УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/16519/17

Провадження № 1-кс/638/3548/17

21.12.2017 року м. Харків

Слідчий суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Хайкін В.М., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про забезпечення кримінального провадження №42017221090000225 шляхом встановлення строку для затримання осіб за підозрою у вчиненні злочину, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2017 року до Дзержинського районного суду м. Харкова звернувся ОСОБА_1 з клопотанням про забезпечення кримінального провадження №42017221090000225 шляхом встановлення строку слідчому та прокурору на протязі доби для затримання за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 126, частиною 2 статті 15, статті 115, 115, 190 Кримінального кодексу України ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, що проживають за адресою: АДРЕСА_1 жителів квартир АДРЕСА_2 ОСОБА_6 Вимоги клопотання заявник обґрунтовує тим, що знаходячись на свободі ці особи будуть продовжувати вчиняти відносно заявника та інших осіб злочини. Окрім того, просить застосувати норми статтей 225 та 333 КПК України щодо проведення допиту, вилучення чи доручення прокурору здійснити тимчасовий доступ.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання, приходить до висновку, що воно підлягає поверненню заявнику.

Згідно з частиною 1 статті 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 6 статті 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу (верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла чи іншого володіння особи; недоторканність права власності; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, тощо).

Статтею 40 КПК України визначено обсяг повноважень слідчого органу досудового розслідування та зокрема передбачено, що слідчий уповноважений: починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом; звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій; приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом. (п.п.1, 2, 5, 8, 9 ч.1 ст.40). При цьому встановлено, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого (частина 5 статті 40).

Статтею 91 КПК України визначено перелік обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Згідно з частиною 2 статті 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно з частиною 1 статті 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Статтею 56 КПК України, якою визначено обсяг прав потерпілого, зокрема передбачено, що протягом кримінального провадження потерпілий має право заявляти клопотання, оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом (п.п.4, 7 ч.1 ст.56).

У відповідності до статті 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів. Ініціювання стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.

Статтею 220 КПК України встановлено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.

Матеріали клопотання заявника ОСОБА_1, які складаються із двох аркушів самого клопотання, взагалі не містять відомостей про звернення з відповідними клопотання до слідчого, що здійснює досудове розслідування кримінального провадження №42017221090000225, тобто слідчим суддею встановлено, що слідчий органу досудового розслідування жодних клопотань потерпілої особи не отримував.

Щодо суті поданого клопотання до суду та вирішення постановлених у ньому питань, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Види та порядок здійснення слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування встановлено главою 20 розділу ІІІ Кримінального процесуального кодексу України (ст.ст.223-245 КПК України).

Розділом ІІ КПК України врегульовано заходи забезпечення кримінального провадження (ст.ст.131-212 КПК).

Відповідно до статті 131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є зокрема тимчасовий доступ до речей і документів, тимчасове вилучення майна, арешт майна (п.п.5, 6, 7 ч.2 ст.131, ст.ст.159-175 КПК).

Згідно з частиною 1 статті 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Нормами глави 20 КПК не передбачено такого виду слідчої дії як «витребування документів», а тим більше «доручення прокурору здійснити тимчасовий доступ».

Слідчий за погодженням із прокурором для повноти слідства у цьому кримінальному провадженні із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів до слідчого судді у встановленому КПК України порядку не звертався. На даному етапі досудового розслідування потерпіла особа відповідно до статті 56 КПК України не позбавлена права звернутись до слідчого чи процесуального прокурора із клопотанням щодо ініціювання проведення слідчих дій із застосуванням передбачених КПК України заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді.

За приписами частини 1 статті 208 КПК України, якою керується заявник при зверненні до суду, уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; 3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Таким чином, закон визначає випадки, коли уповноважена службова особа має право затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, без ухвали слідчого судді, суду.

Відповідно до частини 5 статті 40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним в своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

В даному випадку слідчий суддя не уповноважений приймати рішення про наявність чи відсутність випадків, за умови яких уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, окрім того слідчому судді не надано відомостей про наявність у цих осіб статусу підозрюваних по вказаному кримінальному провадженню.

Тобто, вимоги ОСОБА_1 щодо встановлення для прокурора та слідчого строку на протязі доби для здійснення затримання осіб суд вважає необґрунтованими, та такими, що виходять за межі повноважень слідчого суду.

Щодо посилання заявника на норми статті 225 КПК України, якою визначено особливості допиту свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні, то дана норма визначає, що лише у виняткових випадках, пов'язаних із необхідністю отримання показань свідка чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров'я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такого свідка чи потерпілого в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб.

При цьому, заявник просить допитати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, що проживають за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_7 та її чоловіка (кв. АДРЕСА_3), жителів квартир АДРЕСА_2 ОСОБА_6, в порядку статті 225 КПК України як свідків, проте у клопотанні визначає їх як підозрюваних у даному кримінальному провадженні.

На даному етапі досудового розслідування заявник, як потерпіла особа, за наявності підтвердження свого статусу потерпілого, відповідно до статті 56 КПК України, не позбавлений права звернутись до слідчого чи прокурора із клопотанням щодо ініціювання проведення слідчих дій із застосуванням передбачених КПК України заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді.

Також, заявник посилається на вимоги статті 333 КПК України щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих (розшукових) дій під час судового провадження, проте на стадії досудового розслідування вказана вимога заявлена необґрунтовано та безпідставно.

Враховуючи наведене, наявні законні підстави для повернення клопотання ОСОБА_1, оскільки розгляд заявлених вимог не відноситься до повноважень слідчого судді.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303- 304 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про забезпечення кримінального провадження №42017221090000225 шляхом встановлення строку для затримання осіб за підозрою у вчиненні злочину - повернути заявнику.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя