Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 листопада 2009 р. справа № 2а-19634/09/0570
час прийняття постанови: 17-12
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Чучка В.М.
при секретарі Каморнікові Д.Ю.
за участю позивача – ОСОБА_1, представників відповідача – БуханцоваО.В. (Головне управління юстиції в Донецькій області, довіреність від 22.07. 2009 року № 22-8), Олейник Я.А. (Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, довіреність від 15.06.2009 року № 6), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління юстиції в Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання бездіяльності незаконною, зобов’язання вчинення певних дій, відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління юстиції в Донецькій області в особі підрозділу примусового виконання рішень (далі – ГУ юстиції, відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України (надалі – ГУ ДКУ, відповідач-2), про визнання незаконною бездіяльності Головного управління юстиції в Донецькій області в особі підрозділу примусового виконання рішень при примусовому виконанні виконавчого листа № 2а-12419/09/0570 від 01.09.2009 року, виданого Донецьким окружним адміністративним судом; зобов’язання Головного управління юстиції в особі підрозділу примусового виконання рішень забезпечити примусове виконання наведеного виконавчого листа у порядку і строки, визначені нормами Закону України «Про виконавче провадження»; стягнення з Державного бюджету України моральної шкоди у розмірі 170,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем з моменту відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-12419/09/0570 від 01.09.2009 року (постанова від 03.09.2009 року ВП 14631337) і до моменту звернення позивача до суду, у порушення приписів Закону України «Про виконавче провадження» не вчинено жодних виконавчих дій, а тому заявник просить у судовому порядку визнати незаконною бездіяльність відповідача та зобов’язати останнього забезпечити примусове виконання наведеного вище виконавчого документу.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Відповідачем-1 позову не визнано, в матеріалах справи наявні заперечення у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що Відділ ДВС діяв у відповідності до вимог законодавства, здійснив всі необхідні заходи та вчинив всі необхідні виконавчі дії, а тому відсутні факти протиправної бездіяльності.
ГУ ДКУ також позов не визнано, в ході судового засідання представник ГУ ДКУ з посиланням на приписи Бюджетного кодексу України та Закону України «Про Державний бюджет України на 2009» зазначив, що бюджетом на 2009 рік не передбачені видатки бюджету на відшкодування моральної шкоди.
Розглянувши подані документи і матеріали виконавчого провадження, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
17.08.2009 року Донецьким окружними адміністративним судом ухвалена постанова у справі № 2а12419/09/0570, відповідно до якої:
- визнана незаконною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку (далі за текстом – боржник, ВДВС Ворошиловського РУЮ у м. Донецьку) щодо виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.05.2009 року у справі № 2-а-3213/08 та виданого на її підставі 28.05.2009 року виконавчого листа;
- зобов’язано ВДВС Ворошиловського РУЮ у м. Донецьку забезпечити виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.05.2009 року у справі № 2-а-3213/08 та виданого на її підставі 28.05.2009 року виконавчого листа у порядку, визначеному приписами статей 76, 87 Закону України «Про виконавче провадження».
У відповідності до наведеної постанови Донецького окружного адміністративного суду 01.09.2009 року виданий виконавчий лист № 2а-12419.
Постановою від 03.09.2009 р. ВП №14631337 ГУЮ юстиції в особі підрозділу примусового виконання рішень відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-12419, виданого 01.09.2009 року Донецьким окружним адміністративним судом, з наданням боржнику – ВДВС Ворошиловського РУЮ у м. Донецьку 7-денного строку для добровільного виконання даної постанови.
01.11.2009 року відповідачем-1 винесена постанова № 2/1401-П про накладення штрафу, відповідно до якої постановлено накласти штраф на державного виконавця ВДВС Ворошиловського РУЮ за невиконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.09.2009 р. ВП №14631337.
Вимогою Державного виконавця (в порядку ст.ст. 5, 6 Закону України «Про виконавче провадження») від 06.11.2009 року № 2/1401-9П, винесеною ГУ юстиції в особі підрозділу примусового виконання рішень, зобов’язано ВДВС Ворошиловського РУЮ у м. Донецьку забезпечити виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.05.2009 року у справі № 2а-3213/08 та виданий на її підставі виконавчий лист від 28.05.2009 року.
20.11.2009 року постановою відповідача-1 № 2/1401-П про накладення штрафу постановлено накласти штраф на державного виконавця ВДВС Ворошиловського РУЮ за повторне невиконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.09.2009 р. ВП №14631337.
