АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року м. Київ

колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Болотова Є.В.,

суддів: Білич І.М., Поліщук Н.В.,

при секретарі Горбачовій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої внаслідок неналежного надання медичних послуг,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерськогорайонного суду міста Києва від 29 серпня 2017 року,

встановила:

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня2017 року у задоволенні названого позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник Міністерства охорони здоров'я України проти апеляційної скарги заперечила.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із відсутності вини Міністерства охорони здоров'я України у заподіянні матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_1 та безпідставності вимог про зобов'язання провести детальне обстеження та лікування позивача.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та ґрунтуються на доказах, яким дана правильна оцінка.

Судом першої інстанції встановлено, що у вересні 1992 року лікарем-інфекціоністом Старосинявсько центральної районної лікарні ОСОБА_2 поставлено ОСОБА_1 діагноз вітрянка і вірусний гепатит А, призначено амбулаторне лікування.

В період з 05 квітня 1993 року по 16 квітня 1993 року ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в гастроентерелогічному відділенні Хмельницької обласної лікарні з діагнозом: хронічний постінфекційний гепатит, гемолітична вроджена анемія, помірний-виражений гастрит.

З 21 березня 1994 року по 28 березня 1994 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні в гаматологічному відділенні Хмельницької обласної клінічної лікарні з діагнозом хронічний гепатит під сумнівом.

З 04 лютого 2004 року по 09 лютого 2004 року ОСОБА_1 в гастроентерологічному відділенні Хмельницької обласної клінічної лікарні проходив лікування з діагнозом постінфекційний цироз печінки.

З 29 березня 2004 року по 08 квітня 2004 року ОСОБА_1 здійснювали лікування в гастроентерологічному відділенні Хмельницької обласної клінічної лікарні вже за діагнозом післяінфекційний цироз печінки в стадії субкомпенсації, печінково-клітинна недостатність І ступеня.

З 08 листопада 2004 року по 17 листопада 2004 року ОСОБА_1 проходив лікування в гастроентерологічному відділенні Хмельницької обласної клінічної лікарні з встановленим йому діагнозом післяінфекційний цироз печінки в стадії субкомпенсації, синдром гіперопленізму.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначив, що неправомірними діями Міністерства охорони здоров'я України (його чиновниками, департаментом, десятками лікарів) через службову недбалість лікарів, яка полягала у помилково встановлених діагнозах, непрофесійному та некваліфікованому лікуванні в медичних закладах України позивачу завдана матеріальна та моральна шкода.

З урахуванням уточнень просив стягнути з відповідача майнову шкоду в сумі 1 099 408 грн. 00 коп., 60 000,00 дол. США; 2 000 000 грн. 00 коп. моральної шкоди; зобов'язати відповідача провести детальне обстеження позивача в спеціалізованій клініці м. Києва по фактично встановленому діагнозу хвороби (тромбоз воротної вени) та прийняти відповідну тактику лікування із зобов'язанням відповідача на виділення коштів, які необхідні на лікування даної хвороби; зобов'язати відповідача провести обстеження позивача у спеціалізованій клініці і провести операційне втручання за діагнозом «недостатність кровообігу 4-го ступеня, тромбофлебіт» за рахунок Міністерства охорони здоров'я України; розподілити судові витрати.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.

Пред'являючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що лікарі м. Мінськ встановили, що у нього ніколи не було гепатиту і цирозу печінки, а діагнози встановлені українськими лікарями були помилковими.

Так, згідно виписки з історії хвороби № 6236 «Учреждение здравоохранения «9-я городская клиническая больница» м. Мінськ від 11 березня 2016 року, ОСОБА_1 встановлено діагноз: «тромбоз воротной вены. Подпеченочная форма портальной гипертензии. Функционирующие венозные шунты брюшной полости. Фиброз печени. Варикоз вен пищевода 0-1 ст. Спленомегалия. Вправимая пучечная грыжа.» Крім того, зазначено, що даних за мікронодулярний цироз печінки немає.

Згідно виписки з історії хвороби № 14826 «Учреждение здравоохранения «9-я городская клиническая больница» м. Мінськ від 13 червня 2016 року, ОСОБА_1 встановлено діагноз: «Невправимая пучочная грижа. Тромбоз воротной вены. Подпеченочная форма портальной гипертензии. Функционирующие венозные шунты брюшной полости. Фиброз печени. Варикоз вен пищевода 0-1 ст. Спленомегалия. Варикозное расщипление вен нижних конечностей.» Крім того, зазначено, що у пацієнта даних за вірусний гепатит не виявлено.

Вбачається, що даний позов пред'явлено до Міністерства охорони здоров'я України.

Із змісту пред'явленого позову також вбачається, що лікування позивача проходило у лікувальних закладах Хмельницької області.

Позовні вимоги до відповідних лікарень ОСОБА_1 не заявив.

За таких обставин, предметом судового розгляду та апеляційного перегляду є дії відповідача - Міністерства охорони здоров'я України.

Встановлено, що Міністерство охорони здоров'я України, в межах своєї компетенції, за відповідним зверненням позивача направило останнього на лікування до «Учреждение здравоохранения «9-я городская клиническая больница» г. Минск, Беларусь».

Зазначені обставини підтверджуються випискою з протоколу № 11 засідання Комісії МОЗ України з питань направлення на лікування за кордон від 21 грудня 2015 року ОСОБА_1 до Учреждение здравоохранения «9-я городская клиническая больница» г. Минск, Беларусь.

Колегія суддів вважає, що відповідач при вирішенні питання про направлення на лікування діяв на підставі відповідного письмового звернення позивача, в межах своєї компетенції, а тому відсутні підстави вважати такі дії неправомірними.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до Міністерства охорони здоров'я України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії.

Доводи апеляційної скарги про те, що прямим доказом помилкового встановлення діагнозу є виписка з протоколу № 11 про направлення ОСОБА_1 на лікування за кордон з діагнозом цироз печінки, ускладнений портальною гіпертензією та супутніми рекомендаціями, оскільки висновком Учреждение здравоохранения «9-я городская клиническая больница» г. Минск встановлено зовсім інший діагноз - тромбоз воротної вени, колегія суддів не приймає, оскільки лікування позивача здійснювалось закладами охорони здоров'я Хмельницької області, позовні вимоги до яких ОСОБА_1 не заявлялись.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 29 серпня 2017 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Печерськогорайонного суду міста Києва від 29 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Є.В. Болотов

Судді: І.М. Білич

Н.В. Поліщук