ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2017 року справа № 813/3860/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Кухар Н.А.,

при секретарі - Шавель М.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Франасюк В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на службі , -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на службі.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказом № 91 від 25.04.2017 року позивача було протиправно звільнено зі служби в запас Збройних Сил України у відповідності до п.176 п/п 9 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 року №593 (у зв'язку з призовом на строкову військову службу). Згідно ст.119 ч.3 Кодексу Законів про працю України (надалі по тексту - КЗпП України) за працівниками призваними на строкову військову службу до дня фактичної демобілізації зберігається місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток. Таким чином, звільнення вважає таким, що не відповідає вимогам закону і порушує трудові права позивача, наказ про його звільнення зі служби є незаконним і був виданий передчасно, тому підлягає скасуванню як протиправний.

Позивач та представник позивача судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю.

Відповідач позов не визнав, вважає його безпідставним, подав заперечення на позов, в якому зазначає, що дія КЗпП України не поширюється на позивача, оскільки він проходив службу на контрактних умовах і його правовий та соціальний статуси регулювались відповідними законами та підзаконними актами, зокрема Кодексом цивільного захисту, положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового та начальницького складу. Законом України «Про Дисциплінарний статут служби цивільного захисту», КЗпП України регулюються лише трудові відносини працівників органів і підрозділів цивільного захисту, яким не присвоєні спеціальні знання. Відтак, відповідач вважає звільнення позивача законним, а позов таким, що не підлягає до задоволенню.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Відповідно до статті 101 Кодексу цивільного захисту України, служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особам рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року №593.

Відповідно до Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальне звання.

Відповідно до статті 103 Кодексу цивільного захисту України з особою, яка призначається на посаду рядового або начальницького складу служби цивільного захисту укладається контракт про проходження служби цивільного захисту.

Форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначається положенням про порядок служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу.

Згідно пункту 45 Положення, контракт про проходження служби цивільного захисту - це письмова угода, що укладається на добровільній основі між громадянином та державою, від імені якої виступає ДСНС, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження такої служби.

Згідно п.176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, контракт про проходження служби цивільного захисту припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту у зв'язку з призовом на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призовної комісії.

Як вбачається із матеріалів справи, 05 травня 2015 року між начальником 2 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій полковника служби цивільного захисту Кінчеті А.С., та громадянином України ОСОБА_3, укладено контракт № 2/15 про проходження служби цивільного захисту. Даний контракт укладено на три роки.

24 квітня 2017 року Дрогобицьким - Бориславським об'єднаним районним військовим комісаріатом було призвано позивача на строкову військову службу, яку зараз позивач проходить у військовій частині польова пошта В 0331.

25 квітня 2017 року начальником 2 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби з надзвичайних ситуацій прийнято наказ (по особовому складу) № 91, згідно якого рядового служби цивільного захисту ОСОБА_3 рятувальника - машиніста компресора рятувального відділення групи рятувальних робіт аварійно - рятувальної частини 2 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, відповідно до Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу звільнено із служби цивільного захисту у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 176 підпунктом 9 (у зв'язку з призовом на строкову військову службу) з 25 квітня 2017 року виключено з кадрів ДСНС України, списків особового складу та всіх видів забезпечення і направлено до Дрогобицько - Бориславського ОРВК Львівської області для постановки на військовий облік.

Статтею 17 Конституції України задекларований обов'язок держави щодо забезпечення соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правові відноси між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни регулює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 26.03.1992 року №2232-XII (надалі по тексту - Закон України №2232-XII).

За змістом частини 1 статті 1 Закону України №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.

Військовий обов'язок включає, зокрема, проходження військової служби (частина 3 статті 1 Закону України №2232-ХІІ).

Частиною 7 статті 1 Закону України №2232-ХІІ визначено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують, державні органи, підприємства, установи і організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (об'єднані міські) військові комісаріати, а також інші, визначені цією статтею органи та установи.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За всіма громадянами, які призвані під час мобілізації на військову службу, гарантовано зберігаються місце роботи, посада, середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності. Одночасно вони отримують грошове забезпечення як військовослужбовці.

Військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці, внаслідок чого на них розповсюджуються пільги, передбачені Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей», та інших нормативно-правових актів.

Згідно частини другої, третьої статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності (зміни внесені Законом України від 27.03.2014 року №1169-VII, які набрали чинності з 01.04.2014 року)

Також внесено зміни до статті 119 Кодексу законів про працю України, а саме: встановлено, що працівникам, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, гарантується збереження місця роботи, посади і середнього заробітку.

Відповідно до ст.119 КЗпП України - за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Аналогічне зазначено і у ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Листом Міністерства оборони України №322/2/8417 від 01.10.15 року щодо особливого періоду повідомляється, що особливий період в Україні настав з 17.03.2014 року, на підставі Указу Президента України №303/2014 від 17.03.14 року «Про часткову мобілізацію», та триває і на сьогоднішній час, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на сході України.

Отже, відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення № 91 від 25 квітня 2017 року не враховано особливого періоду в країні, а відтак таке рішення є протиправним та, відповідно, наведене є самостійною та достатньою підставою для його скасування.

Доводи відповідача про непоширення норм ч. 3 ст. 119 КЗпП України на спірні правовідносини через проходження служби в органах цивільного захисту згідно контракту і регулювання умов його служби нормами Кодексу цивільного захисту Укаїни, Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року, Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, є безпідставними, адже цими нормами не врегульовано питання проходження військової служби під час особливого періоду, що регламентовано нормами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань соціального захисту, які проходять військову службу під час особливого періоду».

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідно до встановлених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.94 КАС України судовий збір з сторін не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ від 25.04.2017 року № 91 2 Спеціалізованого центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій в частині виключення із списків особового складу ОСОБА_3.

Поновити ОСОБА_3 на службі цивільного захисту на посаді рятувальника - машиніста компресора рятувального відділення групи рятувальних робіт аварійно - рятувальної частини 2 Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій з 26.04.2017 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови складено та підписано 18 грудня 2017 року.

Суддя Кухар Н.А.