Згідно постанови про відкладення провадження виконавчих дій від 27.11. 2009 року ВП № 14631337, складеної ГУ юстиції, провадження виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 2а-12419, виданого 01.09.2009 року Донецьким окружним адміністративним судом у зв’язку з поданням боржником - ВДВС Ворошиловського РУЮ у м. Донецьку апеляційної скарги на рішення суду, у відповідності до якого вданий вказаний вище виконавчий лист, та заяви про поновлення строків на апеляційне оскарження. При цьому в матеріалах справи міститься ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2009 року у справі № 2а-12419/09/0570 про призначення розгляду заяви ВДВС Ворошиловського РУЮ у м. Донецьку про поновлення строків на апеляційне оскарження.
З огляду на наведені матеріали виконавчого провадження слідує, що відповідач-1 майже протягом двох місяців (з 03.09.2009 року по 01.11.2009 року) фактично не вчиняв будь-яких виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 2а-12419, виданого 01.09.2009 року Донецьким окружним адміністративним судом.
Згідно Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст.ст. 5, 7 Закону України «Про виконавче провадження», п. 2.1.2 Інструкції про проведення виконавчих дій від 15.12.1999 року № 74/5, основними обов’язками державного виконавця при примусовому виконанні виконавчих документів є: неупередженість, своєчасність, повнота вчинення виконавчих дій; законність і недопущення порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Вказані обов’язки випливають зі ст. 19 Конституції, на підставі якої органи державної влади повинні діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
За ст. 25 цього ж Закону державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.
На підставі ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону. Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.
За положеннями ст. 87 наведеного вище Закону на боржника - фізичну особу державним виконавцем може бути накладений штраф в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання, при цьому у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
З наведених правових норм та вивчених документів виконавчого провадження слідує, що відповідач-1 не забезпечив виконання виконавчого листа № 2а-12419, виданого 01.09.2009 року Донецьким окружним адміністративним судом у встановлені Законом строки, при цьому протягом двох місяців не вчиняв будь-яких виконавчих дій, направлених на виконання наведеного виконавчого документу, а тому суд вважає таку бездіяльність ГУ юстиції в особі підрозділу примусового виконання рішень протиправною.
Судом не приймаються до уваги посилання відповідача-1 на постанову про відкладення провадження виконавчих дій від 27.11.2009 року ВП № 14631337 як на доказ вчинення необхідних виконавчих дій, оскільки наведений акт суб’єкта владних повноважень винесений після відкриття провадження у даній адміністративний справі, що розглядається, а також після закінчення 2-місячного строку виконання такого виду виконавчих документів.
Щодо вимоги позивача відносно стягнення моральної шкоди у розмірі 170,00 грн., суд зазначає наступне.
Постановою Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”№4 від 31.03.1995 року передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 під час провадження у даній справі не пояснив з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується, у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.
З огляду на наведене судом не приймаються посилання відповідача-2 на норми Бюджетного кодексу України та Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» як на підставу для відмови у задоволення моральної шкоди, оскільки до предмету регулювання наведених нормативно-правових актів не відносяться правовідносини, пов’язані зі стягненням моральної шкоди; при цьому таке тлумачення вказаних норм неправомірно звужує конституційне право особи на стягнення моральної шкоди, встановлене ст. 56 Конституції України, оскільки вказане право обумовлено обов’язком Держави нести відповідальність за протиправні дії чи бездіяльність органів державної влади та місцевого самоврядування.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав, а тому право позивача підлягає захисту у встановлений ним спосіб, крім стягнення моральної шкоди.
Оскільки у матеріалах справи відсутні документальні докази судових витрат позивача, суд їх не компенсує.
Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до Головного управління юстиції в Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання бездіяльності незаконною, зобов’язання вчинення певних дій, відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність Головного управління юстиції в Донецькій області в особі підрозділу примусового виконання рішень щодо примусового виконання виконавчого листа № 2а-12419, виданого 01.09.2009 року, Донецьким окружним адміністративним судом.
Зобов’язати Головне управління юстиції в Донецькій області в особі підрозділу примусового виконання рішень забезпечити виконання виконавчого листа № 2а-12419, виданого 01.09.2009 року Донецьким окружним адміністративним судом у порядку та строки, визначені нормами Закону України «Про виконавче провадження».
В іншій частині позову відмовити.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 27 листопада 2009 року.
Повний текст постанови виготовлений 01 грудня 2009 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Чучко В.М.