Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Ємаков Ю.В.

Справа № 409/2524/15-ц

Провадження № 22ц/782/797/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого судді Єрмакова Ю.В.,

суддів – Назарової М.В., Орлова І.В.,

за участю секретаря судового засідання Данько Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 29 серпня 2017 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 2965 від 14.03.2017 року,

в с т а н о в и л а:

В серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (далі позивач) звернулося до суду з вищезазначеним позовом, після уточнення якого (з урахуванням факту проходження відповідачем ОСОБА_2 військової служби в Збройних силах України в період з 27.07.2015р. по 12.12.2016р.) остаточно просили стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № 2965 від 14.03.2007 р. станом на 12.06.2017 р. в загальному розмірі 10 401,36 доларів США, в тому числі: прострочений борг за кредитом за період з 01.03.2012 р. по 12.06.2017 р. -7 500,68 доларів США; прострочені відсотки за користування кредитом за період з 17.02.2014 р. по 12.06.2017 року - 2 026,05доларів США; пеня за прострочення боргу за кредитом за період з 01.03.2012 року по 14.04.2014 року - 425,65 доларів США; пеня за прострочення відсотків за користування кредитом за період з 02.12.2011 року по 14.04.2014 р. -213,44 доларів США три відсотка річних за прострочення боргу за кредитом за період з 01.03.2012 р. по 12.06.2017 р. – 165,60 доларів США; три відсотка річних за прострочення відсотків за користування кредитом за період з 01.09.2011 р. по 12.06.2017 р.- 69,94 доларів США, а також судовий збір в сумі 4 076 грн..

В обґрунтування позову позивач веазначив, що між ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Лутугинського відділення №7901 та ОСОБА_2 був укладений договір про іпотечний кредит №2965 від 14.03.2007 року, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 13200 доларів США. Згідно умов договору позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування у розмірі 12,5 відсотків річних. Кредит надано на 120 місяців з терміном погашення не пізніше 14.03.2017 року на придбання квартири. Одночасно відповідач зобовязався здійснювати погашення кредиту та сплату відсотків за користування ним щомісячно ануїтетним платежами в сумі 193,22 долара США не пізніше останнього робочого дня кожного звітного місяця. Також відповідач зобов'язався сплатити на користь позивача пеню в розмірі 0,1 відсоток від суми несплаченого платежу за кожен день прострочення. В якості забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором було укладено договір поруки №2091 від 14.03.2007 року з ОСОБА_3.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим за зазначеним кредитним договором утворилася заборгованість, а тому просили задовольнити позов.

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 29 серпня 2017 року позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № 2965 від 14.03.2007 р. станом на 12.06.2017 р. в загальному розмірі 10 401,36 доларів США, а також суд солідарно стягнув судовий збір.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 29 серпня 2017 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Іншою стороною рішення суду не оскаржується.

В судове засідання відповідачі не з’явились, згідно поштового повідомлення вони були повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, у зв’язку з чим судова колегія вважає за можливим розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;

3) змінити рішення;

4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду

 Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно з законом, ухваливши рішення на основі  повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

 У відповідності зі ст.214 ЦПК України Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Такі вимоги закону судом першої інстанції були виконані частково.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість за договором про іпотечний кредит №2965 від 14.03.2007 р. знайшла своє підтвердження в ході розгляду справи, у зв’язку з чим є підстави для стягнення її в солідарному порядку з відповідачів, а тому дійшов висновку про обгрунтованість позову.

Колегія суддів судової палати, вважає, що такий висновок суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.

За змістом ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язаний надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

В силу ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого окремо.

Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. Відповідачі зареєстровані та є такими, що переселилися у період з 14 квітня 2014року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а саме: м. Лутугине Луганської області.

За змістом п.15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Судом встановлено, що між ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії- Лутугинського відділення №7901 та ОСОБА_2 був укладений договір про іпотечний кредит №2965 від 14.03.2007 року, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 13200 доларів США. Відповідно до умов договору позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування у розмірі 12,5 відсотків річних. Кредит надано на 120 місяців з терміном погашення не пізніше 14.03.2017 року на придбання квартири. Одночасно відповідач зобов'язався здійснювати погашення кредиту та сплату відсотків за користування ним щомісячно ануїтетними платежами в сумі 193,22 доларів США не пізніше останнього робочого дня кожного звітного місяця.

