Справа № 450/1335/17 Провадження № 2/450/1168/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Штойка С.В.

за участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства "Львівагротранссервіс" про проведення остаточного розрахунку при звільнені з роботи, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до ВАТ «Львівагротранссервіс», який неодноразово уточняв, у якому просив зобов'язати відповідача провести остаточний розрахунок з позивачем після звільнення та стягнути 37061,00 грн. компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, визначеною рішеннями Апеляційного суду Львівської області від 15.11.2013 року, а також рішеннями Пустомитівського районного суду від 23.11.2014 року, від 05.11.2015 року, від 11.07.2016 року. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що рішенням Апеляційного суду Львівської області від 15.11.2013 року відповідача зобов'язано скасувати наказ голови правління ВАТ Львівагротранссервіс та поновлено ОСОБА_3 на посаді головного інженера, стягнуто 62678,00 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Однак відповідач поновив його на роботі наказом від 02.04.2014 року. В частині виплати середнього заробітку рішення суду було виконано в листопаді 2014 року. Однак компенсація втрати частини доходу в зв'язку з порушенням термінів виплати відповідачем не виплачена. Індекс споживчих цін за листопад 2013 - листопад 2014 року складає 119,80 %, загальна сума компенсації за затримку виплати заробітної плати, яка не виплачена відповідачем в листопаді складає 12410,00 грн., компенсація за затримку компенсації складає 9394,00 грн. Рішенням суду Пустомитівського району Львівської області від 23.12.2014 року встановлено розмір недорахованої і невиплаченої зарплати 4414,38 грн. при розрахунку під час звільнення 02.06.2014 року, дана заборгованість була погашена лише 13.01.2016 року, компенсації за затримку виплати заробітної плати, яка не виплачена відповідачем складає 3495,00 грн., компенсація за затримку компенсації складає 590,60 грн., судовим рішенням від 23.12.2014 року встановлено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 15785,28 грн., який сплачений в січні 2016 року, компенсації за затримку виплати заробітної плати, яка не виплачена відповідачем складає 8224,00 грн., компенсація за затримку компенсації складає 1390,00 грн. Судовим рішенням від 05.11.2015 року встановлено заборгованість 23677,92 грн. із затримки розрахунку при звільненні за період 24.12.2014 року - 05.11.2015 року, яка була погашена в січні 2016 року, компенсація за затримку виплати заробітної плати, яка не виплачена відповідачем складає 852,40 грн., компенсація за затримку компенсації складає 407,40 грн. та 211,00 грн. Рішенням суду від 11.07.2016 року встановлена заборгованість за час затримки виплати зарплати в сумі 6029,00 грн. і 219,00 грн. компенсації з 06.11.2015 року по 12.01.2016 року загальною сумою 6248,00 грн., яка погашена у вересні 2016 року. Сума компенсації за затримки виплати зарплати і компенсації складає 87,00 грн. загальна сума компенсації за затримку виплати заборгованості по зарплаті і компенсації за затримку виплати компенсації складає 37061,00 грн. Тривале порушення відповідачем трудових прав і охоронюваних законом інтересів, пов'язаних з незаконним звільненням і умисною затримкою розрахунку з роботи позивача призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і потребувало додаткових зусиль для організації свого життя, що спричинило моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив зобов'язати відповідача сплатити єдиний внесок із суми 37061,00 грн., а також із сум компенсації, визначених судовими рішеннями і внести зазначені суми компенсації в персоніфіковану систему обліку відомостей, які пов'язані визначенням права на соціальний захист, збільшив розмір моральної шкоди до 10000,00 грн. та просив зобов'язати виплатити відповідача належну заробітну плату в сумі 3047,51 грн., а також середньомісячний заробіток за час затримки зарплати при розрахунку при звільненні за період з 02.06.2014 року по 14.12.2017 року з відповідними відрахуваннями соціального внеску відповідно до закону, а також належну компенсацію відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці».

У судовому засіданні позивач та його представник позовні уточнені вимоги підтримали та дали пояснення, аналогічні мотивам звернення до суду. Жодних клопотань про витребування доказів, допит свідків, залучення інших оссіб не заявляли.

