ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "18" травня 2007 р.                                                                   Справа № 10/43

За позовом Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці

до товариства з обмеженою відповідальністю “Біоенергетична компанія”, м. Чернівці

про стягнення заборгованості по платежах до Пенсійного фонду в сумі 9060,28 грн.

Суддя       Т.І. Ковальчук

За участю представників:

Від позивача –Станкевич А.Я., головний спеціаліст-юрисконсульт, дор. № 596/01 від 26.01.2007 р.

Від відповідача –не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості  по платежах до Пенсійного фонду в сумі 9060,28 грн., у тому числі 1765,44 грн. недоїмки, 5064,16 грн. штрафу  та 2230,68 грн. пені.

Ухвалою від 22.03.2007 р. справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 24.04.2007 р. за участю представників сторін, від відповідача витребувано пояснення на позов.

Ухвалою від 24.04.2007 р. розгляд справи відкладено на 18.05.2007 р. за клопотанням відповідача, який не мав змоги направити представника в судове засідання в зв’язку з хворобою останнього.

У судове засідання 18.05.2007 р. представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, пояснень на позов відповідач не надав.

Наявним у справі поштовим повідомленням засвідчується належне вручення відповідачеві ухвали суду про відкладення розгляду справи, тому неявка його представника та неподання пояснень на позов не перешкоджають вирішенню спору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування і має заборгованість по платежах до Пенсійного Фонду, яку не сплатив у добровільному порядку.

В судовому засіданні 18.05.2007 р. представник позивача вимоги підтримав, посилаючись на викладене у позовній заяві.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що позов підлягає  задоволенню.

Судовим розглядом справи встановлено, що відповідач зареєстрований в УПФУ Першотравневого району як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування і згідно з поданими позивачеві розрахунками суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування зобов’язаний за грудень 2006 р. та січень 2007 року сплатити 1765,44 грн. страхових внесків (а.с. 9-12, 15).

Вказану суму в установлені строки відповідач не сплатив, у зв’язку з чим позивачем було сформовано і направлено відповідачу вимоги про сплату боргу від 05.02.2007 р. № Ю-10 та від 02.03.2007 р. № Ю-42, наявними у справі доказами засвідчується отримання цих вимог відповідачем (а.с. 7,8).

Рішенням від 27.12.2006 р. № 369 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду, до відповідача було застосовано штрафні санкції  за несвоєчасну сплату внесків у сумі 6966,10 грн. та нараховано пеню в сумі 3066,16 грн. (а.с. 6). Указане рішення отримане відповідачем і, за поясненнями представника позивача, відповідачем не оскаржувалося (а.с. 24). Суми штрафних санкцій і пені також включені до вимоги про сплату боргу від 02.03.2007 р. № Ю-42.

З наданих позивачем розрахунків по особовому обліку відповідача видно, що заборгованість по внесках відповідачем не сплачена, штрафні санкції і пеня погашені частково і складають відповідно 5064,16 грн. та 2230,68 грн.  (а.с. 4, 5,13,14).

Доказів на спростування вимог позивача чи про сплату боргу від відповідача не надійшло.

01 січня 2004 року за винятками, зазначеними у Прикінцевих положеннях, набув чинності Закон України “Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування”, який визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування в Україні.

Згідно зі статтями 1 та 14  Закону України “Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування” (далі Закон № 1058-ІV) страхувальниками є роботодавці –зокрема, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від  форми власності, виду діяльності та господарювання.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 17 Закону № 1058-ІV страхувальник зобов’язаний  нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно з частиною 2 статті 106 Закону № 1058-ІV суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених статтею 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

У відповідності до частини 3 статті 106 Закону № 1058-ІV у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього штрафною санкцією, включеною до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після  отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку  і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

За наслідками розгляду матеріалів справи в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що суми недоїмки, штрафних санкцій і пені узгоджені відповідачем згідно із Законом № 1058-ІV та не сплачені ним у встановлені законодавством строки, відтак, позов є обгрунтованим.

Судовий збір належить стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4-12, 94, 98, 160-163, п. 6, 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Біоенергетична компанія” (м. Чернівці, вул. Руська, 277/71, р/р  № 26006017110595 в ЧФ “Укрексімбанк”, ідентифікаційний код 33616799):

- на користь Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці  (м. Чернівці, вул. Головна 245, р/р 256093013757 в ЧОУ ВАТ “Державний ощадний банк України”, код 21430549) 1765,44 грн. боргу по страхових внесках, 5064,16 грн. штрафу  та 2230,68 грн. пені;

- в доход Державного бюджету України 90,60 грн. судового збору.

3. З набранням постановою законної сили видати виконавчі листи.  

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  КАС України,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 КАС України -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі, проголошена і підписана 18 травня 2007 року.

Суддя                                                             Т.І. Ковальчук