14.03.2007 року між ОСОБА_3 з однієї сторони, Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» з другої сторони, та ОСОБА_2 з третьої сторони, було укладено договір поруки № 2091, згідно умов якого (п.1.1;п.2.1; п.3) поручитель ОСОБА_3 зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання за договором про іпотечний кредит №2965 від 14.03.2007 року, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Крім цього, судом встановлено, що ОСОБА_2 27.07.2015 року був призваний на військову службу за мобілізацією до лав Збройних Сил України та з 23.09.2015 по 06.02.2016р., брав безпосередньо участь в АТО на території Донецької та Луганської областей і 12.12.2016 році звільнений у запас на підставі п.п. «Є» ч.8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».

Вказані обставини сторонами не заперечуються та підтверджуються матеріалами справи.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим за зазначеним договором про іпотечний кредит утворилася заборгованість станом на 12.06.2017 року, в загальному розмірі 10 401,36 доларів США, еквівалент якої за офіційним курсом НБУ становить 271 733,02 грн., в тому числі: прострочений борг за кредитом за період з 01.03.2012р. по 12.06.2017р. - 7500,68 доларів США; прострочені відсотки за користування кредитом за період з 17.02.2014р. по 12.06.2017р. - 2026,05 доларів США; пеня за прострочення боргу за кредитом за період з 01.03.2012р. по 14.04.2014р. - 425,65 доларів США; пеня за прострочення відсотків за користування кредитом за період з 02.12.2011р. по 14.04.2014р. - 213,44 доларів США: три проценти річних за прострочення боргу за кредитом за період з 01.03.2012р. по 12.06.2017р. - 165,60 доларів США; три проценти річних за прострочення відсотків за користування кредитом за період з 01.09.2011р. по 12.06.2017р. - 69,94 доларів США.

При цьому, судом зроблено висновок щодо наданого розрахунку заборгованості, де пеня позивачем нарахована за період з 01.03.2012р. по 14.04.2014р., тобто, з урахуванням вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» .

Також, як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, за період з моменту призову ОСОБА_2 під час мобілізації - 27.07.2015 року і по момент його звільнення в запас - 12.12.2016 року відсотки за користування кредитом останньому не нараховувалися .

Судом також надано оцінку листу відповідача про те, що банком не враховані здійснені ним оплати за квитанціями № 32786380 від 23.11.2012 року на суму 1511,00 долара США та № 32786822 від 23.11.2012 року на суму 89,00 доларів США, проте, його твердження спростовуються наданим позивачем розрахунком, з якого вбачаються зарахування платежу, здійсненого 23.11.2012 року.

Крім цього, при нарахуванні трьох процентів річних від простроченої суми позивачем також враховано період призову відповідача ОСОБА_2 на військову службу за мобілізацією до лав Збройних Сил України, за який йому також три проценти річних не нараховувалися.

З урахуванням наведеного вище, судова колегія вважає, що висновки суду щодо наявності та суми заборгованості, яка повинна бути стягнута на користь позивача, є правильними, а тому судова колегія в цій частині погоджується з висновком суду першої інстанції.

Доводи апелянта про те, що розрахунок не є належним і допустимим доказом у справі, оскільки містить помилки, прорахунки виключно на користь банку, без урахування строків позовної давності, не було враховано квитанції щодо сплати апелянтом 1511 доларів США від 23.11.2012 року№32786380 та квитанції №32786822 на суму 89 доларів США, на увагу не заслуговують, оскільки відповідно до п.1.6 Кредитного договору при надходженні від позичальника коштів у рахунок погашення кредиту та сплати процентів за користування ним, виконання позичальником грошових зобов’язань за договором здійснюється у наступній черговості: погашення прострочених процентів за користування кредитом (якщо прострочення буде мати місце); погашення нарахованих строкових процентів за користування кредитом; погашення простроченої заборгованості за кредитом (якщо прострочення буде мати місце); погашення строкової заборгованості за кредитом; сплата пені за непогашення в строк процентів за користування кредитом (якщо непогашення буде мати місце); сплата пені за непогашення в строк основного боргу за кредитом (якщо непогашення буде мати місце); сплата інших платежів відповідно до договору.

Отже, як вбачається з розрахунку, з приводу чого суд першої інстанції зробив висновок, який був перевірений апеляційною інстанцією, зазначена сума була врахована у розрахунку відповідно до умов зазначеного кредитного договору (п.1.6), а саме: погашення прострочених процентів - 525,85 доларів США (23.11.2012 р.); погашення строкових відсотків 85,63 доларів США (30.11.2012р.); погашення простроченої заборгованості за кредитом 645,69 доларів США (23.11.2012р.); погашення строкової заборгованості за кредитом 336,46 доларів США (23.11.2012р.); погашення строкових відсотків 3,37 доларів США (31.12.2012 р.), а всього 1600 доларів США.