Представник відповідача проти позову заперечив та пояснив, що індексація заробітної плати позивача вже була предметом судового розгляду, зокрема, рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 23.12.2014 року та таке виконане відповідачем. Щодо індексації середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то дії норм поширюються виключно на випадки порушення строків виплати заробітної плати. Середній заробіток за час вимушеного прогулу є певним видом відповідальності за невиплату належних працівникові сум у день звільнення. Тому заробітна плата та середній заробіток за час вимушеного прогулу не є тотожними поняттями. А тому вимоги щодо стягнення з відповідача індексації середнього заробітку за час вимушеного прогулу є необгрунтованими, відповідач провів остаточний розрахунок з позивачем, виплатив усі суми заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та інші суми, встановлені рішеннями судів та чинним законодавством.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, розглянувши матеріали справи та докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 15.11.2013 року скасовано наказ голови правління ВАТ «Львівагротранссервіс» №102 - к від 08 жовтня 2005 року «Про звільнення» та поновлено ОСОБА_3 на посаді головного інженера ВАТ «Львівагротранссервіс» з 10 жовтня 2005 року, стягнуто з ВАТ «Львівагротранссервіс» на користь ОСОБА_3 62678,00 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 3000,00 грн. моральної шкоди.

Як зазначив позивач дане рішення виконано в листопаді 2014 року.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 у листопаді 2014 року звернувся до Пустомитівського районного суду Львівської області (справ №450/3077/14-ц) з позовом про проведення остаточного розрахунку у зв'язку з звільненням з роботи; виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, враховуючи умисне затягування виплат, з урахуванням індексації заробітної плати на день остаточного розрахунку; просив зобов'язати відкрите акціонерне товариство „Львівагротранссервіс" здійснити перерахунок заробітної плати відповідно до встановленого посадового окладу з врахуванням індексації і компенсації втрат заробітної плати, з відповідними відрахуваннями соціального податку; зобов'язати відкрите акціонерне товариство „Львівагротранссервіс" внести у трудову книжку ОСОБА_3 запис про недійсність запису № 18 від 10.10.2005 року відповідно до п. 2.10 „Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року, А також просив суд стягнути з відповідача моральну та матеріальну шкоду. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 23.12.2014 року стягнуто з відкритого акціонерного товариства „Львівагротранссервіс" на корись ОСОБА_3 4424,38 грн. ( чотири тисячі чотириста двадцять чотири гривні 38 коп.) недонарахованої та недоплаченої заробітної плати за період з 15.11.2013 року по 02.06.2014 року; 15785 грн. 28 коп. (п'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят п'ять гривень 28 коп.) середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 червня 2014 року по 23 грудня 2014 року, з відповідними відрахуваннями соціального податку відповідно до Закону та 245,86 грн. (двісті сорок п'ять гривень 86 коп.) компенсації відповідно до ст. 34 Закону України „Про оплату праці".

Крім того, позивач ОСОБА_3 у жовтні 2015 року звертався до Пустомитівського районного суду Львівської області (справа №450-2477/15-ц) з позовом, в якому просив суд зобов'язати відповідача ВАТ „Львівагротранссервіс" відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, провести остаточний розрахунку у зв'язку з звільненням з роботи; виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, враховуючи умисне затягування виплат, з урахуванням індексації заробітної плати на день остаточного розрахунку; з відповідними відрахуваннями соціального податку; зобов'язати відкрите акціонерне товариство „Львівагротранссервіс" внести виправлення у трудову книжку ОСОБА_3 в записах № 19 та 21 відповідно до „Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року. А також стягнути з відповідача 5000,00 тис. грн. завданої моральної шкоди. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 05.11.2015 року стягнуто з відкритого кціонерного товариства „Львівагротранссервіс" на корись ОСОБА_3 23677,92 грн. (двадцять три тисячі шістсот сімдесят сім гривень 92 коп.) середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 грудня 2014 року по 05 листопада 2015 року, включно з відповідними відрахуваннями соціального податку відповідно до Закону та 11318,04 грн.(одинадцять тисяч триста вісімнадцять гривень 04 коп.) компенсації відповідно до ст. 34 Закону України „Про оплату праці".

