законодавству, доводи, на яких ґрунтується апеляційна скарга не є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.03.07 усправі № 2/69 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

          2. Матеріали справи № 2/69 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 24.05.07 (відправлено)