Щодо незастосування судом строків позовної давності, то як вбачається з матеріалів справи, заяв про застосування строків позовної давності в суді першої інстанції не було, а тому враховуючи положення ч.3 ст.267 ЦК України, яка передбачає застосування строків позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення, то такі посилання апелянта є хибними.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що в розрахунку заборгованості є різниці в один цент на користь банку, що свідчить на його думку про неточність боргу.

Згідно пояснень представника позивача це пов’язано з програмним забезпеченням банку щодо нарахувань відповідних платежів щодо округлення розміру нарахованих відсотків за користування кредитом до десятих чисел для подальшої оплати їх платником. При цьому, програмне забезпечення стосується математичного округлення як на користь позивача так і на користь відповідача, що в результаті дає правильний розрахунок, якщо вираховувати всі суми, які були округлені в ту чи іншу сторону.

Також, слід зазначити, що не погоджуючись з розрахунком позивача, відповідач у відповідності до ст.10,60 ЦПК України його не спростував та свій розрахунок заборгованості, який на його думку є правильним, не надав, а тому суд першої інстанції правильно виходив з розрахунку наданого позивачем.

Посилання апелянта на те, що суд зазначив неправдиву, хибну та неперевірену інформацію щодо реєстрації відповідача за адресою: Луганська область, м.Лутугіне, вул Гагаріна, 3/2, також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки саме ця адреса, згідно копії паспорта, яка є в матеріалах справи, вказана у відповідача ОСОБА_2, при цьому справа знаходилась в проваджені суду з урахуванням ухвалення і заочного рішення по справі, яке було в подальшому скасовано, з серпня 2015 року, у зв’язку з чим позивачем в подальшому була подана заява про збільшення позовних вимог.

Слід також зазначити про те, що відповідно до 4.3.7 кредитного договору позичальник зобов’язаний у тридцятиденний строк повідомити Банк про зміну реєстрації свого постійного місця проживання (реєстрації), зміни місця працевлаштування, прізвища, імені, по-батькові, та інші обставини, що можуть вплинути на виконання зобов’язань за цим Договором, чого не було зроблено відповідачем, а тому посилання апелянта на розгляд справи Білокуракинським районним судом Луганської області щодо підсудності, є безпідставними.

Щодо незастосування положень п.15 статті 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», слід зазначити, що з цього приводу судом першої інстанції були зроблені висновки, крім цього слід зазначити, що під дію даного пункту підпадають лише військовослужбовці, резервісти та мобілізовані особи, про що також було роз’яснено листом Національного банку України від 02 вересня 2014 року №18-112/48620, з якого вбачається, що пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Отже, враховуючи наведені доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду.

Проте при визначенні межі відповідальності поручителя слід враховувати положення ч.4 ст.559 ЦК України, що не було зроблено судом першої інстанції при вирішенні вказаного питання.

Як встановлено, ОСОБА_2, як позичальник, останній платіж зробив 17.02.2014 року у сумі 200 доларів США на погашення відсотків та в подальшому перестав виконувати взяті на себе зобов’язання по поверненню кредиту та сплаті процентів у строки, передбачені договором та допустив затримку сплати щомісячних частин кредиту та процентів за його користування на строк, що перевищує один календарний місяць.

Відповідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 12.06.2017 року, заборгованість відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором № 2965 від 14.03.2007 року складає 10 401,36 доларів США, з яких: прострочений борг за кредитом за період з 01.03.2012р. по 12.06.2017р. - 7500,68 доларів США; прострочені відсотки за користування кредитом за період з 17.02.2014р. по 12.06.2017р. - 2026,05 доларів США; пеня за прострочення боргу за кредитом за період з 01.03.2012р. по 14.04.2014р. - 425,65 доларів США; пеня за прострочення відсотків за користування кредитом за період з 02.12.2011р. по 14.04.2014р. - 213,44 доларів США: три проценти річних за прострочення боргу за кредитом за період з 01.03.2012р. по 12.06.2017р. - 165,60 доларів США; три проценти річних за прострочення відсотків за користування кредитом за період з 01.09.2011р. по 12.06.2017р. - 69,94 доларів США.

Заборгованість за кредитним договором позивач просив суд стягнути у доларах США, що передбачено законодавством.