Як вбачається, позивач ОСОБА_3 у травні 2016 року звернувся до Пустомитівського районного суду Львівської області (справа №450/1224/16-ц) з позовом, в якому просив суд зобов'язати відповідача ВАТ „Львівагротранссервіс" відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, провести остаточний розрахунку у зв'язку з звільненням з роботи; виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, враховуючи умисне затягування виплат, з урахуванням індексації заробітної плати на день остаточного розрахунку; з відповідними відрахуваннями соціального податку за період з 06.11.2015 року по 24.05.2016 року, а також, зобов'язати відповідача відшкодувати завдану моральну шкоду. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.07.2016 року стягнуто з відкритого акціонерного товариства „Львівагротранссервіс" на корись ОСОБА_3 6029,10 грн. (шість тисяч двадцять дев'ять гривень 10 коп.). середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 листопада 2015 року по 12 січня 2016 року, включно з відповідними відрахуваннями соціального податку відповідно до Закону та 219,36 грн. (двісті дев'ятнадцять гривень 36 коп.) компенсації відповідно до ст. 34 Закону України „Про оплату праці", стягнуто з відкритого акціонерного товариства „Львівагротранссервіс" на користь ОСОБА_3 1000,00 (одна тисяча) грн. відшкодування за завдану моральну шкоду.

Позивач у лютому 2017 року звернувся до Пустомитівського районного суду Львівської області (справа №450/583/17) з позовом, у якому просив визнати запис №22 від 05.01.2016 року та запис №23 від 10.10.2005 року в трудовій книжці недійсними, зобов'язати внести новий запис у трудову книжку про поновлення на роботі відповідно до наказу ВАТ Львівагротранссервіс №3 від 02.04.2016 року згідно п.гл.2.10 гл.2 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок», зобов'язати провести виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з затримкою видачі неналежно оформленої трудової книжки, зобов'язати провести виплату моральної шкоди. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 06.08.2014 року та 23.12.2014 року не виконувались. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.05.2017 року, яке набрало законної сили, зобов'язано Відкрите акціонерне товариство „Львівагротранссервіс" внести у трудову книжку ОСОБА_3 виправлення в записі № 23 у графі "дата запису" 10.10.2005 року відповідно до "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Крім того, рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 31.05.2017 року (справа №450/1670/16-ц) зобов'язано відкрите акціонерне товариство „Львівагротранссервіс" внести зміни в персоніфіковану систему обліку відомостей нарахованої і оплаченої зарплати ОСОБА_3 з оплатою єдиного соціального внеску з 16.11.2013 року по 02.04.2014 року в сумі 9399,87 грн., зобов'язано відкрите акціонерне товариство „Львівагротранссервіс" внести зміни в персоніфіковану систему обліку відомостей нарахований і оплачений середній заробіток ОСОБА_3 і єдиний соціальний внесок за рішенням Пустомитівського районного суду від 23.12.2014 року в сумі 20455,53 грн. з помісячною розбивкою з 03.06.2014 р. по 23.12.2014 р., зобов'язано відкрите акціонерне товариство „Львівагротранссервіс" внести зміни в персоніфіковану систему обліку відомостей нарахований і оплачений середній заробіток ОСОБА_3 і єдиний соціальний внесок за рішенням Пустомитівського районного суду від 05.11.2015 року в сумі 23677,92 грн. з помісячною розбивкою з 24.11.2014 р. по 05.11.2015 р., зобов'язано відкрите акціонерне товариство „Львівагротранссервіс" внести зміни в персоніфіковану систему обліку відомостей нарахований і оплачений середній заробіток ОСОБА_3 і єдиний соціальний внесок за рішенням Пустомитівського районного суду від 11.07.2016 року в сумі 6029,10 грн. з помісячною розбивкою з 06.11.2015 р. по 12.01.2016 р.

Таким чином судом встановлено, що позовні вимоги про проведення остаточного розрахунку при звільненні, а також зобов'язання сплати єдиного внеску та сум компенсації в персоніфіковану систему обліку відомостей були предметами судових проваджень та такі вирішені судом.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 03.07.1991 року з наступними змінами і доповненнями «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях та території України і які не мають разового характеру. З огляду на це, середній заробіток за час вимушеного прогулу, обов'язок зі сплати якого покладається на роботодавця в разі поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, індексації не підлягає.

Таким чином, вимоги позивача про індексацію компенсації задоволенню не підлягають.

Згідно ч.1, 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачем належних та достатніх доказів на підтвердження того, що відповідачем було заподіяно йому моральну шкоду суду надано не було.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214 ЦПК України, ст.ст. 232, 237-1 КЗпП України, ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд Львівської області, яка подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Мусієвський В.Є.