ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "17" травня 2007 р.                                                                   Справа № 10/39

За позовом приватного підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці

до Регіонального управління департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України у Чернівецькій області

про визнання нечинним рішення

Суддя       Т.І. Ковальчук

Секретар судового засідання -Нікуліца І.С.

За участю представників:

Від позивача -ОСОБА_1, ОСОБА_2, дов. від 13.12.2006 р.

Від відповідача -не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачка звернулася з позовом до відповідача про визнання нечинним рішення НОМЕР_1 від 15.01.2007 р. про застосування фінансових санкцій у сумі 1700 грн. за продаж алкогольних напоїв у приміщенні навчального закладу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на таке:

- на підставі договору оренди та у відповідності до виданого в установленому порядку дозволу  нею здійснюється  підприємницька діяльність у сфері громадського харчування в кафе-барі “Хілтон” по АДРЕСА_1;

- 15.01.2007 р. відповідачем було застосовано до неї штраф у сумі 1700 грн. за продаж алкогольних напоїв у приміщенні навчального закладу;

- зазначене рішення є незаконним, оскільки 13.06.2006 р. відповідачем було видано позивачці ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями у кафе-барі “Хілтон”, кафе-бар є підприємством громадського харчування, якому дозволяється здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці;

- кафе-бар розміщене в орендованому гуртожитку Чернівецького національного університету і не є приміщенням навчального закладу, оскільки гуртожиток - це житлове приміщення, призначене для проживання працівників, студентів, учнів, а також інших громадян під час виконання ними своїх службових обов'язків або навчання.

Відповідач надав заперечення, у яких позов не визнав з тих підстав, що кафе-бар “Хілтон”, у якому здійснюється продаж алкогольних напоїв, розміщене в приміщенні гуртожитку НОМЕР_2 Чернівецького національного університету, згідно з довідкою ЧНУ в даному приміщенні розміщені навчальні аудиторії педагогічного факультету університету і здійснюється навчальний процес.

У судове засідання 17.05.2007 р. представник відповідача не з'явився. Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Позивачка і її представник просили задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, позов задоволенню не підлягає.

Судовим розглядом справи встановлено наступне.

01.03.2001 року між позивачкою та Чернівецьким національним університетом ім. Юрія Федьковича укладено договір оренди НОМЕР_3 нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно з яким позивачці надано в орендне користування нежитлове приміщення площею 482,55 кв.м, розміщене в гуртожитку НОМЕР_2 студмістечка університету за адресою АДРЕСА_1 для розміщення кафе-бару “Хілтон” (а.с.7,8). На даний час договір оренди є чинним.

Дозвіл на розміщення кафе-бару “Хілтон” та торговий патент на здійснення підприємницької діяльності у сфері громадського харчування позивачка отримала в установленому порядку (а.с. 9,10).

Торгівлю алкогольними напоями в кафе-барі “Хілтон” позивачка здійснювала на підставі ліцензії серії НОМЕР_4 від 13.06.2007 р. (а.с. 11).

26.12.2006 р. працівниками ДПІ у м. Чернівці проведено перевірку кафе-бару “Хілтон”, за результатами якої складено акт НОМЕР_5, в якому зафіксовано, що продаж алкогольних напоїв здійснюється у приміщенні навчального закладу (а.с. 13-14).

Рішенням  РУ ДААК ДПА України в Чернівецькій області про застосування фінансових санкцій від 15.01.2007 р. НОМЕР_1 до позивачки застосовано штраф у сумі 1700 грн. за продаж алкогольних напоїв у приміщенні навчального закладу.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначаються Законом України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (далі -Закон).

Абз. 4 ч. 1 ст. 15-3 Закону заборонено продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів у приміщеннях та на території дошкільних, навчальних закладів і закладів охорони здоров'я. За порушення вимог цієї статті згідно зі ст. 17 Закону до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень, у разі повторного протягом року порушення - 3400 гривень.

Аналізом документів, які свідчать про статус приміщення, в якому розміщений кафе-бар “Хілтон”, суд дійшов висновку, що це приміщення дійсно є приміщенням навчального закладу і знаходиться на території навчального закладу.

Відповідно до ст. 43 Закону України “Про вищу освіту” університети відносяться до вищих навчальних закладів.

З договору оренди видно, що під розміщення кафе-бару надано приміщення, розташоване в гуртожитку НОМЕР_2 університету на території студентського містечка по АДРЕСА_1. Згідно з листом Чернівецького національного університету від 28.03.2007 р. НОМЕР_6 в гуртожитку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 розміщені навчальні аудиторії педагогічного факультету університету, навчальний процес проходить щоденно з 8:00 год. до 20:00 год. (а.с. 18).

Суд не приймає посилань позивачки, що орендовані приміщення не можна вважати приміщеннями навчального закладу, оскільки такими є лише приміщення, де здійснюється навчальний процес, а гуртожитки для студентів до приміщень навчальних закладів не належать.

На думку суду, гуртожитки для проживання студентів також належать до приміщень навчальних закладів, у яких повинно забезпечуватися виконання вимог Закону щодо заборони торгівлі алкогольними напоями. Крім того, судом установлено, що кафе-бар розміщене не лише у приміщенні навчального закладу, а й на території навчального закладу, яким є студентське містечко по АДРЕСА_1. Обмежувати територію навчального закладу лише місце розташуванням виключно навчальних корпусів суд вважає безпідставним. Студентські містечка також відносяться до території навчальних закладів.

Наявність ліцензії на право роздрібної торгівлі та надані позивачкою документи про переобладнання орендованого приміщення (зокрема, влаштування окремого входу) не впливають на висновок суду про те, що торгівля алкогольними напоями в кафе-барі “Хілтон” здійснювалася в приміщенні та на території навчального закладу, що заборонено Законом.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Судові витрати залишити за позивачкою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 6-12, 17, 94, 160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          У задоволенні позову відмовити.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  КАС України,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 КАС України -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

За згодою сторін у судовому засіданні 17.05.2007 р. оголошено вступну і резолютивну частини постанови.  У повному обсязі постанова складена і підписана 17.05.2007 р.

Суддя                                                             Т.І. Ковальчук