Строк виконання основного зобов’язання 14.03.2017 рік, позивачем не змінювався.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Отже, умови договору поруки не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Однак, суд першої інстанції, стягуючи кредитну заборгованість солідарно з боржника і поручителя не взяв до уваги, що за умовами кредитного договору боржник ОСОБА_2 взяв на себе зобов’язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 14.03.2017 року, сплачуючи її частинами (щомісячними ануїтетними платежами), які згідно з п.1.4.4 (зі змінами від 25.01.2010 р.) складають в сумі 193,22 долара США не пізніше останнього робочого дня кожного звітного місяця.

Тобто, сторони встановили не лише строк дії договору, а й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних ануїтетних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число робочого дня кожного звітного місяця.

Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до позичальника про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що в разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначене періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року за № 6-223цс16, у постанові від 19 жовтня 2016 року № 1265цс15, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у забезпечення виконання умов кредитного договору № № 2965 від 14.03.2007 року між відповідачем ОСОБА_3 з однієї сторони, Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» з другої сторони, та ОСОБА_2 з третьої сторони, було укладено договір поруки № 2091 ( далі Договір), згідно умов якого (п.1.1;п.2.1; п.3) поручитель ОСОБА_3 зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання за договором про іпотечний кредит №2965 від 14.03.2007 року, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Так, відповідно до п.1.1 Договору поручитель зобов’язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов’язань за кредитним договором.

В силу п.3 Договору поручитель відповідає по зобов’язаннях за кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними перед кредитором до тих пір, поки всі зобов’язання по кредитному договору не будуть виконані повністю.

Як вбачається з матеріалів справи кредитний договір №2965 між банком та відповідачем ОСОБА_2 було укладено 14.03.2007 року на строк користування кредитом по 14.03.2017 року включно, п.1.2. договору.

Отже, у разі пред’явлення банком вимог до поручителя більше ніж 6 місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов’язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов’язань .

Позивач звернувся до суду з позовом (згідно реєстраційного штампу) 25 серпня 2015 року. Заборгованість за кредитним договором розрахована станом на 12.06.2017 року.

Зазначене свідчить про те, що позивачем вимоги до поручителя ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2965 від 14.03.2007 року, яка виникла до 25.02.2015 р. пред’явлені поза межами встановленого строку, передбаченого ч.4 ст.559 ЦК України.

Отже, оскільки позивач протягом шести місяців від дня настання строку виконання частини основного зобов’язання за тілом кредиту за кредитним договором не пред’явив вимоги до поручителя, тому порука за кредитним договором в частині щомісячних платежів до 25.02.2015 року припинена на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Проте, правовідносини поруки за договором поруки не можна вважати припиненими в частині заборгованості за тілом кредиту, яка виникла за період з 25.02.2015р. року по 12.06.2017 року, оскільки стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником зобов'язань за вказаний вище період до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання зобов'язання за кредитним договором.

Враховуючи наведене вище, відповідно до розрахунку заборгованості позовні вимоги до поручителя підлягають задоволенню в наступному розмірі: прострочена сума боргу за кредитом за період з 03.03.2015 р. по 15.03.2017 р. в сумі 4 379,59 долара США; прострочені відсотки з 25.02.2015 року по 13.03.2017 р. 627,65 долара США; 3 % річних на прострочену суму кредиту за період з 25.02.3015 р. по 12.06.2017 р. в сумі 32,52 долара США; 3 % на прострочену суму відсотків за користування кредитом за період з 25.02.2015 по 12.06.2017р. в сумі 6,08 долара США, а всього 5045,84 долара США.

Отже, відповідальність поручителя, як солідарно боржника обмежується саме зазначеною сумою, що не було враховано судом першої інстанції при вирішенні вказаного питання.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч.ч.1,2ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення по справі;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

 Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин відповідно п.1,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції повинно бути скасовано, з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову.

  У відповідності до вимог ч.1ст. 88 ЦПК України, Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, але судовий збір підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 виходячи з того, що відповідач ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи, у зв’язку з чим на підставі п.9 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 303,307, 309, 313-315, 317 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 29 серпня 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит №2965 від 14.03.2007 року станом на 12.06.2017 року в сумі 5045,84доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит №2965 від 14.03.2007 року станом на 12.06.2017 року в розмірі 5355,52 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» судовий збір у розмірі 2003, 34 грн.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після  її проголошення. 

Суддя Ю.В. Єрмаков

Судді: М.В. Назарова

ОСОБА_4